Мельничук Євген Анатолійович Євге н Анато лійович Мельничу к нар 1 грудня 1985 19851201 пом 28 серпня 2014 солдат Збройн

Закінчив криворізьку ЗОШ № 115, політехнічний технікум Криворізького національного університету, Криворізький національний університет. 10 років відпрацював у кар'єрі ПАТ «Південний ГЗК».

Мобілізований як доброволець 4 червня, солдат, снайпер 42-го батальйону територіальної оборони ЗС України Кіровоградської області «Рух Опору».

28 серпня військовики рухалися на вантажівці «Урал» та потрапили у засідку терористів між Новокатеринівкою та Ленінським; у бою загинули сержант 42-го БТРО Юрій Кириєнко, солдати Дмитро Ільгільдінов, Анатолій Лифар, Ілля Письменний, дещо віддаленіше — Євген Мельничук, Володимир Татомир, Максим Харченко.

Вважався зниклим безвісти, знайдений пошуковою групою «Місія „Евакуація-200“» («Чорний тюльпан») 25 вересня; опізнаний за експертизою ДНК. 11 грудня 2014-го в Кривому Розі оголошено про день трауру та похорони воїна.

Без сина лишилась мама.

Нагороди та вшанування Редагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);
медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно);
відзнакою «За оборону рідної держави» (посмертно);
відзнакою міста Кривий Ріг «За заслуги перед містом» 3 ступеню (посмертно);
на будинку, у якому він проживав, встановлено меморіальну дошку його честі.

Примітки Редагувати

Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела Редагувати

Мельничук Євген Анатолійович [ 7 червня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»