Міфологія інків — набір легенд та вірувань, що виникли у часи розквіту цивілізації інків.
Основа інкської міфології Редагувати
Основною характеристикою міфології інків служить її еклектичність, тобто поєднання і нашарування вірувань і міфів різних культур південноамериканського континенту, що існували як до інків, так і одночасно з ними, що створює чималі труднощі для визначення того, до якого часу і народу в дійсності належить та чи інша легенда. У більшості випадків такі легенди сягають корінням в далеке минуле. Основним субстратом, хоч і не головним, вважається міфологія кечуанского народів, здавна жили в гірській місцевості від північного Перу, до південних меж міста Куско. Також міфологія інків увібрала в себе такі стародавні і суміжні культури: мочика (юнки), чиму, Уарі, Паракас, наска, чачапоя, чанкі, аймара, пукіна та багато інших. Незавершений результат змішання всіх цих міфологій і можна вважати міфологією інків.
Релігійні уявлення інків Редагувати
Пантеон інків досить різноманітний, у деяких богів повторюються обов'язки, це пояснюється політикою інків щодо завойованих ними народів: вони ніколи не прагнули заборонити інші вірування і богів, а навпаки включали їх у свій пантеон.
Важливу роль у інків відігравали скелі і гори, багато з яких вважалися святими, ці місця називалися «уака». Один з іспанських місіонерів (Бернабе Кобо) нарахував близько 350 таких «уака», що стоять на топографічних лініях Секе, тільки в околицях Куско. Мачу Пікчу, наприклад, одна з таких уака, але відносяться вже до топографії Імперії. Уака могли бути скелями, камінням, печерами, пагорбами, кручами, будинками і струмками, а також муміями. Особливу роль грали мумії правителів, оскільки в них була кров Інті. Багато хто з інских «уака» шануються корінними народами Перу досі.
Згідно з Доповіддю королю Іспанії, складеною губернатором Франсиско де Борха 8 квітня 1615, в індіанців Перу було 10422 ідола, з них 1365 мумій, і деякі з них вважались засновниками їх родів, племен і селищ.
Космологія і астрономія Редагувати
Інкська міфологія безпосередньо пов'язана з космологією, оскільки кожна уака відображала якесь небесне тіло чи явище. Це знайшло відображення в багатьох легендах, де при створенні світу, небесні об'єкти зійшли під землю, а потім знову вийшли зі скель, печер, джерел, тобто кожній уака. З них же вийшли самі народи, за уявленнями інків.
Основні легенди інків Редагувати
За легендою засновником держави інків Тауантінсуйу був Манко Капак, легендарний правитель, що стався, як вважається від бога Сонця Інті і богині Місяця Мама Кілья. За іншими версіями він походив від бога Віракочі або з вод озера Тітікака. Існує багато версій приходу до влади Манко Капак, за однією з них він був створений богом інті разом з його братом Пача Капак і відправлений на землю разом з іншими братами і сестрами для того, щоб заснувати храм на честь батька бога Сонця Інті. На землі вони втілилися в печері, і під час пересування по печерах до місця заснування храму Куско один з братів Манко Капак перетворився на крижину. В іншому варіанті цієї легенди вони втілилися з озера Тітікака.
Джерела Редагувати
Література Редагувати
- Куприенко С.А. Источники XVI-XVII веков по истории инков: хроники, документы, письма / Под ред. С.А. Куприенко. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 418 с. — ISBN 978-617-7085-03-3.
- Пачакути Йамки Салькамайва, Куприенко С.А. Доклад о древностях этого королевства Перу / пер. С. А. Куприенко. — Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 151 с. — ISBN 978-617-7085-09-5.
- Талах В.Н., Куприенко С.А. Америка первоначальная. Источники по истории майя, науа (астеков) и инков / Ред. В. Н. Талах, С. А. Куприенко. — Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 370 с. — ISBN 978-617-7085-00-2.
- Педро де Сьеса де Леон. Хроніка Перу. Частина Друга: Панування Інків. Глава XXVI.
- Бернабе Кобо «Історія Нового Світу» (Том 4, Книга 13, Глава XVI)
- Pedro Sarmiento de Gamboa. Historia de los Incas. Madrid 2007. Miraguano, Polifemo. ISBN 978-84-7813-228-7, ISBN 978-84-86547-57-8
- Педро де Сьеса де Леон. Хроніка Перу. Частина Перша. — Київ, 2008 (пер. А. Скромницкий)
- Березкін Ю. Є. Інки: історичний досвід імперії. Л.: Наука, 1991.