Мержойці, Мержой, Мереджой, Мерджой (галанчож., інгуш. та чеч. Мержой, Мерджой) — тайп орстхойців, що входить в історичний етнотериторіальний союз (компонент в етногенезі вайнахів). Ідентифікують себе у складі чеченців та інгушів. Сучасне прізвище — Мержоєви.
Загальні відомості ред.
Видна кавказознавиця Є. Куншева (1899—1990 роки) відносила тайп Мережой періоду XVII століття не до орстхойців, а до чеченців, однак пізніше інша дослідниця Кавказу — Н. Волкова (1931—1997 роки), на підставі етнографічних матеріалів, включила цей старовинний тайп до складу суспільства орстхойців/карабулаків. Згідно з даними ініціативної групи орстхойців, що направили відкритий лист-статтю до грозненської газети «Комсомольське плем'я», основними селищами, де живуть представники тайпу Мержой є (на 1990 рік):
Розселення ред.
- В Інгушетії — Алхасти (Сунженський район), місті Сунжа та інших населених пунктах Інгушетії.
- У Чечні компактно Мержой проживають у селах — Бамут (Ачхой-Мартанівський район), було засноване мержойцями спільно з іншим орстхойським тайпом — Гандалою.
- Ачхой-Мартан
- Катар-Юрт
- Валерик
- Самашки
- Асиновська
- Сірноводська
- Хасав'юрт
Історія ред.
Перші згадки товариства Мержой зафіксовані у двох російських документах початку XVII століття — «Чолобитна служивих „окочан“ Терського міста, подана в Терській приказній ізбі, про утиски з боку кабардинського кн. Сунчалея Янгличевича Черкаського» (1616 рік раніше жовтня 6-го) і "Відписка терського воєводи Н. Вельямінова до Посольського приказу про принесення шерті кабардинським мурзою Алегукою Шегануковим і про прохання кабардинських мурз прислати до них ратних людей для спільної боротьби з ногайськими татарами (1619 пізніше травня 4-го). Поряд з іншими «гірськими земляцями» тут зустрічається назва «Мерезі», яку Є. н. Кушева переконливо зіставляє з ім'ям «Мереджой», що у літературі ХІХ століття. Відомості XVII століття є взагалі першими документальними свідченнями про народність орстхойців. Крім російських джерел, існує згадка голландським політиком і дослідником Н. Вітсеном (1641—1717 роки) суспільства Mereschey, також пов'язане з тайпом Мержой.
Мережой перебувають у кревній спорідненості з Гулой та Хайхарой. Щоб зберегти історичний зв'язок з родовими поселеннями Ґул, Мереджі та Хайх на початку XX століття деякі вихідці з цих сіл стали писати свої прізвища як Гулієві, Мержоєві та Хайхароєви, а інша частина поселенців Гул, Мереджі та Хайх — за іменами своїх предків.
Примітки ред.
Коментарі ред.
- Ініціативна група у кількості трьох осіб: Х. Коригов — начальник ППО УМ-4 тресту «ГТПС», С. Мержоєв — диспетчер Прикаспійського відділення ВНИГИИК, М. Белхороєв — прокурор Заводського району міста Грозний.
Джерела ред.
- Волкова Н. Г. Этнонимы и племенные названия Северного Кавказа. — М.: «Наука», Главная редакция восточной литературы, 1973. — С. 163.
- Коригов Х., Мержоев С., Белхороев М. Последнее слово — за нами // Газета «Комсомольское племя» (орган Чечено-Ингушского Рескома ВЛКСМ). — Грозный, 1990 (от 1 ноября). — № 44 (5555).
- Кабардино-русские отношения в XVI—XVIII веках. — М : Издательство Академии Наук СССР, 1957. — Т. 1. — С. 95, 97.[недоступне посилання з Июль 2018]
- Волкова Н. Г. Ук. соч. — С. 162—163.
- Семенов Л. П. Археологические и этнографические разыскания в Ингушетии в 1925—1932 гг. Грозный, 1963. С. 116