Напе́рсний хре́ст — священник носить під одягом або поверх його, на шнурі або ланцюжку, надягнутий кругом шиї поверх ряси або фелоні.
| Наперсний хрест | |
| Названо на честь | Пектораль |
|---|---|
| Наперсний хрест у Вікісховищі |
| Частина інформації в цій статті застаріла. |
Відомості Редагувати
| Цей розділ потребує доповнення. |
Наперсні хрести для священників з'явилися в Руській Православній Церкві порівняно недавно. До XVIII століття їх мали право носити тільки єпископи.
Після того, як у вжиток увійшли змінені грецькі підрясники, ряси і клобуки, одяг священників перестав відрізнятися від одягу дияконів і келійних одягів ченців, що повинно було сприяти появі особливих знаків, за якими можна було б відрізнити священника від інших духовних осіб. Такою відмінністю став наперсний хрест, який до 1896 року мав статус церковного ордена[де?]: наперсним хрестом як нагородою і знаком монаршої милості нагороджували заслужених ієреїв за довголітнє служіння без шкоди. Цей хрест має чотири кінці, з подовженим нижнім кінцем. З лицьового боку він має рельєфне зображення Розп'яття, із внутрішнього боку напис «Пресвітеру, що дає образ вірним словом і житієм. Встановлений у благочестиве царювання великого государя імператора Павла I 1797 року, 18 грудня».
Хрест носять[хто?] на ланцюгу з великих плоских ланок, з'єднаних подвійними дрібними кільцями. У середині ланцюга — перемичка, так що ланцюг спереду охоплює шию, а ззаду спускається на спину.
Світлини Редагувати
Примітки Редагувати
- Булгаков С. В. Настольная книга для священно-церковнослужителей. Киев, 1913. (рос.)
Посилання Редагувати
- Васильев А. Андрей Рублев и Григорий Палама. ЖМП. 1960. № 10. (рос.)
- Архиеп. Вениамин. Новая скрижаль. Изд. 12-е. СПб., 1859. (рос.)
- Голубинский Е. История Русской Церкви. М., 1881.
- Дмитриевский А. Ставленник. Киев, 1904
- Прот. Ермолатий Н. Конспект по церковному Уставу для 1-го класса Волынской духовной семинарии, 1958.
- Историческое, догматическое и таинственное изъяснение Божественной Литургии. СПб.: Изд. И. Л. Тузова, 1896.
- Митрополит Макарий. История Русской Церкви, Т. II. Изд. 3-е. СПб., 1889.
- Миронов А. М. История христианского искусства. Казань, 1914.
- Нестеровский Е. Литургика, Ч. I. М., 1909.
- Никольский К. Пособие к изучению Устава богослужения Православной Церкви. Изд. 7-е. СПб., 1907.
- Писания святых отцов и учителей Церкви, относящиеся к истолкованию православного богослужения. Т. II. СПб., 1856.
- Покровский Н. В. Церковная археология в связи с историею христианского искусства. Пг., 1916.
- Полный православный богословский энциклопедический словарь. Изд. П. Сойкина. СПб., 1912.
- Прот. Рудаков А. Краткое учение о богослужении Православной Церкви. Изд. 41-е. СПб., 1913.
- Соколов Д. Краткое учение о богослужении Православной Церкви.
- Успенский Л. Смысл и язык икон // ЖМП. 1955. № 6, 7.
- Успенский Л. Храм, его символика и значение в жизни христианина. ЖМП // 1953. № 11.
- Свящ. Флоренский П. Иконостас. Богословские труды. № 9. М., 1972.
- Свящ. Флоренский П. Экклезиологические материалы // Богословские труды. № 12. М., 1974.
- Церковный Устав. Конспект для 1-го класса Московской духовной семинарии.
- Иванов В. Таинства Агнца. Московский Патриархат 1917—1977 гг. М., 1978. С. 68-79.
| Це незавершена стаття про одяг. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |