www.wikidata.uk-ua.nina.az

Море Вологості лат Mare Humorum море на південному заході видимого боку Місяця Середній діаметр близько 370 км максималь

Море Вологості

Море Вологості (лат. Mare Humorum) — море на південному заході видимого боку Місяця. Середній діаметр — близько 370 км (максимальний — понад 400 км), координати центру — 24°30′ пд. ш. 38°36′ зх. д. / 24.5° пд. ш. 38.6° зх. д. / -24.5; -38.6.

Море Вологості
лат. Mare Humorum
Мозаїка знімків зонда LRO
Координати центра
 24°30′ пд. ш. 38°36′ зх. д. / 24.5° пд. ш. 38.6° зх. д. / -24.5; -38.6
Розмір
 400 км
Епонім
 вологість
Назву затверджено 1935

 Море Вологості на Вікісховищі
Карта гравітаційного поля Місяця з поправкою на висоту (перераховано на рівень умовної сфери). Червоне — області посиленої гравітації (маскони); маскон Моря Вологості — ліворуч унизу.
Карта Моря Вологості (USAF, 1962)
Мозаїка знімків, зроблених при високому Сонці

Море Вологості лежить у доволі виразному імпактному басейні. Як і інші такі моря, воно кругле і має маскон; у східній частині моря є система концентричних гряд, а на берегах — аналогічна система грабенів. На північному сході Море Вологості сполучається з Океаном Бур. На сході вузька материкова смужка відмежовує його від Моря Хмар, а на південному сході — від Болота Епідемій.

Назва ред.

Сучасну назву цього моря, як і більшості місячних морів, запропонував Джованні Річчолі 1651 року. Вона (як і назви деяких інших морів західної половини видимого боку Місяця) пов'язана з похмурою погодою. Ймовірно, це відголос тодішніх уявлень про вплив Місяця на погоду. 1935 року цю назву затвердив Міжнародний астрономічний союз.

Інші селенографи давнини називали це море інакше. В 1630-х роках П'єр Гассенді дав йому латинську назву Anticaspia, бо воно розташоване на місячному диску навпроти «Каспію» (сучасного Моря Криз). 1645 року Міхаель ван Лангрен назвав його Венеціанським морем (Mare Venetum), а 1647 року Ян Гевелій — Сірбонською затокою (Sinus Sirbonis) на честь єгипетської лагуни, нині відомої як Бардавіль.

Загальний опис ред.

Діаметр головного кільця басейну Моря Вологості оцінюють у 820 км, а внутрішнього — в 440 км. З меншою впевненістю простежуються ще два кільця (діаметром 570 та 320 км). Саме море лежить переважно в межах 440-кілометрового кільця. Втім, на заході воно не досягає його краю, а на сході, навпаки, виходить за нього. Під морем лежить значний маскон.

Навколо басейну Моря Вологості простежуються його викиди та вторинні кратери, хоча й уже сильно поруйновані метеоритним бомбардуванням. Породи, що їх складають, називають формацією Вітелло за назвою кратера, в околицях якого їх добре видно.

Товщина лави в Морі Вологості, згідно з вимірюваннями напівзатоплених кратерів, збільшується від країв до центру. Її максимальне значення не менше за 2 км, але, ймовірно, не більше за 2,5–3,0 км. Поверхня моря лежить на 2,1–2,6 км нижче за місячний рівень відліку висот — подібно до сусіднього Моря Хмар, але на кількасот метрів нижче за сусідні ділянки Океану Бур.

Басейн Моря Вологості з'явився в нектарському періоді. Його сучасний лавовий покрив є молодшим: вік різних ділянок, згідно з результатами підрахунку кратерів, варіює в межах 3,1–3,9 млрд років (імбрійський період). У сусідньому кратері Гассенді A він становить 2,9 млрд років. Є ознаки того, що подекуди в це море затікала лава з Океану Бур.

Деталі поверхні ред.

Береги Моря Вологості подекуди доволі уривисті і утворюють уступи: уступ Лібіха (Rupes Liebig) на заході та уступ Кельвіна (Rupes Kelvin) на південному сході. Біля останнього в море виступає мис Кельвіна (Promontorium Kelvin).

