Аскар Узакпаєвич Мамін (каз. Asqar Ūzaqbaiūly Mamin; нар. 23 жовтня 1965, Цілиноград, Казахська РСР) — казахстанський політичний діяч. Прем'єр-міністр Казахстану з 25 лютого 2019 до 5 січня 2022 року.
Мамін Аскар Узакпаєвич каз. Асқар Ұзақбайұлы Мамин | |
25 лютого 2019 — 5 січня 2022 (В. о. 21 лютого 2019 — 25 лютого 2019) | |
---|---|
Попередник: | Бакитжан Сагінтаєв |
Наступник: | Аліхан Смаїлов (в. о.) |
Народження: | 23 жовтня 1965 (57 років) Цілиноград, Казахська РСР, СРСР |
Країна: | Казахстан |
Освіта: | Російський економічний університет імені Плеханова |
Партія: | Нур Отан[d] |
Нагороди: | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Перший заступник прем'єр-міністра Республіки Казахстан, обіймав посади акима Астани, а також міністра транспорту та комунікацій (2005—2006), з 25 лютого 2019 р. до 5 січня 2022 року обіймав посаду Прем'єр-міністра Казахстану. Виконував обов'язки прем'єра країни з 21 лютого.
Життєпис Редагувати
Народився 1965 року. Закінчив Целиноградський інженерно-будівельний інститут, Російську економічну академію ім. Плеханова за спеціальністю інженер-будівельник, економіст. Походить з роду канжигали племені аргин.
Трудову діяльність почав монтажником тресту «Целинтяжстрой». З 1996 до 2008 — перший заступник акима міста Астана, віцеміністр транспорту і комунікацій, перший віцеміністр індустрії і торгівлі, міністр транспорту і комунікацій Казахстану, аким Астани.
З квітня 2008 — 9 вересня 2016 — Президент АО "НК «Қазақстан Темір Жолы». З вересня 2016 року голова ради директорів Казахської залізниці.
9 вересня 2016 — перший заступник прем'єр-міністра Казахстану в уряді Бакитжана Сагінтаєва.
8 січня 2018 — як перший заступник прем'єр-міністра ввійшов до ради директорів національної компанії Kazakh Tourism.
21 лютого 2019 року призначений виконувачем обов'язків прем'єр-міністра Казахстану.
25 лютого 2019 року призначений на посаду прем'єр-міністра Казахстану. Пішов у відставку 5 січня 2022 року в зв'язку з масовими протестами у Казахстані.
Нагороди Редагувати
Країна | Дата | Нагорода |
---|---|---|
Казахстан | 1998 | Медаль «Ерен загиніңбегі үшін» |
Казахстан | 2006 | Кавалер ордена Курмет |
Казахстан | 2008 | Ювілейна медаль «10 років Астане» |
Казахстан | 2011 | Кавалер ордена Барыс 2 ступеня |
Казахстан | 2011 | Почесний громадянин міста Астана |
Казахстан | 2012 | Почесний залізничник |
Казахстан | 2013 | Почесний будівельник Казахстану[недоступне посилання] |
Казахстан | 2018 | Ювілейна медаль «20 років Астані» [ 9 листопада 2021 у Wayback Machine.] |
Нагороди іноземних держав Редагувати
Країна | Дата вручення | Нагорода | Літери |
---|---|---|---|
Франція | 2013 | Кавалер ордену Почесного легіону | |
Латвія | 2013 | Гранд-офіцер Хресту Визнання | |
Іспанія | 2014 | Кавалер Великого хреста ордена «За цивільні заслуги» | |
Узбекистан | 2017 | Кавалер ордена Дружби |
Нагороди іноземних організацій Редагувати
Країна | Дата вручення | Нагорода | Літери |
---|---|---|---|
РПЦ | 2010 | Кавалер ордену Святого Благовірного Князя Даниїла Московського 3 ступеня |
Примітки Редагувати
- . РБК-Україна (українською). 5 січня 2022. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
- . Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 10 вересня 2016.
- Қанжығалы шежіресі, Құрастырушылар Ғ. Умаров, Қ. Әлімжанов, бас редактор Негимов Сірокік 558 бет, Астана 2017 — ISBN 9786013026701
- . Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 20 березня 2019.
- . Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 20 березня 2019.
- (рос.). Zakon.kz. 25 лютого 2019. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019.
- . Радіо Свобода (українською). 5 січня 2022. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
- . Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 20 березня 2019.
- За вклад в развитие Астаны Сагинтаев вручил юбилейные медали[недоступне посилання]
- . Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 20 березня 2019.