Олег Васильович Матицін (нар. 19 травня 1964 року, Москва, РРФСР, СРСР) — російський політичний діяч. спорту Російської Федерації з 21 січня 2020 року.
Олег Васильович Матицін | |
---|---|
Міністр спорту Російської Федерації | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 21 січня 2020 |
Президент | (Володимир Путін) |
Прем'єр-міністр | (Михайло Мішустін) |
Попередник | (Павло Колобков) |
| |
Народився | 19 травня 1964 (60 років) Москва, РРФСР, СРСР |
Відомий як | міністр |
Країна | Росія |
Освіта | (Російський державний університет фізичної культури, спорту, молоді та туризму) (Російська академія державної служби) |
Alma mater | (Російський державний університет фізичної культури, спорту, молоді та туризму) |
Професія | спортсмен, політик |
Нагороди | (Майстер спорту) СРСР |
Медіафайли у Вікісховищі | |
(Доктор педагогічних наук) (2002), професор (1999), член—кореспондент Російської академії освіти, член Ради з розвитку фізичної культури і спорту при Президентові Російської Федерації.
Президент Міжнародної федерації студентського спорту (FISU), почесний президент російського спортивного студентського союзу. Ректор (Російського державного університету фізичної культури, спорту, молоді та туризму) (2001—2006).
Життєпис
Народився 19 травня 1964 року в Москві.
Спортивні досягнення
Професійно займався настільним тенісом, представляючи на змаганнях спортивне товариство «Буревісник».
Майстер спорту СРСР з настільного тенісу (1980), володар Кубка СРСР (1982), призер VII Спартакіади народів СРСР (1983), чемпіонату РРФСР (1984).
З середини 1980-х року тренував збірну команду ГЦОЛІФК з настільного тенісу. Команда стала двічі чемпіоном Всесоюзної Універсіади (1988, 1990) і чемпіоном світу серед студентів (1992).
У 1997 році ця робота була оцінена присвоєнням Олегу Матицину звання заслуженого тренера Російської Федерації.
Освіта
У 1985 році закінчив Державний центральний ордена Леніна інститут фізичної культури.
У 1989 році там же закінчив аспірантуру, в 1990 році отримав ступінь (кандидата педагогічних наук), захистивши дисертацію «підготовка висококваліфікованих спортсменів в настільному тенісі з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особистості та діяльності».
У вересні 1990 направлений Державним комітетом СРСР з народної освіти на науково-педагогічне стажування в Пекінський спортивний університет, в 1991 році отримав його диплом.
У 2002 році в Уральської державної академії фізичної культури (нині УралГУФК) захистив докторську дисертацію на тему «Система формування спеціальної підготовленості юних спортсменів на етапах багаторічної підготовки в індивідуальних ігрових видах спорту: на матеріалі настільного тенісу».
У 2006 році отримав другу вищу освіту за спеціальністю «державне і муніципальне управління» в Російської академії Державної служби при Президентові Російської Федерації.
Після завершення стажування в КНР в 1991 повернувся на роботу в ГЦОЛІФК-Ргуфксміт в якості викладача.
У 1996 році отримав звання доцента і призначений деканом факультету індивідуальної професійної освіти.
У 1996—1999 року був деканом факультету індивідуальної професійної освіти.
У 1999—2001 року обіймав посаду (проректора) з навчальної роботи.
У період з 2001 по 2006 рік був ректором вузу. Далі з 2006 року по 2015 рік був президентом університету.
Робота в студентському спортивному русі
Паралельно з роботою в Ргуфксміт Матицин в 2005 році був обраний на посаду президента російського студентського спортивного союзу (РССС), який очолював до 2015 року.
В якості президента РССС брав активну участь в заявочних кампаніях Казані і (Красноярськ) а на право проведення Всесвітніх літніх Універсіад, входив до складу організаційних комітетів XXVII Всесвітньої літньої Універсіади 2013 року в Казані і XXIX Всесвітньої зимової Універсіади 2019 року в Красноярську. Олег Матицин був керівником російської делегації на Всесвітніх Універсіадах 2005, 2007, 2009, 2011, 2013 і 2015 року.
У 2005 був обраний до складу виконкому Європейської асоціації університетського спорту.
У 2007 став членом виконкому Міжнародної федерації університетського спорту (FISU).
У 2011 був обраний Першим віце-президентом FISU. На виборах виконкому FISU, що відбулися в листопаді 2015 в Лозанні, був обраний на посаду президента, набравши 102 голоси проти 23 голосів у чинного президента Клода-Луї Гальена.
В якості президента FISU ініціював розробку Глобальної стратегії FISU-2027, яка була затверджена на 35-й Генеральній асамблеї FISU в (Тайбеї). Під керівництвом Матицина FISU провела дві літні і дві зимові Універсіади.
Були підписані контракти на проведення зимових Універсіад в (Люцерне) (зимова Універсіада 2021) і (Лейк-Плесіде) (зимова Універсіада 2023) і літніх Універсіад в (Ченду) (Літня Універсіада 2021) і Єкатеринбурге (Літня Універсіада 2023). FISU також підписала меморандуми про взаєморозуміння з Міжнародним олімпійським комітетом та Асоціацією національних олімпійських комітетів, увійшла до складу Асоціації міжнародних спортивних федерацій, визнаних МОК.
У 2018 році Матицин увійшов до складу комісії (МОК) з олімпійської освіти.
У 2019 року на Генеральній Асамблеї FISU в Турине був переобраний на другий термін президентства FISU.
Міністр спорту Росії
21 січня 2020 року призначений на посаду міністра спорту Російської Федерації.
Санкції
Через вторгнення Росії в Україну, 24 лютого 2023 року Олега Матиціна занесено до списку санкцій США.
З 9 червня 2022 року доданий до санкційного списку України.
24 лютого 2022 року доданий до санкційного списку Нової Зеландії.
Примітки
- . Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
- . Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 9 листопада 2020.
- Склад учасників ради [ 9 листопада 2020 у Wayback Machine.], Сайт Президента РФ
- . Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 9 листопада 2020.
- Олег Матыцин: Я їхав комсомольцем, членом партії. Повернувся — все завалилося. [ 9 листопада 2020 у Wayback Machine.], Студентська хокейна ліга
- . Російська газета. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
- . insidethegames.biz. 08-11-2015. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
- Биография нового министра спорта Олега Матыцина [ 2020-01-23 у Wayback Machine.], ТАСС
- . 09-03-2016. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
- . insidethegames. 16 квітня 2018. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
- помирити Росію з МОК: чим новий глава Мінспорту Олег Матицин краще Павла Колобкова [ 9 листопада 2020 у Wayback Machine.], DailyStorm
- . ТАСС. 16 листопада 2019. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
- / Олег Васильович Матицин [ 17 листопада 2020 у Wayback Machine.], Уряд Росії
- Russia-related Designations and Designations Updates; Belarus Designations; Publication of Russia-related Determination; Issuance of Russia-related General Licenses and Associated Frequently Asked Questions. U.S. Department of the Treasury (англ.). Процитовано 20 березня 2023.
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №400/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 червня 2022 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
- Trade, New Zealand Ministry of Foreign Affairs and. Russia Sanctions. New Zealand Ministry of Foreign Affairs and Trade (en-NZ) . Процитовано 20 березня 2023.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет