Не́стор Кі́ршнер (ісп. Néstor Kirchner; 25 лютого 1950, Ріо-Гальєгос — 27 жовтня 2010, Ель Калафате) — президент Аргентини у 2003—2007 роках. За поглядами поділяв ідеї перонізму та соціалізму. До обрання на президентську посаду був губернатором провінції Санта-Крус з 1991 по 2003 та мером міста Ріо-Гальєгос з 1987 по 1991 роки. З 2009 року і до смерті був депутатом аргентинського парламенту.
| Нестор Кіршнер Néstor Kirchner | |
|---|---|
| ісп. Néstor Kirchner | |
| Néstor Kirchner | |
| Президент Аргентини | |
| 25 травня 2003 — 10 грудня 2007 | |
| Віцепрезидент | Даніель Скіолі |
| Попередник | Едуардо Дуальде |
| Наступник | Крістіна Фернандес де Кіршнер |
| Депутат | |
| 10 грудня 1991 — 24 травня 2003 | |
| Губернатор провінції Санта-Крус | |
| 10 грудня 2009 — 27 жовтня 2010 | |
| Попередник | Ектор Марселіно Гарсія |
| Наступник | Ектор Ікасурьяга |
| Мер Ріо-Гальєгоса | |
| 10 грудня 1987 — 10 грудня 1991 | |
| Попередник | Хорхе Марсело Сепернік |
| Наступник | Альфредо Ансельмо Мартінес |
| Народився | 25 лютого 1950[…] Ріо-Гальєгос, Аргентина |
| Помер | 27 жовтня 2010[…] (60 років) Ель-Калафате, Санта-Крус, Аргентина |
| Похований | Mausoleum of Néstor Kirchnerd :
|
| Відомий як | адвокат, політик |
| Країна | Аргентина |
| Alma mater | Національний університет Ла-Плати (1976) і La Salle Floridad |
| Політична партія | Хустисіалістська Фронт за перемогу |
| У шлюбі з | Крістіна Фернандес |
| Діти | Максімо і Флоренсія |
| Професія | адвокат |
| Релігія | християнство |
| Нагороди | honorary doctor of the Fudan Universityd (2004) |
| Підпис | |
| Роботи у Вікіджерелах | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія Редагувати
Народився 25 лютого 1950 року в Ріо-Гальєгос (Патагонія, Аргентина) у родині емігрантів. Батько — швейцарець, був першим зубним техніком в Ріо-Гальєгосі, підробляв на пошті телефоністом, де познайомився з напівчилійкою-напівхорваткою Марією Хуаною Остоїч, з якою невдовзі одружився. У них народилося троє дітей — Алісія (майбутня міністр соціального розвитку), Нестор (майбутній президент Аргентини) та Марія Крістіна (у майбутньому стала фармацевтом).
Нестор у 1976 році закінчив Національний університет в Ла-Платі, отримавши диплом юриста. У 1975 одружився з однокурсницею Крістіною Фернандес. Після закінчення навчання повернувся до рідного міста та зайнявся адвокатською практикою. За часів військової диктатури йому доводилось часто переховуватись від влади у своїх друзів. Одного разу його заарештували, але за три дні відпустили.
У 1982 році він почав працювати в адміністрації провінції Санта-Крус, у 1987 році він очолив адміністрацію рідного міста, а у 1991 році став губернатором провінції Санта-Крус.
Здобув перемогу на виборах 2003 року над екс-президентом Аргентини Карлосом Менемом.
Президентство Редагувати
Кіршнер прийняв бідну країну, де вирувала економічна криза. Аргентина — країна, яка була колись на одному рівні з розвиненими країнами Європи, виявилась охопленою економічними проблемами, боргами та корупцією.
Невдовзі після приходу до влади Кіршнер здійснив зміни в аргентинському Верховному суді. Він звинуватив деяких суддів у хабарництві і здійснив тиск на них, щоб вони пішли у відставку, також сприяючи усуненню двох інших. Замість більшості правих та консервативних суддів, він призначив нових, хто був за ідеологією ближче до нього, включаючи двох жінок (одна з них — загальновизнаний атеїст). Кіршнер також відправив у відставку багатьох генералів та адміралів, репутація яких була заплямована злочинами «брудної війни».
Кіршнер розсекретив архіви спецслужб, в яких містились відомості про нацистських військових злочинців, які знайшли притулок у країні після Другої світової війни. Також було скасовано амністію військовим, які скоїли жахливі злочини у 1976—1983 роках. Нестор Кіршнер відновив виплату зовнішнього боргу країни, вивів країну з «темної смуги» в історії.
У зовнішній політиці був прибічником «виважених» відносин з США, продовжив діалог з Великою Британією з питання Фолклендських островів, був прибічником потеплішання і стабілізації у стосунках з Альбіоном. Відносини з Європою за президентства Кіршнера стали прохолоднішими, Аргентина не погоджувалась із позицією ЄС у СОТ. Відводив центральну роль у розв'язанні міжнародних проблем Організації Об'єднаних Націй. Був противником розширення Ради безпеки ООН за рахунок Німеччини, Японії, Індії та Бразилії. Велику увагу Кіршнер приділяв боротьбі з тероризмом, виступив із засудженням терактів у Росії. Прихильник участі Аргентини у миротворчих операціях ООН (направив у «гарячі точки» 653 миротворців). Підтримував роззброєння й політику нерозповсюдження ядерної зброї. Засудив військову операцію НАТО в Іраку, вважаючи, що головну роль у врегулюванні конфлікту має відігравати ООН. Засуджував як палестинців, так і ізраїльтян у близькосхідному конфлікті. Був противником блокади Куби американцями.
Партія Кіршнера «Фронт за перемогу» виграла парламентські вибори 2005 року (набрала понад 40% голосів виборців).
Однак у 2007 році він заявив, що не буде балотуватись на пост президента Аргентини, незважаючи на підтримку понад 60% населення країни. Пішов у відставку з посту президента країни 28 жовтня 2007 року у зв'язку з обранням нового президента — його дружини Крістіни Кіршнер.
Критика Редагувати
Незважаючи на високу народну підтримку, його критикували деякі журналісти й політологи. Вони звинувачували Нестора у зловживанні владою та зайвій централізації влади.
Після президентства Редагувати
Після відставки він залишався впливовою постаттю «при буенос-айреському» дворі. 3 грудня 2009 року був обраний депутатом Національного конгресу. 7 лютого 2010 року у Нестора Кіршнера сталось блокування сонної артерії. Його було екстрено госпіталізовано та прооперовано.
У травні 2010 року Нестора Кіршнера було обрано генеральним секретарем Союзу південноамериканських націй на надзвичайному саміті цієї організації в аргентинському місті Кампана. Як парламентар він разом із дружиною-президентом активно підтримував закон про легалізацію одностатевих шлюбів.
Помер 27 жовтня 2010 року у лікарні міста Ель-Калафате, провінція Санта-Крус. Похований у рідному місті Ріо-Гальєгос на півдні країни. Поховальну процесію очолювала його вдова, яку супроводжували кілька тисяч чоловік. У Бразилії та Венесуелі було оголошено триденний траур.
Примітки Редагувати
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- http://www.bbc.co.uk/news/world-latin-america-10627873
- Los restos de Néstor Kirchner descansan en un gran mausoleo // El País — Madrid: Grupo PRISA, 2011. — ISSN 1576-3757; 1134-6582
- http://www.nytimes.com/top/reference/timestopics/people/k/cristina_fernandez_de_kirchner/index.html
- . latindex. 4 травня 2010 року. Архів оригіналу за 6 травня 2010. Процитовано 18 березня 2012.
- Boda gay: para Bergoglio es una “movida del Diablo” y Kirchner lo acusó de presión. El Cronista Comercial. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 18 березня 2012.
- (рос.). Частный Корреспондент. 30 жовтня 2010 року. Архів оригіналу за 31 жовтня 2010. Процитовано 18 березня 2012.
Посилання Редагувати
- (ісп.)
- Біографія (ісп.)
- Alberto Amato (28 жовтня 2010). 1950—2010 / Néstor Kirchner, ex presidente de la Nación. У Facundo Landívar. Clarín (Spanish) (Buenos Aires, Argentina). Special edition (23.293). ISSN 1514-965x.
- Mendelevich, Pablo (2010). El Final. Buenos Aires: Ediciones B. ISBN 978-987-627-166-0.
- (ісп.)
- The Boston Globe про похорони Нестора Кіршнера(англ.)
- La Nación про похорони Нестора Кіршнера (ісп.)