? Мухомор білий смердючий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Amanita virosa Bertill. 1866 | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
Мухомор білий смердючий, мухомор смердючий, смердюк, королиця біла (Amanita virosa Bertill.) — гриб з родини мухоморових — Amanitaceae.
Опис Редагувати
Шапка 3-7(10) см у діаметрі, в центрі напівкуляста конусоподібна, згодом розпростерта, іноді асиметрична, спочатку біла, згодом жовтувата, клейка, під впливом їдкого калію набуває золотисто-жовтого забарвлення. Пластинки вільні, білі. Спорова маса біла. Спори 9-13 Х 8,5-12 мкм, кулясті, гладенькі. Ніжка 5-10 Х 0,8-1,5 см, циліндрична, з бульбою, волокниста, волокнисто-шерстиста, щільна, з тонким, волохатим, нестійким кільцем, яке швидко зникає, біля основи з вільною, мішечкоподібною, з нерівним краєм піхвою. М'якуш білий, при розрізуванні колір не змінюється, з дуже неприємним запахом.
Поширення Редагувати
Росте у хвойних і мішаних лісах, зрідка, плодові тіла утворюються у липні — вересні. Поширений на Поліссі, у Лісостепу.
Практичне використання Редагувати
Смертельно отруйний гриб, який іноді помилково збирають замість їстівних печериць. Містить такі отрути, як аманітин, фалоїн, фалоїдин.
Джерела Редагувати
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
- Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 182–183.