Никано́рівка (Новоолексіївка, Олексіївка, Новоселівка)— село Шахівської сільської громаді Покровського району Донецької області, в Україні.
| село Никанорівка | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Донецька область |
| Район | Покровський район |
| Громада | Шахівська сільська громада |
| Облікова картка | Никанорівка |
| Основні дані | |
| Населення | 469 |
| Поштовий індекс | 85030 |
| Телефонний код | +380 6277 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°25′05″ пн. ш. 37°15′28″ сх. д. / 48.41806° пн. ш. 37.25778° сх. д.Координати: 48°25′05″ пн. ш. 37°15′28″ сх. д. / 48.41806° пн. ш. 37.25778° сх. д. |
| Відстань до обласного центру | 61,1 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 85030, Донецька обл., Добропільський р-н, с. Никанорівка, вул. Миру, 1 |
| Карта | |
Никанорівка | |
Никанорівка | |
| Мапа | |
| Никанорівка у Вікісховищі |
Неподалік від села розташоване заповідне урочище— Никанорівський ліс.
Історія Редагувати
Заснування Редагувати
Село Новоолексіівка (це перша офіційна назва поселенню) була заснована ще в середині ХІХ сторіччя. В шостому томі "Сведения о помещичьих имениях" (1860 рік) село Новоолексіївка указана, як володіння спадкоємців Коптєвих і Бабєнкових.
Село Никанорівка виникло у витоках Гектовой балки, між балкою Пугачова (яр Луки) і Чапліним яром. Спочатку називалося Новоолексіївка на честь пана Олексія Коптєва, племінника поміщика Мерцалова. На захід розташовувався хутір Дубровка. Однак перший хутір у цій місцевості (початок XIX сторіччя) виник не біля Чаплін яру, а північніше — у балці Пугачова, у той час частково заболоченої.
У 1878 році в селі відкрита церковноприходська школа, а в 1890 році — загальноосвітня школа.
Визвольні змагання Редагувати
Після більшовицького перевороту 1917 року село перейменували на честь есера Никанора Скорика.
У 1917 році матрос-чорноморець Никанор Скорик організував та очолив у селі революційний комітет. Члени ревкому роздали поміщицьку землю, зерно й інвентар селянам-біднякам. У роки громадянської війни Скорик загинув від рук білогвардійців.
УРСР Редагувати
У пам'ять про нього в 1924 році село назвали Никанорівкою. У 1928 році була збудована школа, яка мала 6 кімнат. Першим директором працював Аджубаліс.
На зорі радянської влади в селі почало роботу поштове відділення. Перший колгосп "Промінь" з'явився у селі 1930 року. На станції Мерцалове працювала МТС.
Після німецько-радянської війни були відкриті: неповна середня школа в селі Никанорівці, початкова середня школа в Суворові, сільський клуб у Никанорівці. У 1950 році село було електрофіковане.
У 1951 році виконком сільради затвердив проєкт планування, забудови та благоустрою села, складений виїзною бригадою №02 Сталінського облсільпроєкту. Із середини 50-х років ХХ сторіччя у селі Никанорівці працював міжколгоспний літній піонерський табір на 200 місць.
У 1986 році утворена Никанорівська сільська рада. Її першим головою став Яковенко.
Незалежна Україна Редагувати
17 липня 2016 року в селі пройшли перші вибори старости села Никанорівки, який повинен був представляти жителів колишньої Никаноровской ради у виконкомі Шаховської територіальної громади (дільниця №140239, села Никанорівка, Вільне, Іванівка, Суворове, Нове Шахове, селище Дорожнє) – з 4 кандидатів громада обрала старостою Іваняк Віру Володимирівну.
27 липня 2015 року село ввійшло до складу новоствореної Шахівської сільської громади.
Наприкінці 2019 року стало відомо, що село має бути перейменовано згідно із Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів". Нажаль Закон України про декомунізацію на території старостинського округу та і Шахівської ОТГ не виконаний. Люди, які першим обов'язком повинні дотримуватися виконання Законів України - ігнорують виконання посилаючись на небажання населення.
