| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (червень 2017) |
Виробниче об'єднання «Маяк» — федеральне державне унітарне підприємство з виробництва компонентів ядерної зброї, ізотопів, зберігання та регенерації відпрацьованого ядерного палива, розташоване в місті Озерськ Челябінської області.
| рос. Маяк | |
|---|---|
| 55°41′59″ пн. ш. 60°46′47″ сх. д. / 55.69990000002777464° пн. ш. 60.77980000002777672° сх. д.Координати: 55°41′59″ пн. ш. 60°46′47″ сх. д. / 55.69990000002777464° пн. ш. 60.77980000002777672° сх. д. | |
| Тип | ядерна установка і підприємство |
| Форма власності | Унітарне підприємство |
| Галузь | енергетика |
| Засновано | 1948 |
| Штаб-квартира | Озерськ і Челябінська область |
| Виторг | 195 000 000 $ (1994) |
| po-mayak.ru | |
| Нагороди | |
| Маяк у Вікісховищі |
Об'єднання обслуговує Кольську, Нововоронезьку і Білоярську атомні станції, а також переробляє ядерне паливо з атомних підводних човнів і атомного криголамного флоту.
Виробництво Редагувати
- реакторне,
- радіохімічне,
- хіміко-металургійне,
- радіоізотопне,
- приладобудівне.
Історія Редагувати
23 серпня 1946 було прийнято постанову Уряду про будівництво перших черг комбінату № 817 з виробництва плутонію (Челябінськ-40; ПО «Маяк»). До складу комбінату спочатку входили три об'єкти: об'єкт «А» — промисловий реактор, об'єкт «Б» — радіохімічний завод, об'єкт «В» — металургійний завод. Науковим керівником комбінату 817 був І. В. Курчатов; директорами комбінату на стадії його створення і становлення були П. Т. Бистров, Є. П. Славський, Б. Г. Музруков; головним інженером був Є. П. Славський; начальником будівництва — М. М. Царевський, головним інженером будівництва — В. А. Саприкін.
Початок історії ПО «Маяк» і міста Озерська поклали перші працівники заводу N817. Генеральний план будівництва підприємства з переробки збройового плутонію, прийнятий у квітні 1946 р., передбачав спорудження житлового селища на 5 тис. осіб.
Аварія 1957 року Редагувати
29 вересня 1957 року на підприємстві сталася техногенна аварія — через порушення системи охолодження зруйнувалася ємність із високорадіоактивними відходами. Вибух повністю зруйнував ємність із неіржавної сталі, яка містила 70—80 т відходів, зірвав і відкинув убік на 25 метрів бетонну плиту перекриття каньйону — комірки для ємності у заглибленій бетонній споруді. Зі сховища в навколишнє середовище було викинуто суміш радіонуклідів загальною активністю 20 млн Кі.
Радіоактивні речовини рознесло на сотні квадратних кілометрів. Заражена територія, що утворилася внаслідок наслідків аварії, називається «Східно-Уральський радіоактивний слід».
Викид радіації 2017 року Редагувати
У листопаді 2017 року в районі підприємства «Маяк» було зареєстровано аномально високий рівень радіації. Одночасно сліди радіоактивного штучного ізотопу рутенію-106 поширилися Європою у вересні та жовтні. Такого викиду в континентальному масштабі не було з часів аварії на ЧАЕС. У січні 2018 року Французький інститут радіозахисту та ядерної безпеки (англ. Institute of Radioprotection and Nuclear Security) повідомив, що джерело забруднення знаходиться на півдні Уральських гір Росії. У доповіді виключається можливість випадкового викиду з ядерного реактора, заявляючи, що це, ймовірно, пов'язане з переробленням використаного ядерного палива.
І російський уряд, і «Росатом» тоді заперечували факт випадкового витоку на «Маяку». Та все ж 20 листопада Росія визнала свою причетність до забруднення, але продовжувала приховувати його джерело, заявляючи, що причиною забруднення міг стати супутник, що згорів у атмосфері.
Історія в датах Редагувати
- 9 червня 1948 — виведено на проєктну потужність перший в СРСР уран-графітовий промисловий реактор «А» («Аннушка»). Зупинений 16 червня 1987.
- 22 грудня 1948 — введено в експлуатацію радіохімічний завод з виділення збройового плутонію.
- 26 лютого 1949 — введено в експлуатацію хіміко-металургійне виробництво.
- Червень 1949 — отримано необхідну кількість плутонію для виготовлення першої атомної бомби, яка була випробувана 29 серпня 1949.
- Червень 1950 — березень 1966 — введені в експлуатацію сім реакторів для напрацювання збройового плутонію, останній з них був зупинений 1 листопада 1990.
- 1955 — створено дослідно-промисловий цех для виробництва радіоактивних ізотопів.
- 8 червня 1962 — введено в експлуатацію завод з виробництва радіоактивних ізотопів.
- 1977 — введено в експлуатацію комплекс РТ-1 по регенерації опроміненого ядерного палива.
- 9 березня 1982 — введено в експлуатацію реактор «Руслан».
- 2 травня 1988 — введено в експлуатацію реактор «Людмила».
- 25 червня 1991 — введено в експлуатацію цех заскловування високоактивних рідких відходів.
- 1997 рік — на підприємстві розпочато реалізацію програми високозбагачений уран — низькозбагачений уран «рос. ВОУ - НОУ».
- 1999 рік — розпочато широкомасштабну конверсію промислових реакторів.
- 2003 рік — прийнято в експлуатацію Сховище радіоактивних матеріалів (ХДМ — рос. Хранилище делящихся материалов).
- 2008 рік — початок реалізації Федеральної цільової програми «Ядерна та радіаційна безпека».
Посилання Редагувати
- Офіційний сайт ВО «Маяк» [ 25 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
- Сайт «Уральский Чернобыль: трагедия татар» [ 16 січня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Жорес Медведєв «Ядерна катастрофа на Уралі», 1979 р.(рос.)
- ВО Маяк [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Історія створення ядерного ГУЛАГу [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
Примітки Редагувати
- — Expert RA.
- Щур, Марія (28 квітня 2021). Заперечення, неправда і міфи. Як СРСР приховував найбільшу ядерну аварію перед Чорнобилем. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 26 квітня 2023.
- Walker, Shaun; Devlin, Hannah (21 листопада 2017). Russian nuclear facility denies it is source of high radioactivity levels. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 26 квітня 2023.
- Вчені зафіксували сплеск радіації в кількох країнах Європи. www.unian.ua (укр.). Процитовано 26 квітня 2023.
- ↑ Вчені довели, що загадкова радіоактивна хмара з рутенієм-106 прийшла до Європи з Росії. Що сталося на заводі під Челябінськом. ТСН.ua (укр.). 16 серпня 2019. Процитовано 26 квітня 2023.
- Що відомо про радіоактивну хмару, яка накрила Європу. nv.ua (укр.). Процитовано 26 квітня 2023.
- Mishandling of spent nuclear fuel in Russia may have caused radioactivity to spread across Europe. www.science.org (англ.). Процитовано 26 квітня 2023.
- Свобода, Радіо (8 грудня 2017). «Росатом»: джерелом радіоактивного викиду восени міг бути згорілий в атмосфері супутник. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 26 квітня 2023.
| Це незавершена стаття про ядерний вибух чи ядерну зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |