www.wikidata.uk-ua.nina.az

Монастир Кінкаку Монасти р Кінка ку або Кінка ку дзі яп 金閣寺 きんかくじ МФА kinkaku d ʑi монастир золотого павільйону буддистс

Монастир Кінкаку

Монасти́р Кінка́ку або Кінка́ку-дзі́ (яп. 金閣寺, きんかくじ, МФА: [kinkaku d͡ʑi], «монастир золотого павільйону») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Ріндзай. Ступа-релікварій монастиря Сьококу. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, район Кіта, квартал Кінкакудзі 1. Монастирський титул — Північна гора. Офіційна назва — Монасти́р Рокуо́н. Заснований 1397 року. Головною святинею монастиря є статуя бодгісаттви Каннон. До цінних пам'яток належать портрет сьоґуна Асікаґи Йосіміцу (важлива культурна пам'ятка Японії), фрески кабінету Дайсьо (важлива культурна пам'ятка Японії), монастирський сад. Пам'ятка культури Кітаяма. Колишня резиденція Асікаґи Йосіміцу, перетворена на дзенівський монастир після його смерті. Названий на честь Золотого павільйону, найкрасивішої будівлі монастиря. Під час громадянської війни 1467—1477 років монастир втратив практично всі культові споруди за винятком Золотого павільйону. Останній згорів 1950 року. Відреставрований протягом 1955—2003 років. 1994 року занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в Японії.

Монастир Кінкаку
Координати: 35°02′21″ пн. ш. 135°43′45″ сх. д. / 35.0394028° пн. ш. 135.7293639° сх. д. / 35.0394028; 135.7293639
Адреса префектура Кіото, місто Кіото, район Кіта, квартал Кінкакудзі 1
Офіційно Монасти́р Рокуо́н
Титул Північна гора
Секта Ріндзай
Статус Ступа-релікварій монастиря Сьококу
Святиня статуя бодгісаттви Каннон
Засновано 1397
Засновник Асікаґа Йосіміцу

Короткі відомості ред.

Резиденція ред.

До 14 століття землі сучасного Кінкакудзі належали аристократократичному роду Фудзівара. Вони розташовувались на північ від японської столиці Кіото, тому отримали назву Кітаяма — «Північні гори». 1224 року аристократ Фудзівара Кунцуне спорудив в цих горах монастир Сай'ондзі та заміську садибу. Його нащадки володіли ними впродовж століття, змінивши прізвище на Сай'ондзі. 1335 року голова роду Сай'ондзі Кінмуне був страчений за підозрою в замаху на Імператора. Через це родові володіння конфіскували, гори Кітаяма запустіли, а монастир із садибою занепали.

1397 року Асікаґа Йосіміцу, третій сьоґун сьоґунату Муроматі, отримав від Імператорського двору землі Кітаями в обмін на віддалені маєтки в провінції Каваті. Він одразу приступив до побудови власної резиденції на території занедбаних монастиря та садиби. 1394 року Йосіміцу передав посаду сьоґуна своєму синові Йосімоті, але продовжував керувати державними справами. Він перетворив Кітаямську резиденцію на урядовий центр тогочасної Японії, рівний Імператорському. Ця резиденція отримала назву палац Кітаяма — «Північногірський палац».

Головною окрасою палацу був Золотий павільйон. Ця будівля, квадратна в основі, мала три поверхи. Вона була повністю покрита сусальним золотом і захисним японським лаком урусі. Перший поверх називався Залою очищення. Він був виконаний в класичному стилі японської палацової архітектури. В центрі поверху була статуя Будди Шак'ямуні, а ліворуч від неї — статуя сьоґуна-засновника Асікаґи Йосіміцу. Другий поверх мав назву Печера милосердя. Він був збудований у стилі самурайських житлових апартаментів. В ньому вшановувалися статуї «печерної бодгісаттви» Івая Каннон та чотирьох небесних королів. Третій поверх іменувався Вершина Пустоти. Він нагадував дзенівський храм, в якому перебували мощі Будди Шак'ямуні. Дах павільйону був покритий пасмами кори дерев і прикрашений шпилем з китайським феніксом.

Асікаґа Йосіміцу
Дзеркальний ставок
Павільйон взимку
Фенікс на даху

Монастир ред.

Після смерті Асікаґи Йосіміцу його син і четвертий сьоґун Асікаґа Йосімоті виконав заповіт батька і перетворив палац Кітаяма на буддистський монастир. Його першим настоятелем став Мусо Сосекі, вчений-монах дзенівської секти Ріндзай. Обитель назвали Рокуондзі — монастир Оленячого саду, на пам'ять про першу проповідь Будди Шак'ямуні в однойменному саду. На території цього монастиря було багато пишних споруд: Зала бузкових хмар, Небесна кімната, Гонбейська башта, Золотий павільйон, арковий міст, Зала добродійності, Павільйон Небесного дзеркала, Джерельна зала, Храм вогняних жертвоприношень, Храм розкаяння, релікварій, Малий храм, Храм Ксіті, Хмарна альтанка, пагода, бібліотека, дзвіниця, головні та чотириколонні ворота. З часом Зала бузкових хмар і Павільйон Небесного дзеркала були перенесені до монастиря Нандзендзі, Небесна кімната — до монастиря Кенніндзі, а Храм розкаяння — до храму Тодзідзі.

1490 року, під впливом архітектури Кінкакудзі, восьмий сьоґун Асікаґа Йосімаса, онук Йосіміцу, звів на східних пристоличних горах Хіґасіяма «Срібний павільйон» — Ґінкакудзі. Обидва павільйони вважалися символами Кіото. Вони уособлювали дві різні японські культури — урочисту і пишну культуру Кітаяма та стриману і вишукану культуру Хіґасіяма.

В 1466 — 1467 роках згорів Малий храм монастиря Кінкакудзі, а під час смути Онін 1467—1477 років — решта споруд, за винятком Золотого павільйону. Відновлювальні роботи розпочалися лише з 1573 року і тривали до середини 18 століття. Протягом 1904 — 1906 років, в ході російсько-японської війни, відбувлася капітальна реставрація Золотого павільйону. Останній був занесений до числа Національних скарбів Японії.

2 липня 1950 року 21-річний монах-учень Хаясі Дзьокан здійснив підпал Золотого павільйону, намагаючись покінчити життя самогубством. Монаха вдалося врятувати, але павільйон з усіма скарбами згорів. Матір Хаясі наклала на себе руки, не витримавши безчесного вчинку сина, а сам Хаясі, засуджений до 7 років ув'язнення, помер 7 березня 1956 року від туберкульозу та психічних розладів. Ця трагедія послужила мотивом для написання повісті «Храм Золотого павільйону» Місіми Юкіо та оповідання «Золотий павільйон горить» Мідзукамі Цутому.

Новий Золотий павільйон почали відбудовувати 1955 року, практично з нуля, на основі інженерних даних попередньої будівлі та фотографій. Реставраційні роботи завершилися в жовтні 1987 року. Оновлення усього монастиря остаточно закінчилося 2003 року. Станом на 2004 рік, до його архітектурного комплексу входили Золотий павільйон, Квадратий храм, Храм Ачали, великий кабінет, Вечірня альтанка.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. яп. 鹿苑寺, ろくおんじ, «монастир Оленячого саду».
  2. яп. 北山, ほくざん, МФА: [hokud͡zaɴ].
  3. яп. 北山殿, きたやまどの, кітаяма-доно.
  4. яп. 金閣, きんかく, кінкаку.
  5. яп. 法水院, ほっすいいん, хоссуй-ін. Дослівно: Зала води Закону. «Вода Закону» — буддистський термін, під яким розуміють очищення людей від гріхів і пристрастей. Вода виступає символом очищення, Закон — уособленням Дхарми.
  6. За деякими джерелами статуя будди Аміди.
  7. яп. 潮音洞, ちょうおんどう, тьоон-до. Дослівно: Печера звуків прибою. «Звуки прибою» — буддистський термін, який уподібнює милосердя будд і бодгісаттв до звуків хвиль океану.
  8. яп. 究竟頂, くっきょうちょう, куккьо-тьо. «Пустота» — синонім нірвани, поринання в небуття, що є метою буддистського «спасіння».
  9. ↑ Кінкакудзі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  10. яп. 紫雲殿, しうんでん, сіун-ден.
  11. яп. 天上間, てんじょうのま, тендзьо-но-ма.
  12. яп. 拱北楼, きょうほくろう, кьохоку-ро.
  13. яп. 反橋, そりばし, сорібасі.
  14. яп. 芳徳殿, ほうとくでん, хотоку-ден.
  15. яп. 天鏡閣, てんきょうかく, тенкьо-каку.
  16. яп. 泉殿, せんでん, сен-ден.
  17. яп. 護摩堂, ごまどう, ґома-до.
  18. яп. 懺法堂, せんぽうどう, семпо-до.
  19. яп. 舎利殿, しゃりでん, сярі-ден.
  20. яп. 小御堂, みどう, мідо.
  21. яп. 地蔵堂, じぞうどう, дзідзо-до.
  22. яп. 看雲亭, かんうんてい, кан'ун-тей.
  23. яп. 輪蔵, りんぞう, ріндзо.
  24. яп. 鐘楼, しょうろう, сьоро.
  25. яп. 総門, そうもん, сомон.
  26. яп. 四脚門, しきゃくもん, сікякумон.
  27. Золотий і Срібний павільйони, включно з Хмарним павільйоном, сучасним монастирем Нісі-Хонґандзі, називаються «Трьома столичними Павільйонами» (яп. 京の三閣, きょうのさんかく, кьо-но-санкаку).
  28. яп. 林承賢, はやしじょうかん.
  29. Зберігся лише шпиль із феніксом, який встигли знятий перед підпалом на реставрацію.
  30. яп. 方丈, ほうじょう, ходзьо.
  31. яп. 不動堂, ふどうどう, фудо-до.
  32. яп. 大書院, おおじょいん, одзьо-ін.
  33. яп. 夕佳亭, せっかてい, секка-тей.

Джерела та література ред.

Монастир Кінкаку // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.) Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

  • (яп.) 井上靖、塚本善隆監修、竹中郁、村上慈海著『古寺巡礼京都20　金閣寺・銀閣寺』、淡交社、1977

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Монастир Кінкаку

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Monasti r Kinka ku abo Kinka ku dzi yap 金閣寺 きんかくじ MFA kinkaku d ʑi monastir zolotogo paviljonu buddistskij monastir v Yaponiyi Nalezhit sekti Rindzaj Stupa relikvarij monastirya Sokoku Roztashovanij za adresoyu prefektura Kioto misto Kioto rajon Kita kvartal Kinkakudzi 1 Monastirskij titul Pivnichna gora 2 Oficijna nazva Monasti r Rokuo n 1 Zasnovanij 1397 roku Golovnoyu svyatineyu monastirya ye statuya bodgisattvi Kannon Do cinnih pam yatok nalezhat portret soguna Asikagi Josimicu vazhliva kulturna pam yatka Yaponiyi freski kabinetu Dajso vazhliva kulturna pam yatka Yaponiyi monastirskij sad Pam yatka kulturi Kitayama Kolishnya rezidenciya Asikagi Josimicu peretvorena na dzenivskij monastir pislya jogo smerti Nazvanij na chest Zolotogo paviljonu najkrasivishoyi budivli monastirya Pid chas gromadyanskoyi vijni 1467 1477 rokiv monastir vtrativ praktichno vsi kultovi sporudi za vinyatkom Zolotogo paviljonu Ostannij zgoriv 1950 roku Vidrestavrovanij protyagom 1955 2003 rokiv 1994 roku zanesenij do spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO v Yaponiyi Monastir KinkakuKoordinati 35 02 21 pn sh 135 43 45 sh d 35 0394028 pn sh 135 7293639 sh d 35 0394028 135 7293639Adresa prefektura Kioto misto Kioto rajon Kita kvartal Kinkakudzi 1Oficijno Monasti r Rokuo n 1 Titul Pivnichna gora 2 Sekta RindzajStatus Stupa relikvarij monastirya SokokuSvyatinya statuya bodgisattvi KannonZasnovano 1397Zasnovnik Asikaga Josimicu Zmist 1 Korotki vidomosti 1 1 Rezidenciya 1 2 Monastir 2 Div takozh 3 Primitki 4 Dzherela ta literatura 5 PosilannyaKorotki vidomosti red Rezidenciya red Do 14 stolittya zemli suchasnogo Kinkakudzi nalezhali aristokratokratichnomu rodu Fudzivara Voni roztashovuvalis na pivnich vid yaponskoyi stolici Kioto tomu otrimali nazvu Kitayama Pivnichni gori 1224 roku aristokrat Fudzivara Kuncune sporudiv v cih gorah monastir Saj ondzi ta zamisku sadibu Jogo nashadki volodili nimi vprodovzh stolittya zminivshi prizvishe na Saj ondzi 1335 roku golova rodu Saj ondzi Kinmune buv strachenij za pidozroyu v zamahu na Imperatora Cherez ce rodovi volodinnya konfiskuvali gori Kitayama zapustili a monastir iz sadiboyu zanepali 1397 roku Asikaga Josimicu tretij sogun sogunatu Muromati otrimav vid Imperatorskogo dvoru zemli Kitayami v obmin na viddaleni mayetki v provinciyi Kavati Vin odrazu pristupiv do pobudovi vlasnoyi rezidenciyi na teritoriyi zanedbanih monastirya ta sadibi 1394 roku Josimicu peredav posadu soguna svoyemu sinovi Josimoti ale prodovzhuvav keruvati derzhavnimi spravami Vin peretvoriv Kitayamsku rezidenciyu na uryadovij centr togochasnoyi Yaponiyi rivnij Imperatorskomu Cya rezidenciya otrimala nazvu palac Kitayama Pivnichnogirskij palac 3 Golovnoyu okrasoyu palacu buv Zolotij paviljon 4 Cya budivlya kvadratna v osnovi mala tri poverhi Vona bula povnistyu pokrita susalnim zolotom i zahisnim yaponskim lakom urusi Pershij poverh nazivavsya Zaloyu ochishennya 5 Vin buv vikonanij v klasichnomu stili yaponskoyi palacovoyi arhitekturi V centri poverhu bula statuya Buddi Shak yamuni a livoruch vid neyi statuya soguna zasnovnika Asikagi Josimicu 6 Drugij poverh mav nazvu Pechera miloserdya 7 Vin buv zbudovanij u stili samurajskih zhitlovih apartamentiv V nomu vshanovuvalisya statuyi pechernoyi bodgisattvi Ivaya Kannon ta chotiroh nebesnih koroliv Tretij poverh imenuvavsya Vershina Pustoti 8 Vin nagaduvav dzenivskij hram v yakomu perebuvali moshi Buddi Shak yamuni Dah paviljonu buv pokritij pasmami kori derev i prikrashenij shpilem z kitajskim feniksom 9 nbsp nbsp nbsp nbsp Asikaga Josimicu Dzerkalnij stavok Paviljon vzimku Feniks na dahu Monastir red Pislya smerti Asikagi Josimicu jogo sin i chetvertij sogun Asikaga Josimoti vikonav zapovit batka i peretvoriv palac Kitayama na buddistskij monastir Jogo pershim nastoyatelem stav Muso Soseki vchenij monah dzenivskoyi sekti Rindzaj Obitel nazvali Rokuondzi monastir Olenyachogo sadu na pam yat pro pershu propovid Buddi Shak yamuni v odnojmennomu sadu Na teritoriyi cogo monastirya bulo bagato pishnih sporud Zala buzkovih hmar 10 Nebesna kimnata 11 Gonbejska bashta 12 Zolotij paviljon arkovij mist 13 Zala dobrodijnosti 14 Paviljon Nebesnogo dzerkala 15 Dzherelna zala 16 Hram vognyanih zhertvoprinoshen 17 Hram rozkayannya 18 relikvarij 19 Malij hram 20 Hram Ksiti 21 Hmarna altanka 22 pagoda biblioteka 23 dzvinicya 24 golovni 25 ta chotirikolonni vorota 26 Z chasom Zala buzkovih hmar i Paviljon Nebesnogo dzerkala buli pereneseni do monastirya Nandzendzi Nebesna kimnata do monastirya Kennindzi a Hram rozkayannya do hramu Todzidzi 9 1490 roku pid vplivom arhitekturi Kinkakudzi vosmij sogun Asikaga Josimasa onuk Josimicu zviv na shidnih pristolichnih gorah Higasiyama Sribnij paviljon Ginkakudzi 27 Obidva paviljoni vvazhalisya simvolami Kioto Voni uosoblyuvali dvi rizni yaponski kulturi urochistu i pishnu kulturu Kitayama ta strimanu i vishukanu kulturu Higasiyama V 1466 1467 rokah zgoriv Malij hram monastirya Kinkakudzi a pid chas smuti Onin 1467 1477 rokiv reshta sporud za vinyatkom Zolotogo paviljonu Vidnovlyuvalni roboti rozpochalisya lishe z 1573 roku i trivali do seredini 18 stolittya Protyagom 1904 1906 rokiv v hodi rosijsko yaponskoyi vijni vidbuvlasya kapitalna restavraciya Zolotogo paviljonu Ostannij buv zanesenij do chisla Nacionalnih skarbiv Yaponiyi 2 lipnya 1950 roku 21 richnij monah uchen Hayasi Dzokan 28 zdijsniv pidpal Zolotogo paviljonu namagayuchis pokinchiti zhittya samogubstvom Monaha vdalosya vryatuvati ale paviljon z usima skarbami zgoriv 29 Matir