Мортон Каплан

|Роки активності= |Alma mater= |Magnum opus= |Мова творів= |Громадянство= |Напрямок= |colour= |Ім?я= |Жанр= |Місце народження= |Ім?я при народженні= |Національність= |Дата народження= |Рід діяльності= |Оригінал імені= |Ширина= |bgcolour=

Мортон Каплан
Народився	9 травня 1921(1921-05-09)
Помер	26 вересня 2017(2017-09-26) (96 років)
Країна	США
Діяльність	політолог, викладач університету
Alma mater	Університет Темпл^d Колумбійський університет (1951)
Галузь	політологія
Заклад	Чиказький університет
Науковий керівник	Роберт Кінг Мертон
Теоретик системності в міжнародних відносинах

Мортон Каплан (англ. Morton Kaplan; 9 травня 1921 — 26 вересень 2017) — американський професор політичних наук, фахівець із міжнародних відносин, геополітик. Учень одного із засновників школи структурно-функціонального аналізу Роберта Мертона. Почесний професор політичної науки (у відставці) ун-ту Чикаго. Президент Міжнародної академії миру. Редактор часопису «І-й світ» (World&I) корпорації Washington Times у 1986—2004 рр. Критик ідеології комунізму і політичних курсів, реалізованих СРСР. Опублікував близько 30 книг і 100 статей і монографій.

Біографія

Навчався в університетах — Темпльскому (Філадельфія), Стенфордському. У 1951 році захистив кандидатську дисертацію на соціологічному факультеті Колумбійського університету (Нью-Йорк). Працівник Центру міжнародних досліджень (the Center of International Studies) Прінстонського ун-ту та Центру поглиблених досліджень у поведінкових науках (the Center for Advanced Study in the Behavioral Sciences)

Внесок

У 1966 під час других Великих дебатів теоретиків міжнародних відносин — традиціоналістів та біхевіористів запропонував розглядати системний рівень аналізу міжнародних відносин і вніс у дослідницьку методологію політологів-міжнародників відповідний інструмент -системний аналіз На думку Мортона Каплана, в ході дослідження міжнародних систем необхідно, в першу чергу, звертати увагу на вивчення умов, в рамках яких ці системи існують або трансформуються. Виходячи з цього, він виділяє п'ять змінних, які властиві кожній міжнародній системі:

• основні правила системи, що описують відносини між акторами (їх поведінка залежить як від індивідуальної волі і цілей, так і від характеристик системи);
• правила трансформації системи, які виражають закони зміни систем;
• правила класифікації акторів;
• правила класифікації здібностей акторів;
• правила класифікації інформації.

На основі політичного реалізму Мортон Каплан в книзі «Система і процес у міжнародній політиці» (1957 р.) виділив (запропонував) декілька (шість) типів міжнародних систем:

• Система балансу сил (в ній повинно існувати не менше п'яти великих держав, інакше система трансформується в біполярну).
• Гнучка біполярна система (учасниками є не тільки держави, а й союзи і блоки, а також міжнародні організації). Виділяються два підтипи гнучкої біполярної системи: ієрархізована (союзники по коаліції підкоряються волі держави-лідера) і неієрархізована (лінія блоку формується на основі взаємних консультацій).
• Жорстка біполярна система (сувора ієрархізація двох існуючих блоків, відсутність нейтральних держав, обмежена роль універсального актора в особі міжнародних організацій).
• Універсальна система (переважна роль універсального актора, високий ступінь політичної однорідності, існування правил поведінки в рамках міжнародної системи).
• Ієрархічна система (національні держави втрачають своє значення, трансформуючись в територіальні одиниці, система світової держави).
• Система одиничного вето (кожен актор може блокувати систему за допомогою шантажу, самостійно захищати себе від будь-якого супротивника).

На думку Мортона Каплана, мультиполярні і біполярні системи несуть в собі певні ризики. Виходячи з цього, він виділив кілька правил стабільності для кожної з цих систем. Для мультиполярної системи таких правил шість:

1. розширювати свої можливості (краще за допомогою переговорів, а не війни);
2. краще воювати, ніж не розширювати свої можливості;
3. краще припинити війну, ніж знищувати велику державу;
4. чинити опір будь-якої нації чи коаліції, яка прагне до домінуючого положення в системі;
5. протистояти ідеї підпорядкування держави вищої влади;
6. ставитися до всіх великих держав як до партнерів, дозволяючи таким, що програв країнам, знову стати частиною системи.

Для біполярної системи М. Каплан виділив чотири правила:

1. прагнути до розширення своїх можливостей у порівнянні з можливостями іншого блоку;
2. краще воювати, ніж дозволити протилежного блоку зайняти домінуюче становище в системі;
3. прагнути підпорядкувати цілі універсальних акторів своїм цілям, а цілі ворожого блоку — цілям універсальних акторів;
4. прагнути до розширення свого блоку, але зберігати терпимість по відношенню до неприєднаних держав.

Розглядаючи основні правила трансформації міжнародних систем, Мортон Каплан приходить до ряду важливих висновків. На його думку, неієрархізована гнучка біполярна система тяжіє до мультиполярної системи, а ієрархізована трансформується або в жорстку біполярну, або в ієрархічну систему.

М. Каплана запропонував теорію справедливості альтернативну до концепції Дж. Роулза — «тест (перевірку) принципів» — різновид рішення, спрямованого на перевірку людського вибору (соціального, політичного, морального). На відміну останнього від вважав що окремі політичні та соціальні правила можливо відокремити одні від одних.

Праці

Шаблон:ID autority

• Science, Language and the Human Condition
• Law in a Democratic Society
• System and Process in International Politics (1957)
• The Many Faces of Communism (Ed 1979).
• System and Process in International Politics, (Wiley & Sons, 1957).
• On Historical and Political Knowing: An Inquiry into Some Problems of Universal Law & Human Freedom, (University of Chicago Press, 1971).
• On Freedom and Human Dignity: the Importance of the Sacred in Politics, (General Learning Press, 1973).
• Towards Professionalism in International Theory: Macrosystem Analysis, (Free Press, 1979).
• Great Issues of International Politics: the International System and National Policy, (Aldine, 1970).
• Isolation or Interdependence?: Today's Choices for Tomorrow's World, (Free Press, 1975).
• Consolidating Peace in Europe: A Dialogue between East and West, (Paragon House Publishers, 1987).

Література

• Morton A. Kaplan. System and process in international politics [ 12 листопада 2017 у Wayback Machine.]. — ECPR Press, 2005. — 252 p. — ISBN 9780954796624.
• Waisová, Š. (2002) : Úvod do studia mezinárodních vztahů. Aleš Čeněk: Dobrá Voda.

Примітки

1. Contemporary Authors: First revision - Volumes 5-8. Gale Research Company. 1969. с. 619. ISBN 081030001X. 
2. . Архів оригіналу за 12 березня 2019. Процитовано 12 листопада 2017. 
3. Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 11 листопада 2017. 
4. Ісаєв Б. А. Геополітика. — Пітер, 2005. — С. 251. — ISBN 9785469006510.
5. «Careful Reading of Red Statements Reveals Strategy», Star-News, July 23, 1971
6. System and Process in International Politics (англ.). Columbia University Press. Архів оригіналу за 20 квітня 2011. Процитовано 20 квітня 2011. 
7. Morton Kaplan (англ.). Academy of International Studies and Department of International Relations, Nankai University. Архів оригіналу за 20 квітня 2011. Процитовано 20 квітня 2011. 
8. Review of Morton Kaplan's Justice, Human Nature, and Political Obligation [ 19 лютого 2012 у Wayback Machine.], Vincent Luizzi, The American Journal of Jurisprudence, Vol. 22, 1977, s. 202—208.
9. Циганков П.А. Глава 6. Міжнародна система // Теорія міжнародних відносин. — М. : Гардарики, 2003. — С. 176.
10. Robert H. Jackson & Georg Sørensen (2007), Introduction to international relations, Oxford University Press. [ 7 липня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 0199285438 Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «Jackson» визначена кілька разів з різним вмістом
11. Циганков П.А. Глава 6. Міжнародна система // Теорія міжнародних відносин. — М. : Гардарики, 2003. — С. 183-184.
12. Циганков П.А. Глава 6. Міжнародна система // Теорія міжнародних відносин. — М. : Гардарики, 2003. — С. 187.
13. Циганков П.А. Глава 6. Міжнародна система // Теорія міжнародних відносин. — М. : Гардарики, 2003. — С. 188.
14. capsule review [ 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.] by John C. Campbell, in Foreign Affairs, Spring 1979