Михайло І Апафі (угор. Apafi Mihály, 3 листопада 1632, Герла - 15 квітня 1690, Фегераш) - Великий князь Трансильванії в 1661-1690 роках. Правив на підконтрольних Османській імперії землях Семигородського князівства.
| Михайло І Апафі | |
|---|---|
| угор. Apafi Mihály | |
| | |
| Народився | 3 листопада 1632 Герла |
| Помер | 15 квітня 1690 Фегераш |
| Поховання | Reformed Church of Farkas Streetd |
| Країна | Трансильванське князівство |
| Діяльність | Політик |
| Титул | Великий князь Семигородський (1661 — 1690) |
| Посада | Великий князь Семигорода |
| Конфесія | Протестант |
| Рід | Q617294? |
| Родичі | Янош Петкіd |
| У шлюбі з | Ганна Борнемиця |
| Діти | Міхай II Апафі, Грегор Апафі, Іштван Апафі, Георг Апафі дочки: Єва Апафа, Сюзана Апафі |
| | |
|
Біографія ред.
Походив зі стародавнього, але незнатного шляхетського роду. У 1656 році супроводжував Великого князя Семигородського Юрія II Ракоці в поході проти Польщі, був узятий в полон татарським ханом Мехмедом Ґереєм. Звільнившись, завдяки викупу своєї дружини, жив у своєму родовому маєтку.
14 вересня 1661 року, за підтримки Османської імперії, був обраний шляхтою Трансильванії Великим князем Семигородським, як конкурент князю Яношу Кемені, якого підтримували Габсбурґи. Австрійські війська вторглись в Трансильванію, проте 23 січня 1662 року в битві поблизу Надьселеша зазнали поразки, а Янош Кемені загинув.
Після цього Міхай І став повноправним володарем Семигородщини під протекторатом турків. Він був слабохарактерним князем й багато важливих рішень приймали його дружина та оточення. Під час погоду візира Фазіла Кепрюлю на Австрію був змушений слідувати за турецьким військом. Після поразки в битві під Сентготтхардом 1 серпня 1664 року та за результатами Вашварської мирної угоди Османська імперія вивела свої війська з Семигородщини, хоча князівство номінально продовжувало підпорятковуватись султану й зобовязано було платити данину.
Підтримував протестантську церков, займався літературою й наукою, мав велику бібліотеку, написав автобіографію, приймав протестантських біженців з інших країн Європи.
Під час австрійсько-турецької війни 1683 року допомагав турецькому війську, охороняв переходи через Дунай, за що у вигляді нагороди султан обіцяв надати після його смерті престол його сину.
Після поразки османів в битві під Віднем 12 вересня 1683 р. почав переговори з імператором Леопольдом І. Відповідно до трактату від 28 липня 1686 року Семигородщина стала залежною від Австрії.
В результаті Битви при Могачі Трансильванське князівство було остаточно визнано володінням Австрійської імперії. 1 липня 1688 року на сеймі в Фегераші, на який зібралися представники Семигородщини, було проголошено, що Габсбурґська династія є спадково правлячою в Трансильванії.
1688 року померла дружина Міхая Ганна, після чого князь впав у сильну депресію. Помер 15 квітня 1690 року. Після його смерті князем Трансильванії став його син Міхай II Апафі.
Література ред.
- Kenyeres Ágnes, ed. (1967). Magyar Életrajzi Lexikon (in Hungarian). 1 A-K. Budapest: Akadémiai Kiadó. OCLC 500204897.
| Попередник: | Великий князь Семигороду 1661—1690 | Наступник: |
| Янош Кемені | Імре Текелі Михайло ІІ Апафі |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міхай І Апафі |
- (not translated to mul) Magyarország főméltóságai — 1988.