Міхал Камінський (пол. Michał Kamiński; 28 березня 1972, Варшава) — польський політик і член Сейму Польщі III, IV і VIII скликання, член Європарламенту V, VI і VII скликання, прес-секретар президента Леха Качинського (2007—2009), сенатор X скликання та віцемаршалек Сенату Польщі.
Міхал Камінський | |
---|---|
пол. Michał Kamiński | |
Народився | 28 березня 1972 (51 рік) Варшава, Польська Народна Республіка |
Країна | Республіка Польща |
Діяльність | політик |
Alma mater | Варшавський університет і Wyższa Szkoła Stosunków Międzynarodowych i Amerykanistykid |
Знання мов | польська і англійська |
Посада | член Сейму Польщі[d], Депутат Європейського парламенту, Депутат Європейського парламенту, Депутат Європейського парламенту, Deputy Marshal of the Senate of the Republic of Polandd, член Сейму Польщі[d] і член Сейму Польщі[d] |
Партія | Poland Comes Firstd, Union of European Democratsd, Право і справедливість, Громадянська платформа і Польська селянська партія |
Нагороди | |
|
Біографія ред.
Вивчав міжнародні відносини у Варшавському університеті. У 2008 році закінчив ступінь бакалавра, а в 2014 році ступінь магістра в Коледжі міжнародних відносин та американістики у Варшаві.
Брав активну участь у Національному відродженні Польщі, потім став членом-засновником Християнського національного союзу та помічником лідера партії Веслава Хшановського. Публікував статті в періодичному виданні «Національна молодь». Був журналістом радіо та преси та директором радіостанцій у Бидгощі та Ломжі. Під час президентських виборів у 1995 році він став прес-секретарем виборчої комісії Ганни Гронкевич-Вальц.
У 1997 році був обраний до парламенту третього скликання. У 2002 році він став членом партії «Право і справедливість». У 2001 році він вдруге отримав депутатський мандат зі списку PiS. У сеймі він був членом Комітету з питань сільського господарства та розвитку сільських районів та Комітету закордонних справ.
З 2004 по 2007 рік був членом Європейського парламенту. З 23 липня 2007 року по 16 квітня 2009 року був державним секретарем у канцелярії Президента Республіки Польща, відповідальним за політику в галузі ЗМІ. У 2009 році був вдруге обраний депутатом Європарламенту.
У листопаді 2010 року покинув PiS.
У лютому 2013 року в тому числі разом із Казимежем Марцінкевичем та Романом Гертихом заснував аналітичний центр «Instytut Myśli Państwowej».
На виборах 2014 року в Європарламент був кандидатом від Громадянської платформи, але не був переобраний. 3 лютого 2015 року став державним секретарем у канцелярії прем'єр-міністра, взявши на себе керівництво Урядовим інформаційним центром.
На парламентських виборах 2015 року успішно балотувався у Сейм від списку Громадянської платформи. Наприкінці травня 2016 року був тимчасово відсторонений з посади члена парламентського клубу партії. У липні 2016 року був виключений із клубу та партії. У вересні 2016 року разом з іншими колишніми депутатами від Громадянської платформи став співзасновником організації «Європейські демократи», а в листопаді того ж року — партії «Союз європейських демократів» (перетворений з Демократичної партії), став член правління.
На виборах 2019 року був обраний до Сенату десятого скликання від Польської селянської партії. 12 листопада 2019 року став віцемаршалком Сенату.
Нагороди ред.
- орден «За заслуги» III ступеня (Україна, 2008);
- Великий хрест ордена Заслуг (Португалія, 2008);
- Національний орден Заслуг (Мальта, 2009);
- командорський хрест Ордена Заслуг Угорщини (2009);
- командор ордена «За заслуги перед Литвою» (2009);
- Президентський орден Досконалості (Грузія, 2010);
- Премія Європейського єврейського парламенту (2014).
Примітки ред.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #1023022257 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ www.europarl.europa.eu
- . web.archive.org. 17 квітня 2009. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 29 квітня 2021.
- Міхал Камінський: Європа дещо змучена розширенням i трішки боїться великої України. Club-tourist (амер.). Процитовано 29 квітня 2021.
- . pe2009.pkw.gov.pl. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 29 квітня 2021.
- . web.archive.org. 22 листопада 2010. Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 29 квітня 2021.
- Think tank Niesiołowskiego, Giertycha, Marcinkiewicza. Polacy zaczną …. archive.is. 3 травня 2013. Архів оригіналу за 3 травня 2013. Процитовано 29 квітня 2021.
- . web.archive.org. 17 вересня 2020. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 29 квітня 2021.
- . web.archive.org. 3 лютого 2015. Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 29 квітня 2021.
- . parlament2015.pkw.gov.pl. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 29 квітня 2021.
- . Onet Wiadomości (пол.). 31 травня 2016. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
- . gazetapl (пол.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
- . web.archive.org. 15 квітня 2019. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 29 квітня 2021.
- . sejmsenat2019.pkw.gov.pl (пол.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
- . TVN24 (пол.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
- Віцеспікер Сенату: Українські солдати захищають Європу і Польщу від імперіалізму Росії. PolskieRadio.pl. Процитовано 29 квітня 2021.
- . web.archive.org. 11 липня 2014. Архів оригіналу за 11 липня 2014. Процитовано 29 квітня 2021.
- . dre.pt. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 29 квітня 2021.
- . ww.doi-archived.gov.mt. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 29 квітня 2021.
- . www.kozlonyok.hu. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 29 квітня 2021.
- . grybauskaite.is.lt. Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 29 квітня 2021.
- . wpolityce.pl. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
- . web.archive.org. 10 серпня 2016. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 29 квітня 2021.