Музичук Валерій Вікторович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Музичук Валерій Вікторович Музичук нар 7 жо

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Музичук.

Валерій Вікторович Музичук (нар. 7 жовтня 1950, Пустоха, Ружинський район, Житомирська область, УРСР) — радянський футболіст, воротар.

Валерій Музичук

Особисті дані

Повне ім'я

Валерій Вікторович
Музичук

Народження

7 жовтня 1950 (73 роки)

с. Пустоха,
Ружинський район,
Житомирська область,
УРСР

Зріст

185 см

Вага

75 кг

Громадянство

СРСР
Україна

Позиція

воротар

Інформація про клуб

Поточний клуб

завершив кар'єру

Юнацькі клуби

1968

«Рибниця»

Професіональні клуби*

Роки	Клуб	І (г)
1972—1974	«Ністру» (К)	13	(-14)
1975—1977	«Зірка» (К)	60	(-31)
1978	«Зоря» (В)	4	(-4)
1978—1983	«Зірка» (К)	189	(-?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра гравця ред.

Народився в Житомирській області, проте потім батьки переїхали в місто Рибниця, в Молдавській РСР. Вихованець місцевої ДЮСШ, перший тренер - Ілля Рядко. У 1968 році виступав за «Рибницю» в чемпіонаті Молдавської РСР. Під час військової служби, з 1969 по 1971 рік, був гравцем команди групи радянських військ у Німеччині.

У 1972 році став гравцем команди майстрів - кишинівського «Ністру», в якому виступав протягом трьох сезонів, в основному виконуючи роль запасного воротаря. Дебютував у Вищій лізі чемпіонату СРСР 31 липня 1974 року, у виїзному матчі проти одеського «Чорноморця», вийшовши на заміну замість Володимира Карєва. Усього за «Ністру» в елітному дивізіоні провів 3 гри, пропустив 3 м'ячі. Провівши у Вищій лізі один сезон, молдавська команда з неї вилетіла, а Музичук перейшов у кіровоградську «Зірку»

У складі кіровоградської команди, яка виступала у Другій лізі чемпіонату СРСР, в 1975 році став володарем Кубку УРСР. Перші 2 роки був дублером основного воротаря клубу, Олексія Іонова, але після його відходу став основним голкіпером. У 1978 році прийняв пропозицію від Юрія Захарова й перейшов в команду Вищої ліги - ворошиловградську «Зорю». Провівши за команду 4 гри, Музичук повернувся в «Зірку», за яку виступав до завершення кар'єри. Останній матч провів у 1983 році.

По завершенні кар'єри ред.

Завершивши виступи, з 1984 по 2001 рік служив в органах МВС СРСР, а пізніше - України. Дослужився до звання полковника й посади заступника начальника Державтоінспекції України в Кіровоградській області. Завершивши службу, протягом майже 14 років працював у фірмі «Формула смаку», а також був головою наглядової ради ВАТ «Кіровоград-автотранс». Паралельно виступав за аматорські та ветеранські футбольні команди зі Знам'янки, Новоукраїнки та Кропивницького. Також був гравцем кіровоградського волейбольного клубу «Ветеран». Протягом 8 років був членом Кіровоградського міськвиконкому, а пізніше - депутатом Кіровоградської обласної ради. З 2015 року - на пенсії.

Стиль гри ред.

Фізично сильний, рухи м'які й пластичні. Володіє хорошою реакцією. Добре вводить м'яч в гру рукою й ногою. Багато працює над підвищенням технічної майстерності. Чітко керує захисниками, ясна командна мова. Сміливий, рішучий, грі віддається повністю. Спортивна форма стійка. Навантаження переносить легко, тренується багато й якісно

Досягнення ред.

Кубок УРСР
- Володар (1): 1975

Примітки ред.

Чемпіонат СРСР 1974, Чорноморець (Одеса) - Ністру (Кишинів)
. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 18 червня 2017.

Посилання ред.

Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
Профіль гравця [ 23 лютого 2014 у Wayback Machine.] на сайті «Луганський футбол»
Сторінки історії «Зірки»: Кубок України 1975 року (частина 7) [ 30 червня 2017 у Wayback Machine.]

[1] Чемпіонат СРСР 1974, Чорноморець (Одеса) - Ністру (Кишинів)

[2] . Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 18 червня 2017.