Монастир у Мельку

Монастир у Мельку, або Мелькське абатство — бенедиктинський монастир у Нижній Австрії. Розташований на скелі над Дунаєм, монастир знаходиться у історичній області Вахау, яка включена до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Австрії. У крипті Мелькського абатство знаходиться гробниця Святого Коломана, національного покровителя Австрії, а також кількох членів першої князівської династії країни Бабенбергів.

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = CoordScale = скасований = lon_min =
Монастир у Мельку нім. Stift Melk
48°13′41″ пн. ш. 15°20′02″ сх. д. / 48.22806° пн. ш. 15.33389° сх. д. / 48.22806; 15.33389Координати: 48°13′41″ пн. ш. 15°20′02″ сх. д. / 48.22806° пн. ш. 15.33389° сх. д. / 48.22806; 15.33389
Країна	Австрія
Місто	Мельк
Конфесія	католицизм
Орден	бенедиктинці
Тип	абатство культурна власність музей і монастир
Стиль	бароко
Автор проєкту	Якоб Прандтауер
Архітектор	Якоб Прандтауер
Засновник	Леопольд II
Дата заснування	1089
Сайт	stiftmelk.at
Монастир у Мельку Монастир у Мельку (Австрія)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Абатство було засноване у 1089 році, коли Леопольд II, маркграф Австрії, надав один зі своїх замків ченцям-бенедиктинцям з Ламбахського абатства.

У XII столітті при монастирі була відкрита гімназія (найстаріша школа Австрії). Також при абатстві була заснована бібліотека, яка стала відомою завдяки великій колекції рукописів. Монастирський скрипторій став основним місцем для виробництва рукописів.

У XV столітті монастир став центром монастирської реформи (згодом отримала його назву), яка була спрямована на відродження чернечого життя у Австрії та Південній Німеччині.

З 1625 абатство стало членом австрійської Конгрегації, тепер відомої під назвою бенедиктинського конфедерації.

Опис

Фреска на стелі Мармурового Залу монастиря у Мельку роботи Пауля Троґера (†20 липня 1762)

Нинішня головна будівля монастиря була побудована у стилі бароко в період між 1702 і 1736 роками за ескізами Якоба Прандтауера. Особливої ​​уваги заслуговує також церква абатства з фресками роботи Йоганна Міхаеля Роттмайра та вражаючі бібліотеки з незліченними середньовічними рукописами, у тому числі відомі колекції музичних рукописів і фресок Пауля Трогера.

Завдяки своїй популярності Мельку вдалося втриматись при імператорі Йосифові II, коли багато інших австрійських монастирів були вилучені та закриті у період між 1780 та 1790 роками. Монастир також успішно пережив Наполеонівські війни, а також період нацистського аншлюсу, коли німці взяли під контроль Австрію у 1938 році, коли школа і велика частина абатства були конфісковані державою.

Школа була повернута монатирю після Другої світової війни і тепер в ній навчається майже 900 учнів обох статей.

У відомому романі «Ім'я рози» (1980) Умберто Еко одного з персонажів назвав Адсон фон Мельк, віддавши данину абатстві та його знаменитій бібліотеці.

Примітки

1. Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
   d:Track:Q28563569d:Track:Q4580425
2. archINFORM — 1994.
   d:Track:Q265049

Посилання

• Офіційний сайт [ 5 лютого 2003 у Wayback Machine.] (нім.)