Бори́с Па́влович Матюшенко (2 листопада 1883, Санкт-Петербург — 25 березня 1944, Прага) — український громадський, політичний і державний діяч. Доктор медицини — 1912, професор, лікар-гігієніст.
| Матюшенко Борис Павлович | |
| завідувач департаменту здоров'я міністерства здоров'я та опікування, у листопаді 1918 — лютому 1919 — міністр здоров'я та опікування Української Народної Республіки. | |
|---|---|
| На посаді | |
| з листопад 1918 - лютий 1919 | |
| Особові дані | |
| Народився | 2 листопада 1883 |
| Місце народження | Санкт-Петербург |
| Місце смерті | Прага |
| Вища освіта | Київський університет |
| Професія | гігієніст |
Життєпис Редагувати
Народився в сім'ї офіцера російської армії. Закінчив гімназію і медичний факультет Київського університету (1909), працював військовим лікарем, асистентом у клініках при Київському університеті, Жіночому медичному інституті.
З 1903 — активний діяч РУП, з грудня 1905 — член УСДРП, належав до проводу київського комітету, за що його заарештовували і висилали з Києва.
Як військовий лікар 1914 мобілізований до діючої армії. До літа 1917 служив у військових частинах і госпіталях Південно-Західного фронту.
З серпня 1917 за дорученням УЦР почав роботу з організації служби охорони здоров'я в Україні, очолював медично-санітарну управу при генеральному секретаріаті внутрішніх справ.
Член Малої ради від УСДРП. За періоду Української Держави — завідувач департаменту здоров'я міністерства здоров'я та опікування, у листопаді 1918 — лютому 1919 — міністр здоров'я та опікування Української Народної Республіки. Входив до складу української делегації на Паризькій мирній конференції 1919—20. У 1919 — квітні 1920 — голова дипломатичної місії УНР у Бельгії.
У 1920—1921 очолював Закордонне бюро УЧХ. З грудня 1921 викладав в Українському вільному університеті у Празі.
В еміграції «Закордонна делегація УСДРП» (І.Мазепа, П.Феденко, О.Козловський, О.Бочковський, В.Матюшенко, В.Старосольський, Й.Безпалко) мала центр у Празі й належала до Соціалістичного Інтернаціоналу.
Один з фундаторів Української господарської академії в Подебрадах (Чехословаччина), професор, доктор медицини Карлового університету у Празі, керівник двох кафедр Євгеністичного інституту ЧСР. 1922 став засновником, у 1923—1935 очолював Спілку українських лікарів ЧСР, в 1923—25 редагував і видавав її друкований орган — «Український Медичний Вісник», співредактор «Латинсько-українського медичного словника» доктора М. Галина. Дійсний член НТШ з 1931 року.
Помер у Празі.
Сім'я Редагувати
Дружина Матюшенко-Гоженко Марія Григорівна — українська громадсько-політична діячка.
Вшанування пам'яті Редагувати
На честь Бориса Матюшенка названо вулицю в Києві.
Посилання Редагувати
- Пундій П.Українські лікарі. Кн. 1. Естафета поколінь національного відродження: біобіліогр. довідник / П. Пундій. — Львів ; Чикаго, 1994. — с. 143
Джерела та література Редагувати
- Т. С. Осташко. Матюшенко Борис Павлович [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 557. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Інститут історії України [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Матюшенко [ 26 травня 2019 у Wayback Machine.]
Література Редагувати
- В. І. Головченко. Матюшенко Борис Павлович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Рішення Київської міської ради від 12 жовтня 2017 року № 181/3188 «Про найменування нових вулиць у Голосіївському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2017. — № 114 (5027). — 3 листопада. — С. 6. [ з першоджерела 28 жовтня 2019.]