Миха́йло Семе́нович Воронцо́в (нар. 19 ((30) травня) 1782, Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 6 (18) листопада 1856, Одеса, (Херсонська губернія), Російська імперія) — з (1823) — (новоросійський генерал-губернатор) та повноважний намісник (Бессарабії) (1823—1844), (граф), (генерал-фельдмаршал), (генерал-ад'ютант); почесний член (Петербурзької академії наук) (1826); з 1845 року світліший князь, в (1844)—1854 — (намісник) на (Кавказі). Сприяв господарському розвитку краю, розбудові Одеси та інших міст.
Михайло Воронцов | |||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Михаил Воронцов | |||||||||||||||||||||||
Джордж Доу. Портрет графа Михайла Воронцова. Військова галерея Ермітажу | |||||||||||||||||||||||
Народження | 19 ((30) травня) 1782 Санкт-Петербург, Російська імперія | ||||||||||||||||||||||
Смерть | 6 (18) листопада 1856 (74 роки) Одеса, (Херсонська губернія), Російська імперія | ||||||||||||||||||||||
Поховання | (Спасо-Преображенський собор) | ||||||||||||||||||||||
Країна | Російська імперія | ||||||||||||||||||||||
Член | (Петербурзька академія наук) | ||||||||||||||||||||||
Звання | генерал-фельдмаршал[d] | ||||||||||||||||||||||
Командування | Q4313102?, d, Q18234761?, (Окремий кавказький корпус) і Q4248397? | ||||||||||||||||||||||
Війни / битви | (Наполеонівські війни), d, (Битва під Фрідландом), (Смоленська битва (1812)), (Бородінська битва), (Битва при Денневіці), (Дрезденська битва), (Битва під Лейпцигом 1813) і d | ||||||||||||||||||||||
Титул | князь | ||||||||||||||||||||||
Діти | d і (Воронцов Семен Михайлович) | ||||||||||||||||||||||
Нагороди | | ||||||||||||||||||||||
Воронцов Михайло Семенович у Вікісховищі |
Син графа Семена Романовича Воронцова, російського посланника в Лондоні, і Катерини Олексіївни, уродженої Сенявіної. Його (стриєм) був канцлер (Олександр Воронцов), а (стрийною) — (Катерина Дашкова), очільниця Імператорської академії.
Дитинство і юність провів з батьком у Лондоні, де здобув освіту.
Відомий через особисті конфлікти з російським поетом (Олександром Сергійовичем Пушкіним). У нього поет перебував під час заслання до Одеси. Пушкін написав проти графа Воронцова епіграму.
Військова служба
Військову кар'єру розпочав у 1801 році в лейб-гвардії Преображенського полку, у званні поручика. У 1803—1804 роках воював на Кавказі, де брав участь в експедиції в Закатальську ущелину (1804). У вересні 1805 він бригад-майором під командуванням генерал-лейтенанта графа Толстого брав участь у блокаді фортеці (Гамельн) у шведській Померанії. Брав участь у битвах під (Пултуськом), при (Фрідланді), за що отримав звання полковника.
1809 року він командиром нарвського піхотного полку воював на Балканах проти Османської імперії. 1810 року отримав звання генерал-майора. У франко-російській війні 1812 року Воронцов був під командуванням князя (Багратіона). Брав участь у битвах при Смоленську, (Бородіно), (Лейпцигу), (Краонні), Парижі.
У 1815—1818 роках командував окупаційним корпусом у Франції.
Губернатор і Бесарабський намісник
7 травня 1823 призначений генерал-губернатором і повноважним намісником Бессарабської області.
1823 року вперше на Дніпрі побудував (пароплав) у власному маєтку в Мошнах. Розвивав вугільні копальні на сході губернії.
Розвивав Одесу, де відкрив (Товариство сільського господарства Південної Росії).
У Криму розвивав виноробство і будував шосе. В (Алупці) він побудував у 1828—1851 роках Воронцовський палац за проектом англійського архітектора (Е. Блора), що спроектував (Букінгемський палац) у Лондоні.
За його губернаторства сталося 6-річне нашестя (сарани). Вживав запобіжні заходи від перекинення (чуми) з Османської імперії.
Сприяв розвитку мистецтв, зокрема підтримував молодого італійського художника (Карло Боссолі).
Кавказький намісник
1844 року Михайло Воронцов був призначений головнокомандувачем на Кавказі і кавказьким намісником. За (похід у Дарго) йому було надано княже звання. Були взяті дагестанські аули Гергебіль і Салти. За станом здоров'я покидає кавказьку компанію.
26 серпня 1856 року в День коронування Імператора (Олександра II) Воронцову йому було дане звання (генерал-фельдмаршала).
Михайло Воронцов помер у Одесі 6 листопада 1856 року. Нащадки проживають в Америці й Україні (Вінницька область, місто (Калинівка)).
Могила
Михайла Воронцова і його (дружину) поховали в (Одеському Спасо-Преображенському кафедральному соборі) ((Соборна площа)). Собор був зруйнований в 1936 комуністами, а металева капсула із залишками Воронцова відкрита і розграбована. Зникла особиста зброя і нагороди. Прах князя Воронцова і його дружини пересічні одесити перепоховали таємно на .
У 2005 міська влада ухвалила рішення про повернення праху Воронцових у відновлений (Собор), вони перепоховані в нижньому Храмі під тим місцем верхнього Храму, де останки Воронцових покоїлися впродовж 80 років. Церемонія перепоховання відбулася (10 листопада) 2005.
Пам'ятники
Йому поставлені пам'ятники в Одесі та (Бердянську).
Пам'ятник М. С. Воронцову у Тифлісі (Тбілісі) було встановлено на Воронцовській площі у 1867. Скульптор академік М. С. Піменов зробив макет пам'ятника, після його смерті роботу завершував його учень В. П. Крейтан. Архітектор Отто Симонсон. Це був перший пам'ятник в Грузії. Радянська влада знищила його в 1922, а площу перейменувала у площу Карла Маркса (у 1990-х площу знову перейменували, тепер вона (Саарбрюкенська)).
(Пам'ятник в Одесі) встановлено у 1863 (архітектор (Франческо Боффо), скульптор Фрідріх Бруггер). Радянська влада намагалася знищити пам'ятник з допомогою трактору, але трос, який було накинуто на пам'ятник для його знищення розірвався. Пам'ятник князю стоїть на (Соборній площі) біля відновленого (Одеського Спасо-Преображенського кафедрального собору) в якому він похований.
Вулиця Воронцовська у місті Херсон
Див. також
- Воронцовський палац (Алупка)
- (Воронцовський палац (Одеса))
- (Воронцовський маяк)
- (Воронцовський провулок)
- (Палацово-парковий ансамбль Воронцова (Мошни))
Примітки
- . https://odessayes.com.ua/ (Ukrainian) . 30.04.2021. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30.04.2021.
- В Одесі перепоховали подружжя Воронцових : [арх. 20.10.2019] // (Радіо Свобода). — 2005. — 10 листопада. — Дата звернення: 08.10.2021.
- Денисов Е. С. «Этот город меня поразил»//(Мелітопольський краєзнавчий журнал), 2019, № 14, с. 30-37
Джерела
- Н.I. Бацак. Воронцов Михайло Семенович [ 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // (Енциклопедія історії України) : у 10 т. / редкол.: (В. А. Смолій) (голова) та ін. ; (Інститут історії України НАН України). — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 635. — .
- М. П. Щербинин, Биография генерал-фельдмаршала Князя Михаила Семеновича Воронцова. СПб., Типография Эдуарда Веймара, 1858.(рос.)
- Архив князя Воронцова. Под редакцией П. И. Бартенева. Т. 1-41. СПб., Типография А. И. Мамонтова и компаньонов, 1870.(рос.)
- Воронцовы // (Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона) : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Удовик В., Воронцов. М., 2004 (Жизнь замечательных людей).(рос.)
- Rhinelander L. H., Viceroy Vorontsov's Administration of the Caucasus // Transcaucasia: Nationalism and Social Change. Essays in the History of Armenia, Azerbaijan, and Georgia. Ed. by R. G. Suny. Ann Arbor (MI), 1983 (2nd rev. ed., 1996), 87-104.(англ.)
- Rhinelander A. L., (1990). Prince Michael Vorontsov: Viceroy to the Tsar. Montreal: McGill-Queen's University Press. (рос.)
- Robbins Richard G., «Review: Prince Michael Vorontsov: Viceroy to the Tsar [ 9 лютого 2019 у Wayback Machine.]». The American Historical Review, Vol. 96, No. 4 (Oct., 1991), P. 1243—1244. (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет