Марек Краєвський (пол. Marek Krajewski, 4 вересня 1966, Вроцлав, Польща) — польський письменник, філолог-класик. В.о. консула Польщі у Львові (1994—1995).
| Марек Краєвський | |
|---|---|
| Marek Krajewski | |
| Народився | 4 вересня 1966 (57 років) Вроцлав, Польська Народна Республіка |
| Країна | Республіка Польща |
| Діяльність | письменник |
| Сфера роботи | кримінальний роман[d] |
| Alma mater | Вроцлавський університет |
| Мова творів | польська |
| Magnum opus | Смерть в Бреслауd і Eberhard Mockd |
| Нагороди | |
| Сайт: marekkrajewski.pl | |
| | |
| Марек Краєвський у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Біографія Редагувати
Родина Марека Краєвського походить з Львівщини. Мати його народилась у Стрільчиськах (тепер — Стрілецьке) біля Мостиськ. У 1981-1985 роках навчався в Ліцеї № 9 ім. Юліуша Словацького у Вроцлаві. У 1985-1991 студіював класичну філологію у Вроцлавському університеті. У 1999 році захистив докторську дисертацію. Працював викладачем у Вроцлавському університеті.У 2007 році Марек Краєвський кардинально змінів своє життя. Він лишив викладацьку і наукову діяльністю, щоб стати професійним письменником. Книжки Краєвського перекладено на 18 мов.
Бібліографія Редагувати
- Смерть у Бреслау (Śmierć w Breslau), 1999, укр. пер. 2009
- Кінець світу в Бреслау (Koniec świata w Breslau), 2003, укр. пер. 2007
- Привиди в місті Бреслау (Widma w mieście Breslau), 2005, укр. пер. 2010
- Фортеця Бреслау (Festung Breslau), 2006
- Чума в Бреслау (Dżuma w Breslau), 2007
- Проспект самогубців (Aleja samobójców), 2008 — у співавторстві з Маріушем Чубаєм
- Цвинтарні троянди (Róże cmentarne), 2009 — у співавторстві з Маріушем Чубаєм
- Голова Мінотавра (Głowa Minotaura), 2009, укр. пер. 2009
- Еринії (Erynie), 2010, укр. пер. 2010
- Числа Харона (Liczby Charona), 2011, укр. пер. 2011
- В безодні темряви (W otchłani mroku), 2013
Українські видання Редагувати
- Кінець світу в Бреслау (Київ: Факт, 2007), переклала Божена Антоняк
- Смерть у Бреслау (Київ: Нора-друк, 2009), переклала Божена Антоняк
- Голова Мінотавра (Львів: ЛА Піраміда, 2009), переклала Божена Антоняк
- Еринії (Львів: Урбіно, 2010), переклала Божена Антоняк
- Привиди в місті Бреслау (Львів: Урбіно, 2010), переклала Божена Антоняк
- Числа Харона (Львів: Урбіно, 2011), переклала Божена Антоняк
- Голова Мінотавра (Львів: Урбіно, 2020), переклала Божена Антоняк
Нагороди Редагувати
- Премія Паспорт «Політики» (2005)
- Нагорода книгарні «Вітрина» за найкращу книгу 2005 року
- За вклад у промоцію міста був обраний послом міста Вроцлав (2008)
- Відзнака «Золотий герб міста Львова» (2011)
Інтерв'ю Редагувати
- Марек Краєвський: «Головне в моїй творчості — дух міста. Брудного, стомленого, але прекрасного» («Львівська газета», 3 жовтня 2007)
- «Марек Краевский — автор детективов» [ 5 січня 2010 у Wayback Machine.] («Профиль», 8 жовтня 2008)
- («Друг читача», 11 жовтня 2007)
- «Для поляків це несподіванка. Марек Краєвскі, польський письменник, про львівський детектив, полювання на авторів і роль читацьких захцянок»[недоступне посилання з квітня 2019] («Львівська Пошта», 25 жовтня 2008)
- Марек Краєвський: «Своє письменництво сприймаю як звичайну роботу» («Львівська газета», 16 вересня 2009)
- Марек Краєвський: аудіо-запис презентації у Львові[недоступне посилання з квітня 2019] («kabi.net», 18 вересня 2009)
- («Sumno.com», 25 вересня 2009)
- («Zaxid.net», 28 вересня 2009)
- Марек Краєвський: «Якщо мене читають у метро — це комплімент» [ 5 листопада 2018 у Wayback Machine.] («Високий Замок», 1 жовтня 2009")
- («ЛітАкцент», 11 січня 2010)
- «На ностальгійній хвилі» [ 23 листопада 2012 у Wayback Machine.] («Український тиждень», 20 серпня 2010)
- «Почему их читают, а нас — нет» [ 8 листопада 2012 у Wayback Machine.] («LB.ua», 27 вересня 2011)
- Марек Краєвський: «Як прикути себе до письмового столу» [ 1 жовтня 2011 у Wayback Machine.] («Українська правда», 30 вересня 2011)
- Марек Краєвський: «Я завжди мріяв стати професійним письменником» [ 8 липня 2012 у Wayback Machine.] («Молодий буковинець», 27 листопада 2011)
Рецензії Редагувати
- («Sumno.com», 21 грудня 2008)
- Вадим Арістов «Криваві старольвівські пригоди» [ 14 квітня 2014 у Wayback Machine.] («Друг читача», 2009)
- Тетяна Трофименко «Що доброго з Бреслау, або історичний детектив від Марека Краєвського» [ 6 березня 2011 у Wayback Machine.] («Буквоїд», 21 вересня 2009)
- Тетяна Трофименко «Марек Краєвський: із Бреслау до Львова»[недоступне посилання з квітня 2019] («Медіапорт», 2 жовтня 2009)
- Світлана Самохіна «Смерть у Бреслау»[недоступне посилання з квітня 2019] («Дзеркало тижня», 28 листопада 2009)
- («Booknik.ru», 6 вересня 2010)
- Костянтин Родик «Пригоди Марека в країні У: Польський детектив як індикатор українського літпроцесу» [ 13 березня 2014 у Wayback Machine.] («Україна молода», 21 січня 2011)
- Андрій Кокотюха «Легенди, міфи та маніяки» [ 14 січня 2012 у Wayback Machine.] («Буквоїд», 04 квітня 2011)
- («booknik.ru», 10 жовтня 2011)
- Костянтин Родик «Про що ж насправді пише Краєвський?» [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] («Україна молода»)
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Марек Краєвський: професор, що прославив Вроцлав у кримінальних романах - iwroclaw.com (укр.). 5 жовтня 2022. Процитовано 30 жовтня 2022.
Посилання Редагувати
- , («Літературний подкаст „кабі.net“», 18 вересня 2009)
- Сайт Марека Краєвського [ 16 червня 2011 у Wayback Machine.]