Наяда супутник У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Наяда значення Наяда англ Naiad дав гр Ναϊάς внутріш

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Наяда (значення).

Наяда (англ. Naiad, дав.-гр. Ναϊάς) — внутрішній супутник планети Нептун. Назва утворена від наяд — німф джерел та струмків із грецької міфології. Також позначається як Нептун III.

**Наяда**
Наяда або Таласа (роздільна здатність знімку не дозволяє встановити), знімок Вояджер-2. Фотографія розмита через велику відстань і високу швидкість апарату, тому супутник виглядає «видовженим».
Дані про відкриття
Дата відкриття	вересень 1989
Першовідкривачі	Р. Терріл / «Вояджер-2»
Орбітальні характеристики
Епоха: 1989-08-18
Велика піввісь	48 227 ± 1 км
Ексцентриситет	0,000362 ± 0,000301
Період обертання	0,294396 доби
Нахил орбіти	4,7455 ± 0,0317° (до площини Лапласа)
Супутник	Нептуна
Фізичні характеристики
Розміри	96×60×52 км
Середній радіус	33 ± 3 км
Маса	~2,0× 10¹⁷ кг (оцінка)
Середня густина	~1,3 г/см³ (предбачається)
Альбедо	0,072

Історія відкриття ред.

Наяда була відкрита у вересні 1989 року за знімками, зробленими апаратом «Вояджер-2». Про відкриття було оголошено 29 вересня 1989 року, а текст повідомляє про 25 зображення, отримані протягом 11 днів, таким чином, відкриття відбулося незадовго до 18 вересня. Супутник отримав тимчасове позначення S/1989 N 6. Власна назва була надана 16 вересня 1991 року.

Характеристики ред.

Наяда має неправильну (несферичну) форму. Жодних слідів геологічної активності не виявлено. Ймовірно, Наяда, як й інші супутники на орбітах нижче Тритона, сформувалася з уламків деяких супутників Нептуна, що зруйнувалися у результаті зіткнень, викликаних збуреннями від Тритона після його захоплення Нептуном на початкову орбіту з високим ексцентриситетом.

Наяда обертається нижче синхронної навколонептунової орбіти, внаслідок чого орбіта цього супутника поступово знижується через впливи припливних сил. Відстань орбіти від верхньої межі хмарного шару приблизно 23 500 км. З часом вона може бути поглинена Нептуном або зруйнується через припливне розтягування та утворити кільце при досягненні межі Роша.

Після «Вояджера-2» система Нептуна довгий час досліджувалася наземними обсерваторіями та космичним телескопом «Габбл». У липні 2002 — жовтні 2003 проводилися спостереження з Обсерваторії ім. В. М. Кека із застосуванням адаптивної оптики, і легко були виявлені чотири великі внутрішні супутники Нептуна. Таласа була виявлена після обробки зображень, а Наяду виявити не вдалося. Телескоп «Габбл» здатен виявляти всі відомі супутники. Незважаючи на це, з його допомогою також вдалося отримати знімки п'яти внутрішніх супутників, окрім Наяди. Вважають, що в ефемеридах Наяди містяться суттєві похибки.

У 2013 році супутник був знайдений на знімках телескопа Габбл та спочатку вважався новою планетою. Орбіта місяця не зрозумілим чином змінилася, що створило труднощі для її виявлення.

Примітки ред.

Satellites of the Giant Planets. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 7 серпня 2008.
↑ R. A. Jacobson and W. M. Owen Jr. (2004). The orbits of the inner Neptunian satellites from Voyager, Earthbased, and Hubble Space Telescope observations. Astronomical Journal 128: 1412. doi:10.1086/423037.
↑ E. Karkoschka (2003). Sizes, shapes, and albedos of the inner satellites of Neptune. Icarus 162: 400. doi:10.1016/S0019-1035(03)00002-2.
. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 14 липня 2007. Процитовано 7 серпня 2006.
↑ Астрономи випадково побачили прихований "місяць" Нептуна на знімках «Габбла» (рос.).
IAU Circular No. 4867. 29 вересня 1989. Процитовано 7 серпня 2008. Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
IAU Circular No. 5347. 16 вересня 1991. Процитовано 10 квітня 2007. Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
D. Banfield and N. Murray (1992). A dynamical history of the inner neptunian satellites. Icarus 99: 390. doi:10.1016/0019-1035(92)90155-Z.
Marchis, F.; Urata, R.; de Pater, I.; Gibbard, S.; Hammel, H. B.; Berthier, J. (May, 2004). Neptunian Satellites observed with Keck AO system. American Astronomical Society, DDA meeting #35, #07.08; Bulletin of the American Astronomical Society, Vol. 36. с. 860. Процитовано 5 серпня 2006.
Showalter, M. R.; Lissauer, J. J.; de Pater, I. (August, 2005). The Rings of Neptune and Uranus in the Hubble Space Telescope. American Astronomical Society, DPS meeting #37, #66.09; Bulletin of the American Astronomical Society, Vol. 37. с. 772. Процитовано 5 серпня 2006.

Посилання ред.

by NASA’s Solar System Exploration

[Freire-1] Satellites of the Giant Planets. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 7 серпня 2008.

[Jacobson04-2] R. A. Jacobson and W. M. Owen Jr. (2004). The orbits of the inner Neptunian satellites from Voyager, Earthbased, and Hubble Space Telescope observations. Astronomical Journal 128: 1412. doi:10.1086/423037.

[Karkoschka-3] E. Karkoschka (2003). Sizes, shapes, and albedos of the inner satellites of Neptune. Icarus 162: 400. doi:10.1016/S0019-1035(03)00002-2.

[Gazetteer-4] . Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 14 липня 2007. Процитовано 7 серпня 2006.

[ria.ru-5] Астрономи випадково побачили прихований "місяць" Нептуна на знімках «Габбла» (рос.).

[iauc4867-6] IAU Circular No. 4867. 29 вересня 1989. Процитовано 7 серпня 2008. Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[iauc5347-7] IAU Circular No. 5347. 16 вересня 1991. Процитовано 10 квітня 2007. Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)

[BanfieldMurray-8] D. Banfield and N. Murray (1992). A dynamical history of the inner neptunian satellites. Icarus 99: 390. doi:10.1016/0019-1035(92)90155-Z.

[9] Marchis, F.; Urata, R.; de Pater, I.; Gibbard, S.; Hammel, H. B.; Berthier, J. (May, 2004). Neptunian Satellites observed with Keck AO system. American Astronomical Society, DDA meeting #35, #07.08; Bulletin of the American Astronomical Society, Vol. 36. с. 860. Процитовано 5 серпня 2006.

[10] Showalter, M. R.; Lissauer, J. J.; de Pater, I. (August, 2005). The Rings of Neptune and Uranus in the Hubble Space Telescope. American Astronomical Society, DPS meeting #37, #66.09; Bulletin of the American Astronomical Society, Vol. 37. с. 772. Процитовано 5 серпня 2006.