Мулік Олексій Тимофійович У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем Мулік Олексій Тимофійович Мулік березе

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Мулік.

Олексій Тимофійович Мулік (березень 1905, село Іванівка, Вовчанський повіт, Харківська губернія. — 17 серпня 1963, Ярославль) — радянський архітектор.

Мулік Олексій Тимофійович

Народження	березень 1905 Іванівка, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	17 серпня 1963(1963-08-17) (58 років) Ярославль, РРФСР, СРСР
Поховання	Леонтіївський цвинтар^d
Навчання	Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет (1934)
Діяльність	архітектор
Нагороди

Біографія ред.

Народився в березні 1905 року в селі Іванівка Білоколодецької волості Харківської губернії. Два роки працював ливарником. Закінчив Ленінградський художньо-промисловий технікум за спеціальністю «різьбяр архітектури» (1925—1929) і Ленінградський інститут інженерів комунального будівництва за спеціальністю «архітектор» (1932—1934).

Був архітектором в проектних організаціях Ленінграда («Газогенераторстрой», ВАМІ). Член Спілки архітекторів СРСР (1937). Перед війною і під час війни був архітектором Всесоюзного алюмінієво-магнієвого інституту Ленінграда. Нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні». Працював архітектором в Омську, старшим архітектором в суднобудівному проектному інституті в Миколаєві. У 1948 році був призначений в Ростов-на-Дону, де спроектував Палац культури заводу «Ростсільмаш» (1948—1960).

У 1954 році за пропозицією Ярославського моторного заводу переробив проект ДК «Ростсільмашу» під ярославські умови. З 1960 року — головний архітектор Ярославського моторного заводу. Будівництво (1956—1965) одного з найбільш значних будівель Ярославля радянської епохи — Палацу культури моторостроителей — йшло важко, зустрічаючи перепони у вигляді нестачі коштів, фактичної заборони неокласицизму, якому відповідав первісний задум, і політики усунення надмірностей в архітектурі — доводилося переробляти проект вже значною мірою побудованого будинку. 17 серпня 1963 року Олексій Тимофійович застрелився, залишивши школярів дочку і сина.

Похований на Леонтіївському кладовищі в Ярославлі.

Джерела ред.

Егорова Т. Дворцовые тайны [ 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Северный край, 16 августа 2008. ()
Н. С. Сапрыкина. Архитекторы Ярославля — выпускники ленинградской архитектурной школы, их роль в развитии Ярославля // Губернский город, июнь 2007 г., с. 66-69.