Никанорівська ЗОШ І—ІІІ ступенів Редагувати
У 1878 році в селі відкрилась 3-класна церковноприходська школа в звичайній селянській хатині. У 1890 році збудували нове приміщення 4-класної школи, яка працювала до 1919 року. Серед перших учителів були дочка св'ященника Олександра Андріївна та К.А.Жаботинська.
У 1919 році в село прибув учитель А.П.Аджубаліс і став працювати в старій школі. З часом він організував будівництво нової школи на місці панського маєтку, яке було завершене в 1928 році. З того часу він став директором школи і працював на цій посаді 30 років.
У 1973 році завершене будівництво нової двоповерхової школи.
Соціальна сфера Редагувати
У Никанорівці працюють: школа (побудована в 1973 році), дитсадок (з 1970 року), будинок культури. Раніше функціонували: бібліотека, будинок учителя, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин. З 60-х роках ХХ сторіччя село користується водопроводом. У центрі села є Меморіал загиблим воїнам і односельчанам у німецько-радянській війні.
Релігія Редагувати
Іллінський храм. Престольне св'ято: пам'ять пророка Іллі (2 серпня). Настоятель протоієрей Сергій Кравченко. Адреса: 85053 село Никанорівка, Покровський район, вулиця Матросова, будинок 4.
Пам'ятки Редагувати
На схід від Никанорівки — заповідні урочища «Никанорівський ліс» (39 га) і «Гектова балка» (40 га) з прохолодними ставками і великою кількістю півонії-воронця. У районі станції Мерцалове і села Новошахове також є ліси. Лісовим господарством завідує Покровський держлісгосп.
Відомі люди Редагувати
- Коптєв Олексій Іванович - дворянин, засновник села.
- Гутник Йосип Михайлович — Герой Радянського Союзу. Працював головою колгоспу імені 40 років Жовтня (село Никанорівка), а потім— керуючим відділенням птахорадгоспу в селищі Маяк Никанорівської сільради.
- Шевелєв Михайло Васильович — голова колгоспу імені 40 років Жовтня (село Никанорівка).
- Жеребцов Іван Федорович — полковник, учасник другої світової війни. 199-й гвардійський артилерійський полк під його командуванням першим увійшов в Берлін через Бранденбурзькі ворота. Тому йому присвоєне почесне звання — Бранденбурзький ордена Червоного Прапора Артилерійський полк.
- А.П.Ажубаліс — перший учитель, учасник будівництва Никанорівської школи в 1927—1928 роках і її директор протягом 30 років.
- М.В.Заварзін— воїн-інтернаціоналіст, військовий льотчик, учасник бойових дій в Єгипті і Афганістані, працював головою Никанорівської сільської ради.
- Є.Г.Мартиненко — нагороджена орденом «Материнська Слава». Народила і виростила 12 дітей. Шестеро її синів воювали на фронтах другої світової війни і повернулись додому живими.
- М.О.Редчиць — директор Никанорівської ЗОШ з 1990року.
- Чекришкіна Наталя Миколаївна мати шести дітей «Мати— героїня»
Жертви сталінських репресій Редагувати
- Ліщин Іван Кузьмич, 1898 року народження, Таврійська губернія, українець, освіта початкова, безпартійний. Хлібороб. Проживав у селі Никанорівка Добропільського району Донецької області. Заарештований 7 березня 1931 року. Особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР 10 травня 1931 року засуджений на 3 роки заслання у Північний край. Реабілітований у 1989 році.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
- Добропільська района централізована бібліотечна система Центральна бібліотека . "Береже память село" Матеріали історіко-краєзнавчих конференцій (травень, вересень 2015 року). Випуск 6 Збірник у двох частинах . Частина 2 . Добропілля 2016.
- http://nikanorivka.at.ua/ [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.postvorskla.pp.ua/index.php?topic=611.0 [ 6 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Подолян В. В. Слово про Добропілля: роки, події, люди / В. В. Подолян. — Донецьк: Престиж-party, 2009. — 367
| Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |