Наука Стародавнього Риму Ця стаття не має інтервікі посилань Ви можете допомогти проєкту знайшовши 1 та додавши їх до ві

Давньоримська наука дістала у спадок низку грецьких досліджень, але на відміну від них (особливо у сфері математики та механіки) набула переважно прикладного характеру. Через це всесвітнє розповсюдження здобули саме римська нумерація та юліанський календар. Водночас характерною рисою римської науки були виклад наукових питань у літературно-цікавій формі. Особливого розквіту досягли юриспруденція та сільськогосподарські науки, багато творів було присвячено архітектурі, містобудівній та військовій техніці.

Система Всесвіту за Птолемеєм, досягнення у астрономії та астрології Редагувати

Система всесвіту за Клавдієм Птолемеєм

Нарівні з природними науками набули подальшого поширення астрономія та астрологія, але тут успіхів було не так багато, як в інших областях знань. Так, Клавдій Птоломей відмовився від геліоцентричної теорії Арістарха Самосського. Замість її він запропонував теорію, згідно з якою центром Сонячної системи була Земля, а Сонце й інші небесні тіла оберталися навколо неї. Пізніше ця теорія була запозичена християнськими теологами і стала основою середньовічного розуміння устрою Всесвіту. Астрологія була занесена в Рим з Месопотамії і була популярна у II і особливо у III століттях.

Помітним внеском римської науки було створення цілого ряду енциклопедичних робіт, що систематизували знання, нагромаджені в різних сферах. Так, основні ідеї античної матеріалістичної думки про атоми, про смертність душі, незалежність природи від волі богів викладає Тит Лукрецій Кар в науково-просвітницькій поемі «Про природу речей». Найвизначнішими представниками природознавства були вчені-енциклопедисти Гай Пліній Секунд Старший, Марк Теренцій Варрон і Луцій Анней Сенека.

Досягнення у науці Редагувати

Загальні відомості Редагувати

У другій половині I ст. Пліній Секунд написав велику "Природничу історію", яка була першою енциклопедією з фізичної географії, ботаніки, зоології і мінералогії. У кінці I – на початку II ст. відомий римський історик Тацит у своїх двох творах "Діяння Публія Валерія Агріколи" і "Німеччина" описав побут і суспільний устрій племен Центральної Європи, які продовжували зберігати свою незалежність від Римської імперії.

Юриспруденція Редагувати

Найбільш розвиненою з наук у Римі була юриспруденція. До видатних досягнень римлян належить створена ними правова система, що відіграла вирішальну роль у подальшому розвитку юридичної думки. В середині V ст. до н. е., в період ранньої республіки значною подією стало укладання закону 12 таблиць, у якому були викладені принципи устрою римської родини, стверджувалась рівність громадян, розглядалися питання спадкового права. В подальшому сформувалася спеціальність професійних юристів, і з ІІІ ст. до н. е. вони вже проводили юридичні консультації з клієнтами. В І ст. до н. е. в Римській державі існувала юридична література, серед авторів якої вирізнявся Муцій Сцевола (140–82 рр. до н. е.). В цей період відбулася спеціалізація права, що розділилося на особове та громадське

Географія Редагувати

Класична праця з географії належить Страбону, що зібрав в своїй «Географії» всі відомі тоді зведення про країни і народи — від Британії до Індії. Птолемей, узагальнюючи астрономічні спостереження, розробив геоцентричну модель світу, згідно з якою навколо кулястої Землі обертаються Сонце та інші планети. Ця модель залишалася пануючою аж до Нового часу.

Філософія Редагувати

Давньоримська філософія розвивалася переважно у фарватері грецької, з якою вона була значною мірою пов'язана. Популярність отримали насамперед морально-етичні вчення. Майже офіційною доктриною римської держави став стоїцизм, який бачив мету філософії в тому, щоб указати шлях до щастя. Великим представником цього напряму був Сенека. Він відігравав помітну політичну роль при дворі імператора Нерона, але закінчилася його кар'єра трагічно. Запідозривши Сенеку у змові, Нерон змусив філософа покінчити життя самогубством. Сенека розробляв проблеми практичної моралі: подолання страху смерті, важливість стриманості, етична рівність людей. Філософська розробка такого кола ідей дозволяє вважати вчення Сенеки одним з джерел християнської етики.

Медицина Редагувати

Видатних успіхів досягла римська наука у сфері медицини. Серед видатних медиків Стародавнього Риму можна відзначити: Діоскоріда — фармаколога та одного із засновниківботаніки, Сорана Ефеського — акушера і педіатра, Клавдія Галена — талановитого анатома, який розкрив функції нервів і головного мозку, проводив досліди з вивчення дихання, діяльності спинного мозку. Галену належить перша в історії науки концепція кровообігу. Вагомий внесок також зробили Скрибоній Ларг, Марцел Емпірик, Секстій Нігер.

Історія Редагувати

З урахуванням особливого відношення римлян до своєї держави зрозуміла та виняткова роль, яку відігравала історична наука. У Давньому Римі історики, як правило, займали високе суспільне положення і активно брали участь в політичному житті. Історичні твори належать перу Юлія Цезаря («Записки про галльську війну»). Близьким до Октавіана Августа бувТит Лівій, твори якого є часто єдиним джерелом для вивчення цілих періодів в історії раннього Рима. Тацит намалював картину римської історії часів Імперії, приділивши значне місце опису варварських племен, що нападали на Рим, згадавши серед інших і венедів (одна з назв слов'янських племен у давні часи).

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

Наука Стародавнього Риму у Google
Andrews, Evan. 10 Innovations That Built Ancient Rome. HISTORY (англ.). Процитовано 24 травня 2020.
DI PASQUALE, GIOVANNI (2008). Antiquity and Middle Ages SERAFINA CUOMO, Technology and culture in Greek and Roman Antiquity. Cambridge: Cambridge University Press, 2007. 212 pp., ISBN 978-0-521-00903-4.. Nuncius 23 (1). с. 127–128. ISSN 0394-7394. doi:10.1163/182539108x00067. Процитовано 24 травня 2020.
Walker, Michael; Hodges, Henry (1971-01). Technology in the Ancient World. Technology and Culture 12 (1). с. 89. ISSN 0040-165X. doi:10.2307/3102284. Процитовано 24 травня 2020.
Archontidou, Aglaia. Un atelier de préparation de l’alun à partir de l’alunite dans l’île de Lesbos. L'alun de Méditerranée. Publications du Centre Jean Bérard. с. 85–88. ISBN 978-2-903189-84-6.

Література Редагувати

Теодор Моммзен. Римська історія
The Cambrige Ancient History (in 14 volumes). — Cambrige: Cambrige University Press, 2008. — Vol. VII, Part 2 — XIV.
Балух В. О. Історія античної цивілізації: У 3-х т. — Т. 2. Стародавній Рим: Підручник. — Чернівці: ТОВ «Наші книги», 2008. — 848 с.
Історія світової науки. – Харків, 1983.

Посилання Редагувати

[1] Наука Стародавнього Риму у Google

[2] Andrews, Evan. 10 Innovations That Built Ancient Rome. HISTORY (англ.). Процитовано 24 травня 2020.

[3] DI PASQUALE, GIOVANNI (2008). Antiquity and Middle Ages SERAFINA CUOMO, Technology and culture in Greek and Roman Antiquity. Cambridge: Cambridge University Press, 2007. 212 pp., ISBN 978-0-521-00903-4.. Nuncius 23 (1). с. 127–128. ISSN 0394-7394. doi:10.1163/182539108x00067. Процитовано 24 травня 2020.

[4] Walker, Michael; Hodges, Henry (1971-01). Technology in the Ancient World. Technology and Culture 12 (1). с. 89. ISSN 0040-165X. doi:10.2307/3102284. Процитовано 24 травня 2020.

[5] Archontidou, Aglaia. Un atelier de préparation de l’alun à partir de l’alunite dans l’île de Lesbos. L'alun de Méditerranée. Publications du Centre Jean Bérard. с. 85–88. ISBN 978-2-903189-84-6.