Машталір Машталі р 1 також візни к 2 візни ця 3 фу рман 4 пол furman нім Fuhrmann розм ку чер 5 нім Kutscher від Kutsche

Машталі́р, також візни́к, візни́ця, фу́рман (пол. furman, нім. Fuhrmann), розм. ку́чер (нім. Kutscher, від Kutsche, «коч»), хурман — людина, яка править кінним екіпажем. Розташовується на передку, тримає в руках віжки.

Малюнок Т. де Кей Вінанса, 1847

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Машталір (значення).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Візник.

Запит «Кучер» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Слово машталір походить через посередництво пол. masztalerz від сер.-в.-нім. ma(h)rstal («стайня»), до якого сходить також і слово «маршал» (первісно так звали королівських конюхів).

У Російській імперії періоду кріпосного права панськими машталірами були частіше за все дворові. Царський візник, як видно з палацових записів, завжди бував із стольників; деякі з візниць згодом робилися наближеними царів і вельми знатними особами, як, наприклад, Борис Петрович Шереметєв.

У XVII столітті в Росії була встановлена ямська повинність — візництво на державній службі для поштових перевезень, перевезень чиновників і казенних вантажів; візники отримали назву ямщиків.

Див. також Редагувати

Аврига
Візник
Ямщик

Примітки Редагувати

Машталір // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Візник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Візниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Фурман // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Кучер // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Хурман // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
Возница // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання Редагувати

Машталір // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 942. — 1000 екз.

[1] Машталір // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Візник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[3] Візниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[4] Фурман // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[5] Кучер // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[6] Хурман // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[7] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.

[8] Возница // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)