? Бджола медоносна | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Фотографія бджоли медоносної (Танзанія) | ||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||
| Apis mellifera Linnaeus, 1758 | ||||||||
Поширення виду у світі | ||||||||
| Синоніми | ||||||||
| Apis mellifica Linnaeus, 1761 | ||||||||
Посилання | ||||||||
|
Бджола́ медоно́сна (Apis mellifera) — вид медоносних бджіл, що належить до класу комах (Insecta), ряду перетинчастокрилих (Hymenoptera), родини справжніх бджолиних (Apidae). Свійська комаха, стратегічний запилювач квіткових рослин. Бджола медоносна й шовкопряд шовковичний — єдині комахи, яких вдалося одомашнити людині. Вагомий внесок у вивчення біології медоносних бджіл, деталі їх зв'язків з квітковими рослинами зробив вчений-ентомолог Б. М. Шванвич.
Етимологія Редагувати
Латинська наукова назва виду — Apis mellifera. Родова назва apis в перекладі з латинської мови означає «бджола»; видова назва mellifera також має латинські корені: melli означає «мед», а ferre «нести». Буквально — бджола, що носить мед. Звідси й українська калькована назва виду — бджола медоносна. Наукову назву виду в 1758 році створив шведський натураліст Карл Лінней, який, зрозумівши, що, насправді, бджоли несуть не мед, а нектар, пізніше в наступній публікації спробував виправити її на Apis mellifica, тобто бджола, що робить мед. Утім, згідно з правилами синонімії в зоологічній номенклатурі, перевагу слід надавати старішій назві. Тому некоректна назва так і залишилася в обігу в науковій літературі.
Географічне поширення Редагувати
Як свідчать генетичні дані, бджоли медоносні спочатку з'явилися в Африці, звідки вони стали поширюватися в Європу та Азію. Сьогодні бджоли медоносні поширені по всьому світу (крім, звичайно, Арктики, Антарктиди та пустелі Сахара): Африка, Австралія, Кариби, Європа, Північна Азія (зокрема Китай), Центральна Америка, Північна Америка, Океанія, Південна Америка, Південна Азія.
Породи медоносних бджіл Редагувати
Виділяють різні породи (або раси) медоносних бджіл, що розрізняються за місцем виведення. Інститутом бджільництва, що проводив виробничі випробування, встановлено, що сім'ї місцевих бджіл збирають в середньому по 33,9 кг меду за сезон, сім'ї чистопородних найпродуктивніших для даної місцевості бджіл — по 49,5 кг, а сім'ї-гібриди першого покоління — по 55, 7 кг. Матки, отримані з сімей-гібридів, поступаються за продуктивністю чистопорідним сім'ям та сім'ям-гібридам першого покоління. В Україні зустрічаються породи:
- українська степова — Apis mellifera sossimai,
- карпатська — Apis mellifera carpatica,
- країнська — Apis mellifera carnica,
- європейська темна — Apis mellifera mellifera,
- жовта кавказька — Apis mellifera remipes,
- італійська — Apis mellifera ligustica,
- сіра гірська кавказька — Apis mellifera caucasica.
Морфологія Редагувати
Тіло бджоли поділяється на три відділи: голову, груди і черевце́. На голові двоє складних фасеткових очей і три простих очка, довгі вусики, ротовий отвір з ротовими придатками. До грудей прикріплені дві пари перетинчастих крил, які дають змогу бджолі добре літати, і три пари ніг. Ноги бджоли служать не лише для пересування, а й для збирання й перенесення пилку з квітів. На відміну від трутнів, у маток і робочих бджіл є жалоносний апарат. Зовнішній покрив бджоли — хітин..
Розмноження Редагувати
І в матки, і в трутня, і в робочої бджоли є статевий апарат. Утім, на відміну від маток і трутнів, статевий апарат робочих бджіл недорозвинений. Пов'язано це з тим, що основна функція маток і трутнів полягає в заплідненні та відкладанні яєць. Робочі ж бджоли виконують інші функції.
Геном Редагувати
Міжнародній групі вчених на чолі з доктором Джорджем Вейнстоком (George Weinstock) із Медичного інституту Бейлора вдалося прочитати геном бджоли медоносної. Таким чином, Apis mellifera стала третьою комахою (після дрозофіли чорночеревої та малярійних комарів), геном якої повністю відомий. На розшифрування вчені витратили рік та приблизно 8 мільйонів доларів. Геном виду удесятеро менший за геном людини і містить приблизно 300 мільйонів основних пар ДНК.
Хвороби та паразити медоносних бджіл Редагувати
Серед збудників медоносних бджіл — найпростіші, які зумовлюють різні протозойні захворювання: лептомоноз, амебіаз, нозематоз, грегаріноз; кліщі, які зумовлюють варроатоз, акарапідоз; гельмінти, які спричинюють мермітідо; комахи, які породжують ентомози (строкатка бджолина, Braula coeca, Meloe brevicollis тощо): сенотаініоз, мелеоз, браульоз, фізоцефалез.
Бджола медоносна в культурі Редагувати
З давніх-давен бджоли медоносні відіграють надзвичайно важливе значення для людини, яка давно помітила користь від споживання меду, а також лікувальні властивості прополісу, теж важливого продукту діяльності бджіл. Люди збирали мед ще в часи кам'яної доби, про що, зокрема, свідчить стародавній наскельний малюнок у Павучих печерах, на якому зображено людину, що виймає стільники з бджолиного кубла. Образ медоносних бджіл неодноразово використовували у фольклорі, художній літературі, фільмах, комп'ютерних іграх, філателії та геральдиці.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Маркевич О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник / О. П. Маркевич, К. І. Татарко. — К.: Наукова думка, 1983. — 410 с
- Злотін О. З. Свійські комахи. — С. 4.
- ↑ . Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 28 грудня 2013.
- Див. карту в таксобоксі
- . Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 28 грудня 2013.
- Злотін О. З. Свійські комахи. — С. 4—5
- Злотін О. З. Свійські комахи. — С. 6.
- Впервые расшифрован геном пчелы. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 28 грудня 2013.
- Ullmann Fritz Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — John Wiley & Sons.
Література Редагувати
- Виробнича енциклопедія бджільництва. — К. : Урожай, 1966.
- Злотін О. З. Свійські комахи / О. З. Злотін. — К. : Радянська школа, 1988.
- Словарь-справочник по пчеловодству; под ред. А. И. Черкасовой. — К. : Урожай, 1991. — 416 с.