Маній Ацилій Глабріон (лат. Manius Acilius Glabrio) — давньоримський консул, генерал.
| Маній Ацилій Глабріон | |
|---|---|
| лат. Manius Acilius Glabrio | |
| Народився | 228 до н. е. невідомо |
| Помер | не раніше 177 до н. е. невідомо |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | давньоримський політик, Ancient Roman military personnel |
| Знання мов | латина |
| Суспільний стан | Homo novus |
| Посада | народний трибун, plebeian aediled, praetor peregrinusd, проконсул, decemvir sacris faciundisd, давньоримський сенатор[d] і консул |
| Рід | Acilii Glabrionesd |
| Батько | невідомо |
| Мати | невідомо |
| У шлюбі з | невідомо |
| Діти | Маній Ацилій Глабріон |
У 201 р. до н. е. він був народним трибуном під командуванням Сципіона в Африці. У 200 р. до н. е. став decemvir sacrorum - децемвиром для жертвоприношень, а в 197 р. до н. е. - еділом. Як претор придушив повстання рабів в Етрурії у 196 р. до н. е.
У 191 р. до н. е. Глабріон став консулом, переміг Антіоха Великого у битві при Фермопілах у і змусив його покинути Грецію. Потім він звернув свою увагу на Етолійський союз, який переконав Антіоха оголосити війну Риму, і тільки заступництво Тіта Квінкция Фламініна врятувало Союз від знищення. У 190 році до н.е. Ацилій вступив в Рим з тріумфом, провіз в процесії величезні трофеї, серед яких було 45 золотих вінків, 3000 фунтів срібла, 113 000 тетрадрахм аттичного вагового стандарту і чверть мільйона кістофорів.
У 189 р. до н. е. Глабріон був кандидатом у цензори, але зустрів опір знаті, особливо Катона, яка не бажала допустити до влади вихідця з плебеїв. Трибуни на чолі із Публієм Семпронієм Гракхом звинуватили його у приховуванні частини сирійської здобичі, його легат дав свідчення проти нього і Глабріону довелося зняти свою кандидатуру.
Можливо, саме Маній Ацилій Глабріон був автором закону (lex Acilia), який залишав за жерцями право включати або не включати додатковий місць у календарний рік.
Його син, Маній Ацилій Глабріон, також був політиком. Як дуумвір, він у 181 р. до н. е. збудував храм богині Pietas, виконавши обітницю свого батька, дану ним під час битви при Фермопілах. В тому ж храмі була встановлена позолочена кінна статуя Глабріона.
Джерела Редагувати
- Encyclopædia Britannica (англ.)
- Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (нім.)
- Тіт Лівій. Історія від заснування міста
- Антиковедение[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- ↑ Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3