Манйошю, або манйосю (яп. 万葉集, манйошю, «Збірка десяти тисяч листків») — найдавніша і найшанованіша пам'ятка японської поезії, яка була складена у період Нара. Має також назву «Збірка міріад листків». Укладачем або принаймні автором останньої серії віршів вважається Отомо но Якамочі, вірші якого датуються 759 роком. «Манйошю» містить вірші та пісні більш ранніх епох анонімних поетів, але переважна частина збірки представляє період від 600 по 759 роки.
Короткі відомості Редагувати
Збірка поділена на 20 частин або книг, на зразок тогочасних китайських поетичних збірок. Однак на відміну від пізніших антологій, «Манйосю» не розбита на теми, а вірші збірки розміщені не у хронологічному порядку. Збірка містить 265 тьока (長歌, «довгих пісень-віршів»), які часто супроводжуються каесі-ута, 4.207 танка (短歌, «коротких пісень-віршів»), 1 танренґа (短連歌, «коротку зв'язну пісню-вірш»), 1 буссо кусекіка (仏僧九石歌, вірші на відбитку ступні Будди у храмі Якусідзі в Нара), 4 кансі (漢詩, «китайські вірші») та 22 китайських прозових пасажів. Також, на відміну від пізніших збірок, «Манйошю» не має передмови.
«Манйошю» є першою збіркою японського стилю. Це не означає, що пісні і вірші збірки разюче відрізняються від китайських аналогів, які на той час були стандартами для поетів і літераторів. Багато творів «Манйошю» написані на теми конфуціанства, даосизму, а пізніші навіть буддизму. Проте, все ж таки, основна тематика збірки пов'язана з країною Ямато та синтоїстськими цінностями, такими як істинність (真, макото) або енергійність (丈夫振り, масураобурі). Її мова — не класичний китайський веньянь, а так звана манйоґана, різновид японської силабічної абетки, записаної ієрогліфічним скорописом.
Вірші «Манйошю» зазвичай поділяють на чотири періоди. Твори першого періоду датуються відрізком історичного часу від правління імператора Юряку (456—479) до перевороту Тайка (645). Другий період представлений творчістю Какіномото но Хітомаро, відомого поета 7-го століття. Третій період датується 700—730 роками, який увібрав у себе вірші таких поетів як Ямабе но Акахіто, Отомо но Табіто й Яманоуе но Окура. Останній період — це вірші поета Отомо но Якамочі 730–760 років. Дослідники відзначають що Отомо не лише склав останню серію віршів, але також підправив низку стародавніх творів збірки.
Окрім літературних заслуг збірки, «Манйошю» вплинула своїм стилем і мовою написання на формування пізніших силабічних абеток хіраґана і катакана
Джерела і література Редагувати
- Вступительная статья и комментарии // Манъёсю («Собрание мириад листьев»), в 3-х томах / Перевод с японского, вступительная статья и комментарии А. Е. Глускиной. — Москва : Восточная Литература, 1971. (рос.)
Посилання Редагувати
- 374/mode/1up?view=theater «Манйосю»; Седока // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 13; 374.
Манйосю // Зарубіжна література: Матеріали до вивчення літератур зарубіжного Сходу: Хрестоматія / Упор. Л. В. Грицик. — Київ : ВПЦ «Київський університет», 2006. — С. 613.
- 2001 японський вірш «Манйосю» (англійською) [ 23 вересня 2006 у Wayback Machine.]