Федір Іванович Міщенко (30 червня (12 липня) 1874, Сеньківці — 1933) — професор церковного права Київської духовної академії, магістр богослов'я, статський радник, історик Візантії, академік ВУАН (1920), діяч УНР.
| Федір Іванович Міщенко | |
|---|---|
| | |
| Народився | 30 червня (12 липня) 1874 Сеньківці |
| Помер | 1933 Київ, Українська СРР, СРСР |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Полтавська духовна семінарія |
| Галузь | історія |
| Заклад | Київська духовна академія |
| Членство | НАН України |
Біографія ред.
Народився 30 червня (12 липня) 1874 року в селі Сеньківці Полтавської губернії (тепер Золотоніського району Черкаської області) в родині священика. Навчався у Переяславській духовній школі, Полтавській духовній семінарії, Московській і Київській духовних академіях. Тут зацікавився церковною історією і східними мовами.
Упродовж 1900–1920 років працював у Київській духовній академії: професор, стипендіат, доцент, з 1906 року, захистивши магістерську дисертацію — екстраординарний професор церковного права. Водночас у 1918–1920 роках — професор кафедри церковного права Київського юридичного інституту і професор Київського університету. В 1917 році був членом передсоборної ради по утворенню Української автокефальної православної церкви, вченого комітету і комісії законодавчих внесень при Міністерстві віросповідань Української Держави (1918). Очолював комісію при Міністерстві ісповідань у справах підготовки законопроєктів церковно-державного характеру.
1920 року за рекомендацією А. Кримського його обрали дійсним членом Української академії наук. Очолив Комісію з вивчення візантійського письменства і його впливів на Україну. Підсумком роботи вченого стала низка статей з історії церковно-релігійного життя в Україні епохи середньовіччя та культурних зв'язків Візантії з Україною, а також ґрунтовна праця «З історії східновізантійської культури». З 1926 року — голова Візантологічної комісії ВУАН.
В березні 1928 року колегія Народного комісаріату освіти радянської України виключила поряд з іншими Федора Міщенка з членів ВУАН. Тоді розпочалася нова хвиля репресій і переслідування української інтелігенції. Позбавлення звання академіка завдало великої моральної травми вченому, він не мав засобів для прожиття. Несправедливість і викликані нею переживання різко погіршили стан здоров'я Федора Міщенка. Учений з великим потенціалом більше не працював на науку, не публікувався.
Помер в 1933 році. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 25, ряд 11, місце 37).
Праці ред.
Автор ряду наукових праць:
Примітки ред.
- дата смерті вказана на могилі
- . Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 24 квітня 2011.
Література ред.
- Проценко Л., Костенко Ю. Лук'янівське цивільне кладовище, путівник. — Київ : «Інтерграфік». — С. 192. — ISBN 966-532-012-2.
- Гуцал П. З. Міщенко Федір Іванович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
| Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |