Метрополітен Лілля (фр. Métro de Lille Métropole) — система ліній метрополітену в місті Лілль, Франція. Відкрився 25 квітня 1983 року в тестовому режимі. Комерційна експлуатація розпочалася 16 травня 1983 року. На станціях використовується система горизонтальний ліфт та шинний хід[en].
| Лілльский метрополітен | ||
|---|---|---|
| Опис | ||
| Країна | Франція | |
| Місто | Лілль | |
| Дата відкриття | 25 квітня 1983 | |
| Річний пасажиропотік | 107 500 000 ± 50 000 і 119 900 000 | |
| Сайт | ilevia.fr/cms/institutionnel/reseau-ilevia/metro/ | |
| Оператор | Iléviad | |
| Маршрутна мережа | ||
| Кількість ліній | 2 | |
| Кількість станцій | 60 | |
| Довжина мережі | 43,7 км | |
| Ширина колії | 1620 mm track gauge (Rubber-tyred metro)d | |
| ||
| Лілльский метрополітен у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Будівництво розпочато в 1978 році. Початкова дільниця мала склад з 13 станцій. На момент відкриття був першім автоматичним метрополітеном в Європі, без машиністів. На відкритті був присутній тодішній президент Франції Франсуа Міттеран. Перша лінія, позначена на мапі жовтим кольором, спочатку мала короткі платформи лише під два вагони. Другу лінію відкрито 3 квітня 1989 року. На мапі позначена червоним кольором, має платформи розраховані на чотири вагони. У 2017 році платформи першої лінії добудовані під чотири вагони.
Хронологія розвитку системи Редагувати
- 25 квітня 1983 — відкриття початкової дільниці першої лінії «4 Cantons»—«République».
- 2 травня 1984 — розширення на 5 станцій, дільниця «République»—«CHU - Eurasanté».
- 3 квітня 1989 — відкриття початкової дільниці другої лінії «St. Philibert»—«Gare Lille Flandres» з 17 станцій.
- 5 травня 1994 — розширення на 1 станцію «Gare Lille Europe».
- 17 березня 1995 — розширення на 4 станцій, дільниця «Gare Lille Europe»—«Fort de Mons».
- 18 серпня 1999 — розширення на 16 станцій, дільниця «Fort de Mons»—«Tourcoing-Centre».
- 27 жовтня 2000 — розширення на 5 станцій, дільниця «Tourcoing-Centre»—«C.H. Dron».
Лінії Редагувати
| № Лінії | Дата відкриття | Останнє продовження | Кількість станцій | Кінцеві станції | Довжина в км | Кількість підземних станцій |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 25 квітня 1983 | 1984 | 18 | «Quatre Cantons»—«CHU - Eurasanté» | 12,6 | 13 | |
| 3 квітня 1989 | 2000 | 44 | «St. Philibert»—«C.H. Dron» | 31,1 | 39 |
- На двох лініях разом 62 станції, але пересадкові станції рахуються як одна, тому вказується 60 станцій.
Розвиток Редагувати
На початок 2018 року метрополітен складається з двох ліній та 60 станцій, 52 з яких розташовані під землею. Друга лінія є найдовшою на цей час автоматичною лінією. Будівництво третьої лінії відкладено на майбутнє.
Режим роботи Редагувати
Працює від 5:00 до 0:00. Вартість проїзду залежить від типу квитка. Інтервал в годину пік від 60 до 90 секунд, між піковий до 4 хвилин, пізно ввечері до 8 хвилин. Середня швидкість з урахуванням зупинок 34 км/год, максимальна 60.
Рухомий склад Редагувати
На 2021 рік використовують 60 потягів VAL 208
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ http://www.strmtg.developpement-durable.gouv.fr/IMG/pdf/rapport_evenements_metros_rer_2016_vfinal.pdf
- http://www.strmtg.developpement-durable.gouv.fr/IMG/pdf/rapport_evenements_metros_rer_2018_v2.pdf
- http://www.translille.com/spip.php?article37 [ 22 листопада 2021 у Wayback Machine.] «Les rames VAL 206 / VAL 208 » [archive], sur translille.com, 2009 (consulté le 11 février 2013)
Посилання Редагувати
- Метрополітен Лілля на Urbanrail.net
- Транспорт Лілля