Надгробковий портрет Пальміри — уславлена сторінка меморіальної пластики доби античності у місті Пальміра.
Передмова Редагувати
Окрема сторінка світової меморіальної пластики — надгробковий портрет Пальміри доби пізньої античності.
Місто Пальміра (в сучасній Сирії) було вибудоване у оазі в піщаній пустелі. Але вигідне розташування на жвавому торговельному шляху пов'язало місто як з культурними і економічними центрами Азії, так і центрами Середземномор'я. Через місто текли скарби матеріальної культури Передньї Азії, Персії, Індії, Китаю з одного боку, від центрів Середземномор'я і Єгипту — з другого. Пальміра стала містом багатих торговців, керівників караванів, заможного чиновництва Римської імперії, римлян і місцевих уродженців, представників колоніальної і військової верхівки.
Римська провінція, Пальміра, однак мала власний варіант культури, власну арамейську мову і писемність. Азійське і давньоримське переплітались у Пальмірі тісно і плідно. Свідоцтва тому — давньоримський театр у місті, залишки вуличних колонад, храми міста, де використане надбання грецької і давньоримської архітектури. Широке використання місцевого каменя сприяло збереженню залишків місцевої архітектури, надгробків і зразків місцевої писемності, місцевого календаря донині.
Окрема сторінка місцевої культури — меморіальна пластика, надгробковий портрет з місцевого вапняка, що був пов'язаний як з місцевими традиціями і навіть модами, так і з давньоримським скульптурним портретом, єдиною галуззю культури Стародавнього Рима, що досягла високої художньої довершеності в добу пізньої античності.
Розквіт надгробкового портрета в Пальмірі датують 2-3 століттями нашої ери.
Характеристика надгробків Редагувати
Багаті верства мешканців міста замовляли власні надгробкові портрети ще за життя. Це сприяло появі у місті майстерень з виготовлення художніх надгробків. На початок 21 ст. знайдено близько трьох сотень зразків меморіальної пластики з Пальміри. Всі вони вивезені з околиць міста, де на пагорбах були розташовані декілька кладовищ, склепів і веж для поховань багатіїв міста.
У склепах і мурах веж облаштовували ніші (гумхи), де розміщали померлих у декілька ярусів. Ніші закривали вапняковими надгробками з портретом померлого. Надгробки були майже стандартного розміру з поясним зображенням мерця і епітафією. Завдяки написам збережені імена померлих, їх посади за життя, імена батьків, також дати смерті, що дозволило досить точно датувати пам'ятки і часові межі побутування культурного феномена.
Стилістика надгобків з Пальміри Редагувати
Надгробковому портрету з Пальміри притаманні фронтальна подача фігур, залишки неподоланої площинності, декоративність у відображенні зачісок і схематизм одягу, реалістичне відображення ювелірних виробів жінок, при цьому — схематизм і спрощення рис облич Еволюція йшла від надто узагальнених і схематичних зображень у бік симетрії і декотрої ідеалізації образів, виправлення індивідуальних рис і штучного притягування їх до зовнішньої привабливості, прагнення до ідеалізації. При цьому зберігались риси реалістичності і узагальнення.
Пальміра як місто було поруйноване 273 року н. е. завойовниками і традиція місцевого надгробкового портрета увірвалась остаточно.
Етап розвитку надгробкового портрета у Пальмірі разом із пізнім скульптурним портретом Стародавнього Рима став підґрунтям для розвитку портретного мистецтва Візантії і декортих канонів візантійського іконопису.
На початок 21 ст Редагувати
Надгробки варварськи збивали з ніш, часто виламували лише кам'яні голови, що приводило до втрат епітафій-написів, надзвичайно важливих для ідентифікації пам'яток. Надгробки з Пальміри на початок 21 століття розсіяні по великим музеям Північної Америки, Західної Європи, Азії.
Галерея фото Редагувати
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
Джерела Редагувати
- Бритова Н. Н., Лосева Н. М., Сидорова «Римский скульптурный портрет», М., «Искусство», 1975
- Альбом «Сокровища Эрмитажа», Ленинград, 1968
Примітки Редагувати
- ↑ Альбом «Сокровища Эрмитажа», Ленинград, 1968
- Альбом «Сокровища Эрмитажа», Ленинград, 1968.
- ↑ Бритова Н. Н., Лосева Н. М., Сидорова «Римский скульптурный портрет», М., «Искусство», 1975