Кільце гряд, характерне для круглих морів, у Моря Вологості виражене лише в східній половині, хоча окремі гряди трапляються і в інших місцях. Власної назви жодна з них станом на 2016 рік не має. Кільце грабенів цього моря розташоване переважно за його межами. Це борозни Гіппала (Rimae Hippalus) на сході та борозни Мерсенія (Rimae Mersenius) на північному заході. Поблизу моря є й невеликі менш упорядковані системи борозен: борозни де Гаспаріса (Rimae de Gasparis) на заході, борозни Пальмьєрі (Rimae Palmieri) на південному заході та борозни Гассенді (Rimae Gassendi) в кратері Гассенді на північному березі. Крім того, в західній частині моря проходять борозни Доппельмаєра (Rimae Doppelmayer).

На півдні Моря Вологості лежить кратер Пюїзе (25 км), майже цілком затоплений лавою. На північний берег накладений 111-кілометровий кратер Гассенді з розтрісканим дном, затоплений лише невеликою частиною. Інші частково затоплені кратери берегів моря — Доппельмаєр (65 км), Гіппал (57 км), Лі (41 км) та Леві (22 км). Крім того, поблизу моря розташовані кратери Мерсеній (85 км), Лібіх (40 км), Де Гаспаріс (31 км), Пальм'єрі (40 км), Вітелло (43 км), Данторн (15 км), Агатархід (52 км), а також численні безіменні та супутні.

Кілька ділянок у Морі Вологості та на його берегах вкриті темними пірокластичними породами (найімовірніше, частками залізовмісного вулканічного скла, викинутими при вибухових або фонтаноподібних виверженнях). Найбільші з цих ділянок лежать на південному березі моря, поблизу східного краю кратера Доппельмаєр (площа — близько 2600 км2), та на південному заході моря, навколо борозен Доппельмаєра (близько 1500 км2). Другу ділянку на сході вкриває молодша та світліша морська лава. В межах 15 км від головної з цих борозен товщина пірокластичних порід перевищує 10 м; ймовірно, вони вивергалися саме з неї. Джерело подібних порід поблизу кратера Доппельмаєр станом на 2009 рік не встановлене.

Примітки ред.

  1. . Defense Mapping Agency, Aerospace Center; edited by Lawrence A. Schimerman. 1973. Архів оригіналу за 31 липня 2010. Процитовано 9 лютого 2016. 
  2. Виміряно за картою.
  3. ↑ Mare Humorum. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016. 
  4. Карта Місяця, яку склали Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651)
  5. Родионова Ж. Ф. Глава 5. История лунных карт // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — М. : Физматлит, 2009. — С. 195–196. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
  6. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 25–35. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  7. Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645)
  8. Peter van der Krogt, Ferjan Ormeling (2014). . Els noms en la vida quotidiana. Actes del XXIV Congrés Internacional d’ICOS sobre Ciències Onomàstiques. Annex (Biblioteca Tècnica de Política Lingüística; 11): 1851–1868. doi:10.2436/15.8040.01.190. Архів оригіналу за 3 січня 2016. Процитовано 9 лютого 2016. 
  9. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 198. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  10. Hevelius J. [1] — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 234. — DOI:10.3931/e-rara-238. з джерела 30 червня 2018 (Sirbonis, Sinus — у списку назв на с. 234 [ 6 серпня 2018 у Wayback Machine.])
  11. Ferguson J., Brewster D. Ferguson's Astronomy Explained Upon Sir Isaac Newton's Principles. — Edinburgh, 1811. — P. 246.
  12. ↑ Neumann G. A., Zuber M. T., Wieczorek M. A. et al. (2015). . Science Advances 1 (9). doi:10.1126/sciadv.1500852. Архів оригіналу за 6 серпня 2018. Процитовано 9 лютого 2016.  (Supplements [ 16 серпня 2017 у Wayback Machine.])
  13. Byrne C. Lunar Orbiter Photographic Atlas of the Near Side of the Moon. — Springer Science & Business Media, 2005. — P. 66. — ISBN 9781846281549.
  14. DeHon R. A. (1977). . Proceedings of 8th Lunar Science Conference, Houston, Tex., March 14-18, 1977 1: 633–641. Bibcode:1977LPSC....8..633D. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 9 лютого 2016. 
  15. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.].
  16. Fassett, C. I.; Head, J. W.; Kadish, S. J.; Mazarico, E.; Neumann, G. A.; Smith, D. E.; Zuber, M. T. (2012). . Journal of Geophysical Research 117 (E12). Bibcode:2012JGRE..117.0H06F. doi:10.1029/2011JE003951. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 9 лютого 2016. 
  17. Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis //  / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 32–36. — (Geological Society of America Special Paper 477) — ISBN 978-0-8137-2477-5. — DOI:10.1130/2011.2477(01). з джерела 29 січня 2013 (На Google Books)
  18. За даними номенклатурного довідника МАС [ 25 грудня 2018 у Wayback Machine.] (карта [ 5 серпня 2018 у Wayback Machine.])
  19. ↑ Hawke, B. R.; Giguere, T. A.; Lawrence, S. J.; Campbell, B. A.; Blewett, D. T.; Carter, L. M.; Gaddis, L. R.; Hagerty, J. J.; Lucey, P. G.; Peterson, C. A.; Smith, G. A. (2009). . 40th Lunar and Planetary Science Conference, (Lunar and Planetary Science XL), held March 23-27, 2009 in The Woodlands, Texas, id.1146. Bibcode:2009LPI....40.1146H. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 9 лютого 2016. 
  20. ↑ Gaddis, L. R.; Staid, M. I.; Tyburczy, J. A.; Hawke, B. R.; Petro, N. E. (2003). . Icarus 161 (2): 262–280. Bibcode:2003Icar..161..262G. doi:10.1016/S0019-1035(02)00036-2. Архів оригіналу за 6 серпня 2018. Процитовано 9 лютого 2016. 

