Міграці́йна полі́тика — цілеспрямована діяльність держави, пов'язана з регулюванням та контролюванням міграційних процесів, а також сукупність засобів для її реалізації та досягнення.
Завжди двоаспектна: направлена на запобігання виїзду резидентів і створення необхідних умов та стимулів для повернення мігрантів.
Властивості : 1. Істотно впливає на стан трудового потенціалу 2. Є складовою частиною демографічної політики 3. Широкомасштабна міграція негативно позначається шлюбності і народжуваності 4. Негативно впливає на формування трудового потенціалу
СРСР Редагувати
У СРСР проводилася політика керованих міграцій (вербування, депортація, рееміграція тощо), зокрема у райони з промисловим потенціалом, — наприклад на Донбас, Кривбас. Так, керовані зовнішні міграції (мобілізації, депортації тощо) у 1952–59 роки в Луганську і Сталінську (нині Донецьку) області становили понад 4,6 млн чол.
Див. ще: комсомольська стройка
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945–1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видав-ничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. Порівняльний аналіз міграційних та демографічних процесів у Ворошиловградській (Луганській) і Сталінській областях у 1952–1959 рр. // Схід. — № 1(67). — 2005. — С. 52-55.
- Пірко В. О. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI–XVIII ст. — Донецьк: Східний видавничий дім. НТШ-Донецьк. УКЦентр — 2004. — 224 с.