| Никита Стенеску | |
|---|---|
| рум. Nichita Stănescu | |
| | |
| Ім'я при народженні | Никита Христя Стенеску |
| Народився | 31 березня 1933 Плоєшті, Королівство Румунія |
| Помер | 13 січня 1983 (49 років) Бухарест, СРР ·гепатит |
| Поховання | цвинтар Беллу |
| Громадянство | Румунія |
| Місце проживання | Плоєшті |
| Діяльність | поет |
| Alma mater | Бухарестський університет |
| Мова творів | румунська |
| Роки активності | 1957—1983 |
| Партія | Румунська комуністична партія |
| У шлюбі з | Doina Ciuread |
| Автограф | |
| Премії | Премія Гердера (1975), номінат на Нобелівську премію (1980) |
| | |
| Никита Стенеску у Вікісховищі |
Никита Стенеску (рум. Nichita Stănescu; 31 березня 1933, Плоєшті, Королівство Румунія — 13 січня 1983, Бухарест) — румунський поет, один з найзначніших поетів Румунії другої половини XX століття.
Біографія ред.
Никита Стенеску народився 31 березня 1933 в місті Плоєшті. Ім'я при народженні — Никита Христя Стенеску (рум. Nichita Hristea Stănescu). Батько — Ніколае Стенеску, мати — Тетяна Черячукіна (родом з Воронежа). Навчався в рідному місті, потім вивчав румунську мову і літературу в Бухаресті. Закінчив університет у 1957. Дебютував у літературному журналі «Трибуна». Одружився на Магдалені Петреску в 1952, але через рік вони розлучилися. У 1962 Стенеску одружився з Дойнею Чуря, знову розлучився і в 1982 одружився з Тодоріце (Доре) Теріце.
Публікувався у виданнях «Gazeta Literară», «România Literară» і «Luceafărul». Є лауреатом безлічі поетичних премій, серед яких Премія Гердера (1975) і номінація на Нобелівську премію (1980).
Помер 1983 року від гепатиту. Похований у Бухаресті на цвинтарі Беллу.
Збірники віршів ред.
- 1960 — Sensul iubirii (Сенс кохання)
- 1964 — O viziune a sentimentelor (Ведення почуттів)
- 1965 — Dreptul la timp (Право на час)
- 1966 — 11 elegii (11 елегій)
- 1967 — Obiecte cosmice (Alfa) (Космічні об'єкти (Альфа))
- 1967 — Roşu vertical (Червона вертикаль)
- 1967 — Oul şi sfera (Яйце і сфера)
- 1968 — Laus Ptolomaei (Хвала Птоломею)
- 1969 — Necuvintele (Неслова)
- 1969 — Un pământ numit România (Земля на ім'я Румунія)
- 1970 — În dulcele stil clasic (У солодкому класичному стилі)
- 1971 — Belgradul în cinci prieteni (Белград у п'яти друзях)
- 1972 — Măreţia frigului (Велич холоду)
- 1978 — Epica Magna
- 1979 — Opere imperfecte (Недосконалі твори)
- 1982 — Noduri şi semne (Вузли і знаки)
- 1982 — Oase plângând (Кістки, що плачуть)
Примітки ред.
Джерела ред.
- Eugen Simion, Scriitori români de azi, vol. I, București, Editura Cartea Românească, 1974; ediția a doua, revăzută, 1978
- Ion Pop, Nichita Stănescu — spațiul și măștile poeziei, București, Editura Albatros, 1980
- Alex. Ștefănescu, Introducere în opera lui Nichita Stănescu, București, Editura Minerva, 1986
- Daniel Dimitriu, Nichita Stănescu — geneza poemului, Iași, Editura Universității «Al. Ioan Cuza», 1997
- Doina Uricariu, Nichita Stănescu — lirismul paradoxal, București, Editura Du Style, 1998
- Corin Braga, Nichita Stănescu — orizontul imaginar, ediția a II-a, revizuită și adăugită, Cluj, Editura Dacia, 2002
- Mircea Bârsilă, Introducere în poetica lui Nichita Stănescu, Pitești, Editura Paralela 45, 2006
- George Pruteanu, Despre spiritul lui Nichita, în «Convorbiri literare», nr. 3, 1986
Посилання ред.
- Biografie [ 15 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Evanghelia după Nichita [Архівовано 15 березня 2016 у Wayback Machine.]
- A treisprezecea elegie [Архівовано 15 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Elegii stănesciene [Архівовано 15 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Biografie audio-video Nichita Stanescu [ 2 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- La dixième élégie — trad. Linda Maria Baros în Bibliothèque ZOOM [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]