Посилання ред.

  • Карта з актуальними назвами деталей поверхні [ 5 серпня 2018 у Wayback Machine.]
  • Геологічна карта [ 31 січня 2016 у Wayback Machine.] (S. R. Titley, USGS, 1967)
  • Інтерактивна карта Місяця, центрована на Море Вологості (інша версія [ 16 лютого 2016 у Wayback Machine.])
  • Море Вологості [ 26 березня 2015 у Wayback Machine.] на The-Moon Wiki
  • Деяка література в Astrophysics Data System
  • Chuck Wood (6 червня 2004). Sea of Dryness. Lunar Photo of the Day. оригіналу за 12 квітня 2009. Процитовано 9 лютого 2016. 
  • Chuck Wood (12 квітня 2007). Ring the Bell II. Lunar Photo of the Day. оригіналу за 22 вересня 2015. Процитовано 9 лютого 2016. 
  • Chuck Wood (20 серпня 2004). Humor More My Fault. Lunar Photo of the Day. оригіналу за 20 листопада 2008. Процитовано 9 лютого 2016. 
  • Chuck Wood (8 лютого 2008). Humor Me Once More. Lunar Photo of the Day. оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 9 лютого 2016. 
  • James Ashley (7 червня 2011). Dark-haloed crater in Mare Humorum. lroc.sese.asu.edu. оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 9 лютого 2016. 
  • Drew Enns (24 травня 2011). Crater in Mare Humorum. lroc.sese.asu.edu. оригіналу за 2 січня 2015. Процитовано 9 лютого 2016. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
More Vologosti lat Mare Humorum more na pivdennomu zahodi vidimogo boku Misyacya Serednij diametr blizko 370 km maksimalnij ponad 400 km 2 koordinati centru 24 30 pd sh 38 36 zh d 24 5 pd sh 38 6 zh d 24 5 38 6 3 More Vologostilat Mare HumorumMozayika znimkiv zonda LROKoordinati centra 24 30 pd sh 38 36 zh d 24 5 pd sh 38 6 zh d 24 5 38 6Rozmir 400 kmEponim vologistNazvu zatverdzheno 1935 More Vologosti na VikishovishiKarta gravitacijnogo polya Misyacya z popravkoyu na visotu pererahovano na riven umovnoyi sferi Chervone oblasti posilenoyi gravitaciyi maskoni maskon Morya Vologosti livoruch unizu Karta Morya Vologosti USAF 1962 1 Mozayika znimkiv zroblenih pri visokomu SonciMore Vologosti lezhit u dovoli viraznomu impaktnomu basejni Yak i inshi taki morya vono krugle i maye maskon u shidnij chastini morya ye sistema koncentrichnih gryad a na beregah analogichna sistema grabeniv Na pivnichnomu shodi More Vologosti spoluchayetsya z Okeanom Bur Na shodi vuzka materikova smuzhka vidmezhovuye jogo vid Morya Hmar a na pivdennomu shodi vid Bolota Epidemij Zmist 1 Nazva 2 Zagalnij opis 3 Detali poverhni 4 Primitki 5 PosilannyaNazva red Suchasnu nazvu cogo morya yak i bilshosti misyachnih moriv zaproponuvav 4 Dzhovanni Richcholi 1651 roku Vona yak i nazvi deyakih inshih moriv zahidnoyi polovini vidimogo boku Misyacya pov yazana z pohmuroyu pogodoyu Jmovirno ce vidgolos todishnih uyavlen pro vpliv Misyacya na pogodu 5 1935 roku cyu nazvu zatverdiv Mizhnarodnij astronomichnij soyuz 3 Inshi selenografi davnini nazivali ce more inakshe V 1630 h rokah P yer Gassendi dav jomu latinsku nazvu Anticaspia bo vono roztashovane na misyachnomu disku navproti Kaspiyu suchasnogo Morya Kriz 6 1645 roku Mihael van Langren nazvav jogo Venecianskim morem Mare Venetum 7 8 9 a 1647 roku Yan Gevelij Sirbonskoyu zatokoyu Sinus Sirbonis na chest yegipetskoyi laguni nini vidomoyi yak Bardavil 10 11 Zagalnij opis red Diametr golovnogo kilcya basejnu Morya Vologosti ocinyuyut u 820 km a vnutrishnogo v 440 km Z menshoyu vpevnenistyu prostezhuyutsya she dva kilcya diametrom 570 ta 320 km 12 Same more lezhit perevazhno v mezhah 440 kilometrovogo kilcya Vtim na zahodi vono ne dosyagaye jogo krayu a na shodi navpaki vihodit za nogo Pid morem lezhit znachnij maskon 12 Navkolo basejnu Morya Vologosti prostezhuyutsya jogo vikidi ta vtorinni krateri hocha j uzhe silno porujnovani meteoritnim bombarduvannyam Porodi sho yih skladayut nazivayut formaciyeyu Vitello za nazvoyu kratera v okolicyah yakogo yih dobre vidno 13 Tovshina lavi v Mori Vologosti zgidno z vimiryuvannyami napivzatoplenih krateriv zbilshuyetsya vid krayiv do centru Yiyi maksimalne znachennya ne menshe za 2 km ale jmovirno ne bilshe za 2 5 3 0 km 14 Poverhnya morya lezhit na 2 1 2 6 km nizhche za misyachnij riven vidliku visot podibno do susidnogo Morya Hmar ale na kilkasot metriv nizhche za susidni dilyanki Okeanu Bur 15 Basejn Morya Vologosti z yavivsya v nektarskomu periodi 16 Jogo suchasnij lavovij pokriv ye molodshim vik riznih dilyanok zgidno z rezultatami pidrahunku krateriv variyuye v mezhah 3 1 3 9 mlrd rokiv imbrijskij period U susidnomu krateri Gassendi A vin stanovit 2 9 mlrd rokiv Ye oznaki togo sho podekudi v ce more zatikala lava z Okeanu Bur 17 Detali poverhni red Beregi Morya Vologosti podekudi dovoli urivisti i utvoryuyut ustupi ustup Libiha Rupes Liebig na zahodi ta ustup Kelvina Rupes Kelvin na pivdennomu shodi Bilya ostannogo v more vistupaye mis Kelvina Promontorium Kelvin Kilce gryad harakterne dlya kruglih moriv u Morya Vologosti virazhene lishe v shidnij polovini hocha okremi gryadi traplyayutsya i v inshih miscyah Vlasnoyi nazvi zhodna z nih stanom na 2016 rik ne maye 18 Kilce grabeniv cogo morya roztashovane perevazhno za jogo mezhami Ce borozni Gippala Rimae Hippalus na shodi ta borozni Merseniya Rimae Mersenius na pivnichnomu zahodi Poblizu morya ye j neveliki mensh uporyadkovani sistemi borozen borozni de Gasparisa Rimae de Gasparis na zahodi borozni Palmyeri Rimae Palmieri na pivdennomu zahodi ta borozni Gassendi Rimae Gassendi v krateri Gassendi na pivnichnomu berezi Krim togo v zahidnij chastini morya prohodyat borozni Doppelmayera Rimae Doppelmayer Na pivdni Morya Vologosti lezhit krater Pyuyize 25 km majzhe cilkom zatoplenij lavoyu Na pivnichnij bereg nakladenij 111 kilometrovij krater Gassendi z roztriskanim dnom zatoplenij lishe nevelikoyu chastinoyu Inshi chastkovo zatopleni krateri beregiv morya Doppelmayer 65 km Gippal 57 km Li 41 km ta Levi 22 km Krim togo poblizu morya roztashovani krateri Mersenij 85 km Libih 40 km De Gasparis 31 km Palm yeri 40 km Vitello 43 km Dantorn 15 km Agatarhid 52 