Ми́тра (грец. μίτρα — «пов'язка на голову», «тюрбан») — богослужбовий головний убір єпископа та ієреїв, нагороджених архієреєм за особливі заслуги перед церквою. Митра має вигляд розширеної й заокругленої вгорі корону, оздобленої іконами; архієрейська митра на додачу оздоблена дорогоцінними каменями.
| Митра | |
| Носив це | католицький єпископ[d] |
|---|---|
| Митра у Вікісховищі |
Опис Редагувати
Митра-корона — архиєрейська митра (іноді ієрейська), в якій над нижнім пояском зроблено, як правило, вінець з 12 пелюсток — це єдина принципова відмінність митри-корони від звичайної православної митри. Якщо на митрі є дорогоцінні камені, вони символізують терновий вінок, накладений під час страстей на голову Ісуса Христа.
У «Настольной книге священнослужителя» такий опис митри: «Сучасна митра — багато прикрашена парчовим шиттям, оксамитом, бісером, дорогоцінним камінням та іконами висока тверда шапка, що плавно звужується до обідка навкруг голови. Таку форму митра набула в XVIII—XIX ст. До того православні митри на Русі були схожі на корони візантійських царів пізнього періоду імперії. Іноді обідок митри мав вигляд зубчатого вінця».
В Україні збереглась митра першого католицького галицького архієпископа бл. Якуба Стрепи (†1409) та митра перемишльських владик, згідно з легендою перероблена з корони Данила Галицького (зникла в час Другої світової війни).
Феодора Вольсамон, патріарх Антиохійський (XII ст.) та блаженний Симеон, архієпископ Солунський (XV ст.) свідчать, що митру у вигляді корони — багатого царського головного убору, — вперше стали носити в IV ст. у нерозділеній Церкві римські папи. Потім на ІІІ Вселенському соборі (431 р.) святий Кирил Олександрійський одягнув митру-корону як представник Папи Римського Целестіна; до XII ст. подібні митри носили на Сході лише олександрійські патріархи, а потім — константинопольські. Інші представникі церкви, митрополити чи єпископи носили митри-пов'язки (вінці) простого древнього зразка, клобуки та шапки. Російські архиєреї також носили митри-шапки подібні до князівських, облямовані хутром та прикрашені шиттям та іконами. Такі шапки-митри з'явилися у Московському князівстві у XV ст. — до того святителі не знали іншого головного убору, окрім клобука. У середині XVII ст. митри-корони з'явилися і в російській церкві, а з 1705 р. митра стає головним убором не тільки архієреїв, але й усіх архимандритів. Указом імператора Павла І від 18 грудня 1797 р. митру як винагороду належало давати протоієреям за особливі заслуги.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- Настольная книга священнослужителя", Т. 4, Издательство Московской Патриархии, 2001. С. 146—147
Джерела Редагувати
- Настольная книга священнослужителя", Т. 4, Издательство Московской Патриархии, 2001. С. 146—147
- Журнал Московской патриархии, 1989, № 3. с.7
Посилання Редагувати
- Митра // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 985. — 1000 екз.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Митра