Матіє́ва (Матієво, пол. Maciejowa) — лемківське село на Закерзонні, у Польщі, у гміні Лабова Новосондецького повіту Малопольського воєводства. Населення — 684 особи (2011).
| Село Координати 49°31′ пн. ш. 20°52′ сх. д. / 49.517° пн. ш. 20.867° сх. д.Координати: 49°31′ пн. ш. 20°52′ сх. д. / 49.517° пн. ш. 20.867° сх. д.
Матієва у Вікісховищі |
Історія ред.
В 1600 році Матієва відповідно до угоди в переліку 25 гірських сіл перейшла від князів Острозьких до князів Любомирських.
Зі збереженої в Матієвій давньої грамоти відомо, що 17 березня 1617 p. матієвський парох о. Іван Ольшавський уступив парохію на користь о. Костянтина Паславського. Тобто, вже тоді існували церква і парохія.
З листопада 1918 по січень 1920 село входило до складу Лемківської Республіки. В селі була москвофільська читальня імені Качковського.
До середини XX ст. в регіоні переважало лемківсько-українське населення. У 1939 році з 470 жителів села — 440 українців, 15 поляків, 5 латинників і 10 євреїв. До 1945 р. в селі була греко-католицька парафія Мушинського деканату, до якої також належали Складисте, Ростока Мала, Чачів, Барновець, Рибень; метричні книги велися з 1756 року.
Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, у цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та радянським військами. 33 з тих, хто вижив, 7 липня 1947 року під час Операції Вісла були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі.
У 1975—1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.
Демографія ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
| Загалом | Допрацездатний вік | Працездатний вік | Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 353 | 102 | 225 | 26 |
| Жінки | 331 | 94 | 187 | 50 |
| Разом | 684 | 196 | 412 | 76 |
Пам'ятки ред.
У селі є давня дерев'яна греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці 1830 року зі збереженим внутрішнім облаштуванням (в даний час — Римсько-католицький костел), у якій був охрещений Володимир Кубійович.
Див. також ред.
- Матіїв
- Apokryf Ruski [ 25 вересня 2020 у Wayback Machine.](пол.)
Примітки ред.
- ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- . Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020.
- Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 54 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 31 серпня 2016.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. . Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
| Це незавершена стаття про Малопольське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |