Мікіс Теодоракіс

Мі́кіс Теодора́кіс (грец. Μίκης Θεοδωράκης; 29 липня 1925, Хіос — 2 вересня 2021, Афіни) — один з найвидатніших сучасних грецьких композиторів, політик. Почесний член Афінської академії,.

Мікіс Теодоракіс
грец. Μίκης (Μιχαήλ) Θεοδωράκης
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	грец. Μίκης Θεοδωράκης
Дата народження	29 липня 1925(1925-07-29)
Місце народження	Хіос, Греція
Дата смерті	2 вересня 2021(2021-09-02) (96 років)
Місце смерті	Афіни, Греція
Причина смерті	зупинка серця
Поховання	Galatas Chanion Cemetery^d
Роки активності	1943 — 2009
Громадянство	Греція
Віросповідання	православна церква
Професія	композитор
Освіта	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Афінська консерваторія
Вчителі	Олів'є Мессіан, Eugène Bigot^d і Filoktitis Εkonomidis^d
Інструменти	скрипка і фортепіано
Жанри	опера, симфонія, Лаїко, éntekhno^d і Вокальна музика
Лейбли	Folkways Records^d, Philips Records^d, EMI, United Artists Records^d, Polydor Records і RCA Victor^[d]
Нагороди	премія БАФТА за найкращу музику до фільму (1970) почесний доктор Тель-Авівського університету^d Почесний доктор Зальцбурзького університету^d honorary doctor of the Aristotle University of Thessaloniki^d Honorary member of the Athens Academy^d (2013) Почесний доктор Монреальського університету^d honorary doctor of Istanbul University^d
Автограф
www.mikis-theodorakis.net
Файли у Вікісховищі

1964 року спеціально для фільму «Грек Зорба» написав нині всесвітньо відому мелодію сіртакі — один з символів сучасної Греції.

Біографічні відомості

Батько комозитора був вихідцем з острова Крит, мати народилась в Малій Азії. З дитинства хлопчик виявляв інтерес до музики, свої перші пісні він став складати, ще не вміючи грати на музичних інструментах. У віці 17 років організував у Пелопоннесському місті Триполі хор.

Під час Другої світової війни Теодоракіс брав участь у грецькому Русі Опору. Був схоплений фашистами і піддавався тортурам. Під час громадянської війни у Греції 1946—1949 рр. композитор був відправлений у заслання на острів Ікарія, а потім поміщений у концтабір на острові Макронісос, де також піддавався тортурам. Потім з 1954 по 1959 р. в Паризькій консерваторії навчався музичного аналізу у Олів'є Мессіана та диригуванню у Ежена Віго. Проживаючи у Франції, багато писав, зокрема поклав на музику кілька творів новогрецького поета, революціонера Янніса Ріцоса. До цього періоду відносяться камерні прелюдії і сонатіни, симфонічні твори та три балети.

В 1959 р. композитор повернувся до Греції. Організував оркестр в Афінах та Музичне товариство в Піреї. Займався також політичною діяльністю, зокрема був депутатом Грецького парламенту від партії «Нова демократія» (1964—1967). У квітні 1967 р. незабаром після перевороту, влаштованого «чорними полковниками», Теодоракіс пішов у підпілля, був членом Єдиної демократичної лівої партії. Полковники заборонили його музику, а невдовзі композитор потрапив до в'язниці, де провів п'ять місяців.

1968 р. його звільнили під тиском світової громадськості і відправили у заслання, але вже в 1969 р. помістили в концтабір Оропос (під Афінами). Проте за нього знову заступилися всесвітньо відомі діячі культури, зокрема, Д. Шостакович, Л. Бернстайна, А. Міллер, Г. Белафонте. Нарешті в квітні 1970 р. композитор був звільнений. З 1970 р. він жив і працював у Франції. У вигнанні він продовжував боротьбу, влаштовуючи концерти на користь борців з хунтою. Після падіння режиму полковників в липні 1974 Теодоракіс знову повернувся до Греції.

Політична діяльність

1974 року, одразу після повернення на батьківщину, Мікіс Теодоракіс балотувався в члени Грецького парламенту як кандидат об'єднаних лівих, але не був обраний. 1978 році пристав на пропозицію висуватись в мери Афін, але знову не був обраний.

1981 року вдається обраний членом Грецького парламенту від Комуністичної партії, переобраний від КПГ в 1985 році. 1990 року через розбіжності у переконаннях вийшов зі складу КПГ, зблизився із партією «Нова демократія», був міністром без портфеля в уряді Константіноса Міцотакіса.

1 грудня 2010 року Мікіс Теодоракіс оголосив про створення незалежного громадянського руху під назвою «Іскра» (грец. Σπίθα).

Нагороди і премії

• Премія Ленінського комсомолу (1967) — за пісні, що кличуть молодь на боротьбу проти фашизму, за мир і краще майбутнє
• Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами» (1983)
• Міжнародна премія Андрія Первозванного «За Віру і Вірність» (1998—1999) — за видатні досягнення в галузі музики.

Примітки

1. Πέθανε ο Μίκης Θεοδωράκης. Ένας μεγάλος Έλληνας. — Αθήνα: Στάθης Τσαγκαρουσιάνος, 2021.
   d:Track:Q111220825d:Track:Q61989571d:Track:Q1524
2. Ο Μίκης Θεοδωράκης έφυγε σήμερα Πέμπτη 2 Σεπτεμβρίου 2021 και ώρα 08.35' από καρδιοαναπνευστική ανακοπή. — 2021.
3. Συγκίνηση για την απώλεια του Μίκη Θεοδωράκη – Τριήμερο εθνικό πένθος στη χώρα — 2021. — ISSN 1108-9792
   d:Track:Q144999
4. Μίκης Θεοδωράκης: Στον Γαλατά Χανίων η ταφή του μεγάλου μουσικοσυνθέτη — 2021.
   d:Track:Q108400128
5. Μίκης Θεοδωράκης: Την Πέμπτη στον Γαλατά Χανίων η κηδεία — 2021. — ISSN 1108-9792
   d:Track:Q144999
6. https://dspace.mmb.org.gr/mmb/handle/123456789/10082
7. . Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 3 вересня 2021. 
8. . Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 5 грудня 2013. 
9. . Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 5 грудня 2013. 
10. . Архів оригіналу за 7 лютого 2011. Процитовано 2 грудня 2010. 
11. . Архів оригіналу за 21 квітня 2013. Процитовано 24 серпня 2012. 

Посилання

• Оркестр «Мікіс Теодоракіс»
• Микису Теодоракису 85 лет^{[недоступне посилання з липня 2019]}