www.wikidata.uk-ua.nina.az

Море Пізнане лат Mare Cognitum море на видимому боці Місяця на південному сході Океану Бур Розмір близько 350 250 км коо

Море Пізнане

Море Пізнане (лат. Mare Cognitum) — море на видимому боці Місяця, на південному сході Океану Бур. Розмір — близько 350×250 км, координати центра — 10°30′ пд. ш. 22°18′ зх. д. / 10.5° пд. ш. 22.3° зх. д. / -10.5; -22.3. На півночі та південному заході сполучається протоками з Океаном Бур, а на півдні та південному сході — з Морем Хмар. На північному заході межує з Рифейськими горами.

Море Пізнане
лат. Mare Cognitum
Координати центра
 10°30′ пд. ш. 22°18′ зх. д. / 10.5° пд. ш. 22.3° зх. д. / -10.5; -22.3
Розмір
 350×250 км
Назву затверджено 1964

 Море Пізнане на Вікісховищі
Карта регіону (1964)

Назва Редагувати

Спочатку це море розглядали як частину Моря Хмар. 1964 року за пропозицією Евена Вітекера[en] туди запустили космічний апарат «Рейнджер-7». Перед падінням він передав численні знімки моря та його околиць, ставши першим американським апаратом, що успішно сфотографував Місяць зблизька. В зв'язку з цим морю вирішили дати ім'я, і Джерард Койпер запропонував варіанти Mare Exploratum («Море Досліджене») та Mare Cognitum («Море Пізнане»). Через місяць після падіння апарату — 31 серпня 1964 року — Міжнародний астрономічний союз, ґрунтовно обговоривши пропозиції, ухвалив другий варіант.

Загальний опис Редагувати

Море Пізнане має округлу форму з виступом на схід. Западина, в якій воно лежить, є результатом накладання кількох древніх сильно зруйнованих кратерів. Найбільший і наймолодший із них (діаметром 230 км) містить основну частину моря. Його вал найкраще зберігся на північному заході, де утворює східне пасмо Рифейських гір. Він перекриває 170-кілометровий кратер, у якому лежить східна частина моря, а також два кратери гіршої збереженості. Це 190-кілометровий кратер на півночі моря (рештки його валу складають центральне пасмо північної частини Рифею) і приблизно 120-кілометровий кратер у районі південно-західного краю моря. Всі ці кратери лежать у межах гіпотетичного басейну Океану Бур і самі різною мірою гіпотетичні.

Товщина лави в Морі Пізнаному здебільшого складає 100–200 м. На південному заході (на межі з Океаном Бур) та в центрі моря є потовщення приблизно до 500 м (ці дані отримані за вимірюваннями кратерів, дно яких сягає материкових порід). Різні ділянки моря вкриті лавою дещо різного віку та складу. Її вік, розрахований за концентрацією кратерів, що встигли там накопичитися, лежить у межах 3,3–3,7 млрд років, що відповідає пізньоімбрійській епосі. Деякі лавові потоки цього моря досі зберегли рельєфність країв.

У Морі Пізнаному нема кілець гряд та грабенів, характерних для круглих місячних морів. Гряди там розташовані доволі хаотично, а грабени взагалі дуже рідкісні. Однак група кількох гряд у центрі моря все ж нагадує кільце; є гіпотеза, що воно відповідає внутрішньому кільцю згаданого 230-кілометрового кратера. Не має це море й значного маскона (лише в його західній частині та в районі південно-західної межі є невеликі збільшення сили тяжіння).

Поверхня Моря Пізнаного лежить на 1,6–2,0 км нижче за місячний рівень відліку висот — на одному рівні з іншими ділянками на півдні Океану Бур та на кількасот метрів вище, ніж сусідні моря Хмар та Вологості.

Деталі поверхні Редагувати

Найбільший кратер Моря Пізнаного — 6-кілометровий кратер Койпер біля його центру. Це єдиний його кратер, що має власне ім'я станом на 2015 рік. Крім того, морем розкидані сателіти кількох сусідніх кратерів. Один із них — 6-кілометровий Бонплан D на сході моря — примітний тим, що його перетинає гряда, і його вал з одного боку подвійний.

На берегах моря та в найближчих околицях лежать кратери Дарне (на півдні), Толанський (на сході), Бонплан, Паррі та Фра Мауро (на північному сході). Останні три кратери перетяті довгими розгалуженими борознами Паррі (Rimae Parry), а південно-східний берег моря — меншими борознами Опельта (Rimae Opelt). Борозни обох цих систем є грабенами.

На північному сході Моря Пізнаного є вкрай своєрідна звивиста борозна. Вздовж її країв тягнуться довгі невисокі вали, яких у звичайних місячних борозен нема. Звивисті борозни Місяця інтерпретують як русла лавових потоків, а вали цієї борозни, можливо, з'явилися при застиганні лави на її краях.

Море Пізнане перетинають кілька різноспрямованих гряд. Одна гряда на сході моря отримала назву — гряда Геттара (Dorsum Guettard). Невеликий пагорб, теж у східній частині моря, названий горою Моро (Mons Moro).

Подекуди в морі трапляються не залиті лавою «острови» та невеликі вулкани. На його поверхні видно промені кратера Коперник, розташованого за 600 км північніше.

Приземлення космічних апаратів Редагувати

Останній знімок моря, переданий «Рейнджером-7». Дефект зображення праворуч — результат розбиття апарату під час передачі даних.
  • 31 липня 1964 року в Морі Пізнаному (10°38′02″ пд. ш. 20°40′38″ зх. д. / 10.6340° пд. ш. 20.6771° зх. д. / -10.6340; -20.6771 (Рейнджер-7)) після успішної зйомки Місяця розбився космічний апарат «Рейнджер-7».
  • 20 квітня 1967 року в північному продовженні Моря Пізнаного (іноді цю ділянку розглядають як його частину), в місці з координатами 3°00′59″ пд. ш. 23°25′05″ зх. д. / 3.0163° пд. ш. 23.418° зх. д. / -3.0163; -23.418 (Сервеєр-3), сів «Сервеєр-3».
  • 19 листопада 1969 року поряд із «Сервеєром-3» (3°00′43″ пд. ш. 23°25′19″ зх. д. / 3.012° пд. ш. 23.422° зх. д. / -3.012; -23.422 (Аполлон-12)) сів місячний модуль «Аполлона-12», що стало другою висадкою людей на Місяць. Астронавти доставили звідти 34 кг порід.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Mare Cognitum. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 14 грудня 2012. Процитовано 22 липня 2015. 
  2. ↑ Wilhelms D. Chapter 5: The Ranger Transition 1964–1965 // To a Rocky Moon. — 1993. — P. 101. — ISBN 0-8165-1065-2.
  3. Chu A., Paech W., Weigand M. 49 - Mare Cognitum // The Cambridge Photographic Moon Atlas. — Cambridge University Press, 2012. — P. 142. — ISBN 9781107019737. — DOI:10.1017/CBO9781139095709.060.
  4. ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 174. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  5. Transactions of the IAU Vol. XII B. Proceedings of the 12th General Assembly (Hamburg, 1964) / Ed. J.-C. Pecker. — Academic Press, 1966. — P. 202–205. (Витяги, архів.)
  6. ↑ Hawke, B. R.; Head, J. W. (1977). Pre-Imbrian history of the Fra Mauro region and Apollo 14 sample provenance. Proceedings of 8th Lunar Science Conference, Houston, Tex., March 14-18, 1977 3: 2741–2761. Bibcode:1977LPSC....8.2741H. 
  7. ↑ Wilhelms D. Plate 5A. Structural features // [1] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 8 квітня 2014
  8. ↑ Bugiolacchi, Roberto; Spudis, Paul D.; Guest, John E. (2006). Stratigraphy and composition of lava flows in Mare Nubium and Mare Cognitum. Meteoritics 41 (2): 285–304. Bibcode:2006M&PS...41..285B. doi:10.1111/j.1945-5100.2006.tb00210.x.  (Резюме [ 4 вересня 2018 у Wayback Machine.]; Bibcode: 2004LPI....35.1507B)
  9. ↑ Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis //  / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 28, 36–39. — (Geological Society of America Special Paper 477) — ISBN 978-0-8137-2477-5. — DOI:10.1130/2011.2477(01). з джерела 29 січня 2013 (На Google Books)
  10. ↑ Wilhelms D. Chapter 5. Mare materials // [2] — 1987. — P. 86. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 12 вересня 2006
  11. Карта гравітаційного поля Місяця, складена за даними місії GRAIL (2012).
  12. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.].
  13. За даними номенклатурного довідника МАС [ 25 грудня 2018 у Wayback Machine.] (карта [ 13 грудня 2016 у Wayback Machine.]).
  14. Greeley R. Introduction to Planetary Geomorphology. — Cambridge University Press, 2013. — P. 86. — ISBN 978-0-521-86711-5.
  15. Кратер Бонплан D на знімку AS16-120-19243 [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.], зробленому «Аполлоном-16» (1975). Північ праворуч унизу.
  16. Leveed Rille in Mare Cognitum. Apollo Image Archive. 19 травня 2009. Архів оригіналу за 25 липня 2015. Процитовано 26 липня 2015. 

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
More Piznane lat Mare Cognitum more na vidimomu boci Misyacya na pivdennomu shodi Okeanu Bur Rozmir blizko 350 250 km koordinati centra 10 30 pd sh 22 18 zh d 10 5 pd sh 22 3 zh d 10 5 22 3 1 Na pivnochi ta pivdennomu zahodi spoluchayetsya protokami z Okeanom Bur a na pivdni ta pivdennomu shodi z Morem Hmar Na pivnichnomu zahodi mezhuye z Rifejskimi gorami More Piznanelat Mare CognitumKoordinati centra 10 30 pd sh 22 18 zh d 10 5 pd sh 22 3 zh d 10 5 22 3Rozmir 350 250 kmNazvu zatverdzheno 1964 More Piznane na VikishovishiKarta regionu 1964 Zmist 1 Nazva 2 Zagalnij opis 3 Detali poverhni 4 Prizemlennya kosmichnih aparativ 5 Primitki 6 PosilannyaNazva RedaguvatiSpochatku ce more rozglyadali yak chastinu Morya Hmar 2 3 1964 roku za propoziciyeyu Evena Vitekera en 4 tudi zapustili kosmichnij aparat Rejndzher 7 Pered padinnyam vin peredav chislenni znimki morya ta jogo okolic stavshi pershim amerikanskim aparatom sho uspishno sfotografuvav Misyac zblizka V zv yazku z cim moryu virishili dati im ya i Dzherard Kojper zaproponuvav varianti Mare Exploratum More Doslidzhene ta Mare Cognitum More Piznane Cherez misyac pislya padinnya aparatu 31 serpnya 1964 roku Mizhnarodnij astronomichnij soyuz gruntovno obgovorivshi propoziciyi uhvaliv drugij variant 2 4 5 1 Zagalnij opis RedaguvatiMore Piznane maye okruglu formu z vistupom na shid Zapadina v yakij vono lezhit ye rezultatom nakladannya kilkoh drevnih silno zrujnovanih krateriv Najbilshij i najmolodshij iz nih diametrom 230 km mistit osnovnu chastinu morya Jogo val najkrashe zberigsya na pivnichnomu zahodi de utvoryuye shidne pasmo Rifejskih gir Vin perekrivaye 170 kilometrovij krater u yakomu lezhit shidna chastina morya a takozh dva krateri girshoyi zberezhenosti Ce 190 kilometrovij krater na pivnochi morya reshtki jogo valu skladayut centralne pasmo pivnichnoyi chastini Rifeyu i priblizno 120 kilometrovij krater u rajoni pivdenno zahidnogo krayu morya 6 Vsi ci krateri lezhat u mezhah gipotetichnogo basejnu Okeanu Bur 7 i sami riznoyu miroyu gipotetichni 6 Tovshina lavi v Mori Piznanomu zdebilshogo skladaye 100 200 m Na pivdennomu zahodi na mezhi z Okeanom Bur ta v centri morya ye potovshennya priblizno do 500 m ci dani otrimani za vimiryuvannyami krateriv dno yakih syagaye materikovih porid 8 Rizni dilyanki morya vkriti lavoyu desho riznogo viku ta skladu Yiyi vik rozrahovanij za koncentraciyeyu krateriv sho vstigli tam nakopichitisya lezhit u mezhah 3 3 3 7 mlrd rokiv sho vidpovidaye piznoimbrijskij eposi 9 Deyaki lavovi potoki cogo morya dosi zberegli relyefnist krayiv 10 U Mori Piznanomu nema kilec gryad ta grabeniv harakternih dlya kruglih misyachnih moriv Gryadi tam roztashovani dovoli haotichno a grabeni vzagali duzhe ridkisni 7 8 Odnak grupa kilkoh gryad u centri morya vse zh nagaduye kilce ye gipoteza sho vono vidpovidaye vnutrishnomu kilcyu zgadanogo 230 kilometrovogo kratera 6 Ne maye ce more j znachnogo maskona lishe v jogo zahidnij chastini ta v rajoni pivdenno zahidnoyi mezhi ye neveliki zbilshennya sili tyazhinnya 11 Poverhnya Morya Piznanogo lezhit na 1 6 2 0 km nizhche za misyachnij riven vidliku visot na odnomu rivni z inshimi dilyankami na pivdni Okeanu Bur ta na kilkasot metriv vishe nizh susidni morya Hmar ta Vologosti 12 Detali poverhni RedaguvatiNajbilshij krater Morya Piznanogo 6 kilometrovij krater Kojper bilya jogo centru Ce yedinij jogo krater sho maye vlasne im ya stanom na 2015 rik 13 Krim togo morem rozkidani sateliti kilkoh susidnih krateriv Odin iz nih 6 kilometrovij Bonplan D na shodi morya primitnij tim sho jogo peretinaye gryada i jogo val z odnogo boku podvijnij 14 15 Na beregah morya ta v najblizhchih okolicyah lezhat krateri Darne na pivdni Tolanskij na shodi Bonplan Parri ta Fra Mauro na pivnichnomu shodi Ostanni tri krateri peretyati dovgimi rozgaluzhenimi boroznami Parri Rimae Parry a pivdenno shidnij bereg morya menshimi boroznami Opelta Rimae Opelt Borozni oboh cih sistem ye grabenami Na pivnichnomu shodi Morya Piznanogo ye vkraj svoyeridna zvivista borozna Vzdovzh yiyi krayiv tyagnutsya dovgi nevisoki vali yakih u zvichajnih misyachnih borozen nema Zvivisti borozni Misyacya interpretuyut yak rusla lavovih potokiv a vali ciyeyi borozni mozhlivo z yavilisya pri zastiganni lavi na yiyi krayah 16 More Piznane peretinayut kilka riznospryamovanih gryad Odna gryada na shodi morya otrimala nazvu gryada Gettara Dorsum Guettard Nevelikij pagorb tezh u shidnij chastini morya nazvanij goroyu Moro Mons Moro Podekudi v mori traplyayutsya ne zaliti lavoyu ostrovi ta neveliki vulkani 10 Na jogo poverhni vidno promeni kratera Kopernik roztashovanogo za 600 km pivnichnishe 8 Prizemlennya kosmichnih aparativ Redaguvati nbsp Ostannij znimok morya peredanij Rejndzherom 7 Defekt zobrazhennya pravoruch rezultat rozbittya aparatu pid chas peredachi danih 31 lipnya 1964 roku v Mori Piznanomu 10 38 02 pd sh 20 40 38 zh d 10 6340 pd sh 20 6771 zh d 10 6340 20 6771 Rejndzher 7 pislya uspishnoyi zjomki Misyacya rozbivsya kosmichnij aparat Rejndzher 7 20 kvitnya 1967 roku v pivnichnomu prodovzhenni Morya Piznanogo inodi cyu dilyanku rozglyadayut yak jogo chastinu 9 v misci z koordinatami 3 00 59 pd sh 23 25 05 zh d 3 0163 pd sh 23 418 zh d 3 0163 23 418 Serveyer 3 siv Serveyer 3 19 listopada 1969 roku poryad iz Serveyerom 3 3 00 43 pd sh 23 25 19 zh d 3 012 pd sh 23 422 zh d 3 012 23 422 Apollon 12 siv misyachnij modul Apollona 12 sho stalo drugoyu visadkoyu lyudej na Misyac Astronavti dostavili zvidti 34 kg porid Primitki Redaguvati a b Mare Cognitum Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 18 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 14 grudnya 2012 Procitovano 22 lipnya 2015 a b Wilhelms D Chapter 5 The Ranger Transition 1964 1965 To a Rocky Moon 1993 P 101 ISBN 0 8165 1065 2 Chu A Paech W Weigand M 49 Mare Cognitum The Cambridge Photographic Moon Atlas Cambridge University Press 2012 P 142 ISBN 9781107019737 DOI 10 1017 CBO9781139095709 060 a b Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 174 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Transactions of the IAU Vol XII B Proceedings of the 12th General Assembly Hamburg 1964 Ed J C Pecker Academic Press 1966 P 202 205 Vityagi arhiv a b v Hawke B R Head J W 1977 Pre Imbrian history of the Fra Mauro region and Apollo 14 sample provenance Proceedings of 8th Lunar Science Conference Houston Tex March 14 18 1977 3 2741 2761 Bibcode 1977LPSC 8 2741H a b Wilhelms D Plate 5A Structural features 1 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhivovano z dzherela 8 kvitnya 2014 a b v Bugiolacchi Roberto Spudis Paul D Guest John E 2006 Stratigraphy and composition of lava flows in Mare Nubium and Mare Cognitum Meteoritics 41 2 285 304 Bibcode 2006M amp PS 41 285B doi 10 1111 j 1945 5100 2006 tb00210 x Rezyume Arhivovano 4 veresnya 2018 u Wayback Machine Bibcode 2004LPI 35 1507B a b Hiesinger H Head J W Wolf U Jaumann R Neukum G Ages and stratigraphy of lunar mare basalts A synthesis W A Ambrose D A Williams Geological Society of America 2011 P 28 36 39 Geological Society of America Special Paper 477 ISBN 978 0 8137 2477 5 DOI 10 1130 2011 2477 01 Arhivovano z dzherela 29 sichnya 2013 Na Google Books a b Wilhelms D Chapter 5 Mare materials 2 1987 P 86 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhivovano z dzherela 12 veresnya 2006 Karta gravitacijnogo polya Misyacya skladena za danimi misiyi GRAIL 2012 Za danimi lazernogo altimetra na suputniku Lunar Reconnaissance Orbiter otrimanimi cherez programu JMARS Arhivovano 22 sichnya 2019 u Wayback Machine Za danimi nomenklaturnogo dovidnika MAS Arhivovano 25 grudnya 2018 u Wayback Machine karta Arhivovano 13 grudnya 2016 u Wayback Machine Greeley R Introduction to Planetary Geomorphology Cambridge University Press 2013 P 86 ISBN 978 0 521 86711 5 Krater Bonplan D na znimku AS16 120 19243 Arhivovano 27 listopada 2020 u Wayback Machine zroblenomu Apollonom 16 1975 Pivnich pravoruch unizu Leveed Rille in Mare Cognitum Apollo Image Archive 19 travnya 2009 Arhiv originalu za 25 lipnya 2015 Procitovano 26 lipnya 2015 Posilannya RedaguvatiMore Piznane Arhivovano 23 travnya 2016 u Wayback Machine na The Moon Wiki Chuck Wood 28 lipnya 2004 Cognitum Kipuka Lunar Photo of the Day Arhiv originalu za 25 lipnya 2015 Procitovano 26 lipnya 2015 Karta z aktualnimi nazvami detalej poverhni Arhivovano 13 grudnya 2016 u Wayback Machine Interaktivna karta Misyacya centrovana na More Piznane Mare Cognitum Arhivovano 19 veresnya 2015 u Wayback Machine Ranger VII Lunar Chart 1964 Detalnij znimok Arhivovano 7 bereznya 2016 u Wayback Machine pivnichno shidnoyi chastini morya pri duzhe nizkomu Sonci zroblenij z Apollona 16 1972 Znimki misij Apollon Arhivovano 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Znimki Rejndzhera 7 kameri A Arhivovano 12 travnya 2015 u Wayback Machine kameri B Arhivovano 12 travnya 2015 u Wayback Machine kameri P Arhivovano 3 travnya 2015 u Wayback Machine Krater utvorenij pri padinni Rejndzhera 7 Arhivovano 7 lipnya 2015 u Wayback Machine znimki zonda LRO Krater Bonplan D val yakogo z odnogo boku podvijnij Znimok zonda LRO z rozdilennyam 1 m piks shirina 5 1 km Perevernute zobrazhennya pivnich unizu Otrimano z https uk wikipedia org w index php title More Piznane amp oldid 36848439