km a takozh chislenni bezimenni ta suputni Kilka dilyanok u Mori Vologosti ta na jogo beregah vkriti temnimi piroklastichnimi porodami najimovirnishe chastkami zalizovmisnogo vulkanichnogo skla vikinutimi pri vibuhovih abo fontanopodibnih viverzhennyah 19 20 Najbilshi z cih dilyanok lezhat na pivdennomu berezi morya poblizu shidnogo krayu kratera Doppelmayer plosha blizko 2600 km2 ta na pivdennomu zahodi morya navkolo borozen Doppelmayera blizko 1500 km2 20 Drugu dilyanku na shodi vkrivaye molodsha ta svitlisha morska lava V mezhah 15 km vid golovnoyi z cih borozen tovshina piroklastichnih porid perevishuye 10 m jmovirno voni vivergalisya same z neyi Dzherelo podibnih porid poblizu kratera Doppelmayer stanom na 2009 rik ne vstanovlene 19 Primitki red The Lunar Cartographic Dossier Series NASA CR 1464000 Defense Mapping Agency Aerospace Center edited by Lawrence A Schimerman 1973 Arhiv originalu za 31 lipnya 2010 Procitovano 9 lyutogo 2016 Vimiryano za kartoyu a b Mare Humorum Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 18 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 6 lyutogo 2016 Procitovano 5 lyutogo 2016 Karta Misyacya yaku sklali Franchesko Grimaldi ta Dzhovanni Richcholi 1651 Rodionova Zh F Glava 5 Istoriya lunnyh kart Puteshestviya k Lune Red sost V G Surdin M Fizmatlit 2009 S 195 196 ISBN 978 5 9221 1105 8 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 25 35 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Karta Misyacya skladena Mihaelem van Langrenom 1645 Peter van der Krogt Ferjan Ormeling 2014 Michiel Florent van Langren and Lunar Naming Els noms en la vida quotidiana Actes del XXIV Congres Internacional d ICOS sobre Ciencies Onomastiques Annex Biblioteca Tecnica de Politica Linguistica 11 1851 1868 doi 10 2436 15 8040 01 190 Arhiv originalu za 3 sichnya 2016 Procitovano 9 lyutogo 2016 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 198 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Hevelius J 1 Gedani Hunefeld 1647 P 226 227 234 DOI 10 3931 e rara 238 Arhivovano z dzherela 30 chervnya 2018 Sirbonis Sinus u spisku nazv na s 234 Arhivovano 6 serpnya 2018 u Wayback Machine Ferguson J Brewster D Ferguson s Astronomy Explained Upon Sir Isaac Newton s Principles Edinburgh 1811 P 246 a b Neumann G A Zuber M T Wieczorek M A et al 2015 Lunar impact basins revealed by Gravity Recovery and Interior Laboratory measurements Science Advances 1 9 doi 10 1126 sciadv 1500852 Arhiv originalu za 6 serpnya 2018 Procitovano 9 lyutogo 2016 Supplements Arhivovano 16 serpnya 2017 u Wayback Machine Byrne C Lunar Orbiter Photographic Atlas of the Near Side of the Moon Springer Science amp Business Media 2005 P 66 ISBN 9781846281549 DeHon R A 1977 Mare Humorum and Mare Nubium Basalt thickness and basin forming history Proceedings of 8th Lunar Science Conference Houston Tex March 14 18 1977 1 633 641 Bibcode 1977LPSC 8 633D Arhiv originalu za 25 lipnya 2019 Procitovano 9 lyutogo 2016 Za danimi lazernogo altimetra na suputniku Lunar Reconnaissance Orbiter otrimanimi cherez programu JMARS Arhivovano 22 sichnya 2019 u Wayback Machine Fassett C I Head J W Kadish S J Mazarico E Neumann G A Smith D E Zuber M T 2012 Lunar impact basins Stratigraphy sequence and ages from superposed impact crater populations measured from Lunar Orbiter Laser Altimeter LOLA data Journal of Geophysical Research 117 E12 Bibcode 2012JGRE 117 0H06F doi 10 1029 2011JE003951 Arhiv originalu za 23 serpnya 2017 Procitovano 9 lyutogo 2016 Hiesinger H Head J W Wolf U Jaumann R Neukum G Ages and stratigraphy of lunar mare basalts A synthesis W A Ambrose D A Williams Geological Society of America 2011 P 32 36 Geological Society of America Special Paper 477 ISBN 978 0 8137 2477 5 DOI 10 1130 2011 2477 01 Arhivovano z dzherela 29 sichnya 2013 Na Google Books Za danimi nomenklaturnogo dovidnika MAS Arhivovano 25 grudnya 2018 u Wayback Machine karta Arhivovano 5 serpnya 2018 u Wayback Machine a b Hawke B R Giguere T A Lawrence S J Campbell B A Blewett D T Carter L M Gaddis L R Hagerty J J Lucey P G Peterson C A Smith G A 2009 Remote Sensing Studies of Pyroclastic Deposits in the Mare Humorum Region 40th Lunar and Planetary Science Conference Lunar and Planetary Science XL held March 23 27 2009 in The Woodlands Texas id 1146 Bibcode 2009LPI 40 1146H Arhiv originalu za 13 chervnya 2020 Procitovano 9 lyutogo 2016 a b Gaddis L R Staid M I Tyburczy J A Hawke B R Petro N E 2003 Compositional analyses of lunar pyroclastic deposits Icarus 161 2 262 280 Bibcode 2003Icar 161 262G doi 10 1016 S0019 1035 02 00036 2 Arhiv originalu za 6 serpnya 2018 Procitovano 9 lyutogo 2016 Posilannya red Karta z aktualnimi nazvami detalej poverhni Arhivovano 5 serpnya 2018 u Wayback Machine Geologichna karta Arhivovano 31 sichnya 2016 u Wayback Machine S R Titley USGS 1967 Interaktivna karta Misyacya centrovana na More Vologosti insha versiya Arhivovano 16 lyutogo 2016 u Wayback Machine More Vologosti Arhivovano 26 bereznya 2015 u Wayback Machine na The Moon Wiki Deyaka literatura v Astrophysics Data System Chuck Wood 6 chervnya 2004 Sea of Dryness Lunar Photo of the Day Arhiv originalu za 12 kvitnya 2009 Procitovano 9 lyutogo 2016 Chuck Wood 12 kvitnya 2007 Ring the Bell II Lunar Photo of the Day Arhiv originalu za 22 veresnya 2015 Procitovano 9 lyutogo 2016 Chuck Wood 20 serpnya 2004 Humor More My Fault Lunar Photo of the Day Arhiv originalu za 20 listopada 2008 Procitovano 9 lyutogo 2016 Chuck Wood 8 lyutogo 2008 Humor Me Once More Lunar Photo of the Day Arhiv originalu za 8 lyutogo 2016 Procitovano 9 lyutogo 2016 James Ashley 7 chervnya 2011 Dark haloed crater in Mare Humorum lroc sese asu edu Arhiv originalu za 23 kvitnya 2015 Procitovano 9 lyutogo 2016 Drew Enns 24 travnya 2011 Crater in Mare Humorum lroc sese asu edu Arhiv originalu za 2 sichnya 2015 Procitovano 9 lyutogo 2016 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title More Vologosti amp oldid 37857746