Марти́нківці — село в Україні, у Сатанівській селищній територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 124 осіб. В селі на річці Збруч знаходиться Мартинківська ГЕС.
| село Мартинківці | ||
|---|---|---|
| ||
| Країна | Україна | |
| Область | Хмельницька область | |
| Район | Хмельницький район | |
| Громада | Сатанівська селищна громада | |
| Основні дані | ||
| Засноване | 1756 | |
| Населення | 124 | |
| Площа | 0,537 км² | |
| Густота населення | 230,91 осіб/км² | |
| Поштовий індекс | 32014 | |
| Телефонний код | +380 3251 | |
| Географічні дані | ||
| Географічні координати | 49°18′24″ пн. ш. 26°15′29″ сх. д. / 49.30667° пн. ш. 26.25806° сх. д.Координати: 49°18′24″ пн. ш. 26°15′29″ сх. д. / 49.30667° пн. ш. 26.25806° сх. д. | |
| Середня висота над рівнем моря | 264 м | |
| Місцева влада | ||
| Карта | ||
Мартинківці | ||
Мартинківці | ||
| Мапа | ||
| Мартинківці у Вікісховищі |
Історія ред.
За однією з версій, у V тис. до н.е. спільнота села Мартинківці однією з перших на теренах сучасного Городоцького району Хмельницької області приручила коней, а сама назва села утворена від поєднання санскритських слів мард+атя+іна+їв+ці, що означає «полюванням на коней багато живуть».
Згідно з камеральним і топографічним описом поселень Проскурівського повіту Подільської губернії 1797-1799 рр., село мало назву Мартынковцы і належало одній із найвідоміших жінок в Речі Посполитій XVIII століття, княгині Ізабелі Любомирській. В селі знаходилась дерев’яна православна церква Святого Архистратига Михаїла.
Зараз у селі є каплиця, а по дорозі на Сатанів — три кургани.
Символіка ред.
Герб та прапор затверджені 22 грудня 2017 р. рішенням №14 XIV сесії сільської ради VII скликання. Автор — П.Б.Войталюк.
Щит поділений срібною нитяною ламаною в три згини кроквою. У першій синій частині золоте шістнадцятипроменеве сонце, у нижній золоте кільце, від якого розходяться три золотих хрести. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "МАРТИНКІВЦІ".
Ламана кроква — стилізована перша літера назви села, золоте сонце — символ Поділля, пробите кільце з хрестами — родовий символ Ліпінських, колишніх власників села.
Туризм ред.
Село Мартинківці — бальнеологічний пункт у межах Збручанського бальнеологічного підрайону, де ключовим курортом є смт Сатанів. Сюди приїжджають заради мінеральної води «Збручанська» типу "Нафтуся". Тут також знаходяться відпочинкові комплекси "Мартинківці", "Софія" і "Заграва". Є невелике водосховище, де можна порибалити чи покататися на катамаранах.
У 2022 р. в рамках проєкту «Будуємо Україну разом» у Мартинківцях відремонтовано покинутий дитячий табір "Над Збручем" для відпочинку родин-переселенців.
Відомі люди ред.
Народилися ред.
- Анатолій Заблуда (нар. 1953) — український художник-графік, літератор.
Галерея ред.
Посилання ред.
- Погода в селі Мартинківці [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- Осецький, Й.П. (2017). Закономірності становлення і господарсько-екологічної діяльності доісторичних спільнот на землях Городоччини: дані системного аналізу. 2. Подільська старовина. с. 169–175.
- Дячок, В.В. (2016). Поселення Проскурівського повіту в кінці XVIII століття (за камеральним і топографічним Подільської губернії) 9. Хмельницькі краєзнавчі студії: науково-краєзнавчий збірник.
- Археологія та стародавня історія Городоцького району. www.zamky.com.ua. Процитовано 24 грудня 2022.
- Бронецький, Роман (2009). Курорт Сатанів: сучасний функціональний стан та перспективи розвитку. 2. Наукові записки.
- Новини Хмельницького "Є". ye.ua (укр.). 23 червня 2018. Процитовано 24 грудня 2022.
- Жук, Тетяна (3 серпня 2022). Переселенці для переселенців. Як на Хмельниччині будують табір для відпочинку ВПО.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |