Менелік II (амх. ዳግማዊ ምኒልክ; до коронації мав ім'я Сале Мар'ям; 17 серпня 1844 — 12 грудня 1913) — негус Ефіопії з 1889 до 1913 року. З 1855 був правителем провінції Шоа. Заснував на території тієї провінції нову столицю своєї держави — Аддис-Абебу.
| Менелік II амх. ዳግማዊ ምኒልክ | ||
| ||
|---|---|---|
| 10 березня 1889 — 12 грудня 1913 року | ||
| Попередник: | Йоганнис IV | |
| Наступник: | Іясу V | |
| Народження: | 17 серпня 1844 Шоа, Ефіопія | |
| Смерть: | 12 грудня 1913 (69 років) Аддис-Абеба, Ефіопія | |
| Поховання: | Аддис-Абеба і Ефіопська імперія | |
| Країна: | Ефіопія | |
| Релігія: | Ефіопська православна церква | |
| Рід: | Соломонова династія | |
| Батько: | Гейле Мелекот | |
| Мати: | Йїгаєху | |
| Шлюб: | Taytu Betuld і Emyat Bafanad | |
| Діти: | Завдіту | |
| Нагороди: | ||
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Був нащадком Соломонової династії, народився в родині правителя Шоа, Гейле Мелекота та його дружини, принцеси Йїгаєху. Здобув домашню освіту.
У ті часи імператор Теводрос II проводив успішну завойовницьку війну проти держави Шоа. Він захопив Менеліка у полон та ув'язнив у гірському замку. 1864 року Теводрос одружив знатного бранця зі своєю дочкою Атлаш-Теводрос, однак за рік зятю вдалось утекти до рідного Шоа.
Прийшов до влади 1889 року після загибелі імператора Йоганниса IV у битві з суданськими магдістами. Менелік узяв гору над спадкоємцем попереднього негуса на ім'я Менгеш. Обґрунтовуючи свої претензії на престол, він посилався на те, що його батько походив від ізраїльсько-юдейського царя Соломона за чоловічою лінією, а Менгеш — тільки за жіночою.
Під час коронації (9 березня 1889) Сале Мар'ям зайвий раз підкреслив своє походження, узявши собі тронне ім'я Менелік II. Відповідно до ефіопських легенд ім'я Менеліка I мав син царя Соломона й аксумської цариці Бількіс.
Менелік II продовжив незалежну політику, започатковану Теводросом II, який загинув, але не здався англійцям під час англо-ефіопської війни 1867—1868 років. Негус зробив значний внесок до об'єднання, територіальної експансії та економічного розвитку Ефіопії, а також до протистояння європейським загарбникам. 1896 року перемога при Адуа увінчала війну з італійцями.
Менелік установив дипломатичні відносини з Францією, з якою 1897 року підписав торговий договір. Ще раніше, 1894 року, уклав з французами концесію на будівництво залізниці Аддис-Абеба — Джибуті.
Наприкінці свого життя Менелік важко захворів і фактично відійшов від управління державою. Періодично з'являлись чутки про його смерть, провокуючи боротьбу за владу.
Менелік залишив по собі Ефіопію як єдину в Африці незалежну державу (не враховуючи Ліберію). 1924 року на пам'ять про його заслуги було започатковано орден Менеліка II.
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
- Леонид Константинович Артамонов и его путешествие к Белому Нилу [ 18 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- RUSSIAN MISSION TO ABYSSINIA [ 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- (рос.)
- Булатович А. К. С войсками Менелика II: Дневник похода из Эфиопии к озеру Рудольфа. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — Санкт-Петербург: тип. «Т-ва худож. печати», 1900 (рос.)
- Африка. Енциклопедичний довідник. Гол. ред. Громико А. А. Москва, «Советская Энциклопедия» — 1987, т. 2, стор. 177, 178 (рос.)