Медаль і премія Макса Борна (англ. Max Born Medal and Prize) — наукова нагорода, яка щорічно присуджується Німецьким фізичним товариством (DPG) і британським Інститутом фізики (IOP) на честь німецького фізика Макса Борна, який зробив значний внесок у розвиток квантової механіки.
Медаль і премія Макса Борна англ. Max Born Medal and Prize | |
Країна | Велика Британія і Німеччина |
---|---|
Тип | нагорода |
Вручає: | Німецьке фізичне товариство та Інститут фізики |
Підстава | За видатний внесок у фізику |
Статус | вручається |
На честь: | Макс Борн |
Нагородження | |
Параметри | срібна медаль, €3000 |
Засновано: | 1972 |
Перше: | 1973 |
Нагороджені: | |
Черговість | |
Сайт | iop.org/about/awards/international-bilateral-awards |
Нагороду було запроваджено у 1972 році після смерті Борна у 1970 і перше вручення відбулось у 1973 році.
За умовою нагородження вона «вручається за видатний внесок у фізику». Нагорода призначена для фізиків з Німеччини, Великої Британії та Ірландії. До премії додається срібна медаль близько 6 см у діаметрі і 0,5 см товщиною. На одному боці зображено профіль Макса Борна з іменем і датами життя. На другому боці зображене рівняння pq — qp = h/2πi та повні назви IOP і DPG. Повне ім'я лауреата та рік нагородження карбуються на боковій поверхні медалі. Сума винагороди становить €3000.
Список лауреатів ред.
Нагороду отримували:
- 1973 Роджер Ковлі[en]
- 1974 Вальтер Ґрайнер
- 1975 Trevor Moss
- 1976 Германн Гакен[en]
- 1977 Вальтер Спір[en]
- 1978 Герберт Вальтер[de]
- 1979 Джон Браян Тейлор[en]
- 1980 Helmut Faissner
- 1981 Сиріл Домб[en]
- 1982 Вольфганг Кайзер[de]
- 1983 Ендрю Келлер[en]
- 1984 Амманд Фесслер[de]
- 1985 Джордж Ісаак[en]
- 1986 Йозеф Штуке[de]
- 1987 Сиріл Гілсум[en]
- 1988 Пітер Амбрастер[en]
- 1989 Роберт Вільямс[en]
- 1990 Ернст Ґебель
- 1991 Гілберт Джордж Лонзаріч[en]
- 1992 Йоахім Хайнце[de]
- 1993 Девід Ганна[en]
- 1994 Вольфганг Демтредер[en]
- 1995 Michael H Key
- 1996 Юрген Млинек [en]
- 1997 Робін Маршалл[en]
- 1999 Джон Дейнтон [en]
- 2000 Рольф Фельст[de]
- 2001 Фолькер Гейне[en]
- 2002 Зігфрід Дітріх[de]
- 2003 Браян Фостер[en]
- 2004 Матіас Шеффлер[de]
- 2005 Michael William Finnis
- 2006 Дітер Бімберг [de]
- 2007 Ален Мартін[en]
- 2008 Гаґен Кляйнерт[en]
- 2009 Робін Девеніш[en]
- 2010 Саймон Вайт
- 2011 Девід Вудруфф[en]
- 2012 Мартін Бодо Пленіо [en]
- 2013 Макс Кляйн[de]
- 2014 Александер Ліхтенштейн[de]
- 2015 Андреа Каваллері[en]
- 2016 Крістіан Пфляйдерер [de]
- 2017 Карлос Френк
- 2018 Анхель Рубіо[en]
- 2019 Майкл Кої[en]
- 2020 Анна Келер[en]
- 2021 Хіранья Пейріс [en]
Див. також ред.
Примітки ред.
- Jacob, Maurice (25 січня 1995). . World Scientific. с. 97. ISBN 9789810221782. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021 — через Google Books.
- . News Heads. 11 грудня 2017. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
- . Institute of Physics. Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 25 січня 2020.
- ↑ . Deutsche Physikalische Gesellschaft. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 25 січня 2020.
- . Institute of Physics. Архів оригіналу за 16 березня 2020. Процитовано 25 січня 2020.
- . Deutsche Physikalische Gesellschaft. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 25 січня 2020.
- . The Australian Physicist 13 (7) (Australian Institute of Physics). 1976: 110. Архів оригіналу за 22 березня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
- Max Born award. Physics Bulletin 27 (4): 149. 25 квітня 1976. doi:10.1088/0031-9112/27/4/016.
- Kröger, Bernd (25 листопада 2014). . Springer. ISBN 9783319116891. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021 — через Google Books.
- . Europhysics News (21). 1990. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
- Eighteen Scientists Garner IOP Prizes. Physics Today 55 (3): 83–84. 12 січня 2007. doi:10.1063/1.2408468.
- . Springer. 4 травня 2004. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
- . University of Durham. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 15 вересня 2021.
- . Deutsches Elektronen-Synchrotron DESY. 15 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 15 вересня 2021.
- . XFEL. 10 жовтня 2014. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
- . Max Planck Institute. 8 грудня 2014. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
- ↑ . CFEL. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
- . Technical University of Munich. 21 листопада 2015. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 15 вересня 2021.
- Wiedersich, Johannes (24 листопада 2015). . Neutronsources.org. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 15 вересня 2021.
- Hamish, Johnston (21 листопада 2016). . Physics World. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
- . Max Planck Institute. 24 листопада 2017. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
- . Simons Foundation. 29 листопада 2017. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
- . University of Hamburg. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 15 вересня 2021.
- . University of Dublin. 12 березня 2019. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
- ↑ . idw - Informationsdienst Wissenschaft e.V. (de-DE). 19 листопада 2020. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.