Hayasi naklala na sebe ruki ne vitrimavshi bezchesnogo vchinku sina a sam Hayasi zasudzhenij do 7 rokiv uv yaznennya pomer 7 bereznya 1956 roku vid tuberkulozu ta psihichnih rozladiv Cya tragediya posluzhila motivom dlya napisannya povisti Hram Zolotogo paviljonu Misimi Yukio ta opovidannya Zolotij paviljon gorit Midzukami Cutomu Novij Zolotij paviljon pochali vidbudovuvati 1955 roku praktichno z nulya na osnovi inzhenernih danih poperednoyi budivli ta fotografij Restavracijni roboti zavershilisya v zhovtni 1987 roku Onovlennya usogo monastirya ostatochno zakinchilosya 2003 roku Stanom na 2004 rik do jogo arhitekturnogo kompleksu vhodili Zolotij paviljon Kvadratij hram 30 Hram Achali 31 velikij kabinet 32 Vechirnya altanka 9 33 Div takozh red Pam yatki kulturi starodavnogo Kioto Kultura Kitayama GinkakudziPrimitki red yap 鹿苑寺 ろくおんじ monastir Olenyachogo sadu yap 北山 ほくざん MFA hokud zaɴ yap 北山殿 きたやまどの kitayama dono yap 金閣 きんかく kinkaku yap 法水院 ほっすいいん hossuj in Doslivno Zala vodi Zakonu Voda Zakonu buddistskij termin pid yakim rozumiyut ochishennya lyudej vid grihiv i pristrastej Voda vistupaye simvolom ochishennya Zakon uosoblennyam Dharmi Za deyakimi dzherelami statuya buddi Amidi yap 潮音洞 ちょうおんどう toon do Doslivno Pechera zvukiv priboyu Zvuki priboyu buddistskij termin yakij upodibnyuye miloserdya budd i bodgisattv do zvukiv hvil okeanu yap 究竟頂 くっきょうちょう kukko to Pustota sinonim nirvani porinannya v nebuttya sho ye metoyu buddistskogo spasinnya a b v Kinkakudzi Enciklopediya Nipponika v 26 t 2 e vidannya Tokio Sogakkan 1994 1997 yap 紫雲殿 しうんでん siun den yap 天上間 てんじょうのま tendzo no ma yap 拱北楼 きょうほくろう kohoku ro yap 反橋 そりばし soribasi yap 芳徳殿 ほうとくでん hotoku den yap 天鏡閣 てんきょうかく tenko kaku yap 泉殿 せんでん sen den yap 護摩堂 ごまどう goma do yap 懺法堂 せんぽうどう sempo do yap 舎利殿 しゃりでん syari den yap 小御堂 みどう mido yap 地蔵堂 じぞうどう dzidzo do yap 看雲亭 かんうんてい kan un tej yap 輪蔵 りんぞう rindzo yap 鐘楼 しょうろう soro yap 総門 そうもん somon yap 四脚門 しきゃくもん sikyakumon Zolotij i Sribnij paviljoni vklyuchno z Hmarnim paviljonom suchasnim monastirem Nisi Hongandzi nazivayutsya Troma stolichnimi Paviljonami yap 京の三閣 きょうのさんかく ko no sankaku yap 林承賢 はやしじょうかん Zberigsya lishe shpil iz feniksom yakij vstigli znyatij pered pidpalom na restavraciyu yap 方丈 ほうじょう hodzo yap 不動堂 ふどうどう fudo do yap 大書院 おおじょいん odzo in yap 夕佳亭 せっかてい sekka tej Dzherela ta literatura red Monastir Kinkaku 日本大百科全書 Enciklopediya Nipponika 第2版 東京 小学館 1994 1997 全26冊 yap Rubel V A Yaponska civilizaciya tradicijne suspilstvo i derzhavnist K Akvilon Pres 1997 256 s ISBN 966 7209 05 9 yap 井上靖 塚本善隆監修 竹中郁 村上慈海著 古寺巡礼京都20 金閣寺 銀閣寺 淡交社 1977Posilannya red nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Monastir Kinkaku yap Oficijna storinka Kinkakudzi Arhivovano 12 listopada 2008 u Wayback Machine yap Kinkakudzi Vebkamera Arhivovano 7 listopada 2008 u Wayback Machine angl Kinkakudzi Youtube Arhivovano 4 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Monastir Kinkaku amp oldid 36683814