Станіслав Станіславович Малюта (23 лютого 1938, Ковалівка — 8 грудня 2022, Київ) — український науковець-генетик, педагог. Доктор біологічних наук (1984), професор (1995). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1998). Один із фундаторів сучасної української генетики, знищеної до цього у період «лисенківщини».
| Станіслав Малюта | |
|---|---|
| | |
| Народився | 23 лютого 1938 Ковалівка, УРСР |
| Помер | 8 грудня 2022 (84 роки) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Alma mater | Українська сільськогосподарська академія (1960) |
| Галузь | біологія (генетика) |
| Заклад | Первомайська селекційно-дослідна станція цукрового буряку (1960—1961) Інститут мікробіології і вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України (1961—1973) Інститут молекулярної біології і генетики НАН України (1973—2022) Українська сільськогосподарська академія (1987—1992) Національний університет «Києво-Могилянська академія» (1997—2003) Національна академія наук України (2004—2015) |
| Посада | завідувач відділу молекулярної генетики, заступник директора з наукової роботи, професор, завідувач кафедри генетики та фізіології рослин |
| Вчене звання | професор (1995) |
| Науковий ступінь | доктор біологічних наук (1984) |
| Науковий керівник | Сергій Гершензон |
| Відомі учні | Костянтин Почерняєв, Віктор Балацький, Юрій Вагін, Геннадій Телегєєв |
| Членство | член-кореспондент Національної академії наук України, член Вищої атестаційної комісії України, член президії та віце-президент Українського товариства генетиків і селекціонерів імені М. І. Вавилова, член президії Українського біохімічного товариства |
| Відомий завдяки: | дослідженням мутагенної дії нуклеїнових кислот та вірусів, структурно-функціональної організації генів та генетичних систем |
| Нагороди |
Майже півстоліття — провідний науковець Інституту молекулярної біології і генетики (1973—2022), 27 років з яких — завідувач відділу молекулярної генетики. Дослідник широкого кола біологічних питань, зокрема, мутагенної дії нуклеїнових кислот та вірусів, структурно-функціональної організації генів та генетичних систем тощо. Автор понад 300 наукових робіт, декількох запатентованих винаходів. Учень професорів Сергія Гершензона та Володимира Зосимовича.
Життєпис ред.
Народився 23 лютого 1938-го року у селі Ковалівка на Хмельниччині.
У 1960-му році закінчив Українську сільськогосподарську академію. Відтоді ж — співробітник Первомайської селекційно-дослідної станції цукрового буряку (місто Гулькевичі, РФ). Першим в СРСР виявив форми цукрового буряку з цитоплазматичною чоловічою стерильністю.
З 1961-го року навчався в аспірантурі Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР у щойно створеному відділі генетики під керівництвом професора Володимира Зосимовича. Відтоді ж — співробітник Інституту мікробіології і вірусології імені Д. К. Заболотного, учень керівника Сектору молекулярної біології та генетики Сергія Гершензона.
У 1969-му році здобув науковий ступінь кандидата біологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Мутагенное действие некоторых вирусов на дрозофилу». У 1973-му році Сектор молекулярної біології та генетики було реорганізовано в окремий інститут (ІМБГ). З першого дня його роботи Станіслав Малюта працював в цьому закладі, спочатку на посаді молодшого наукового співробітника.
З 1981-го року — завідувач відділу молекулярної генетики. Під керівництвом Станіслава Малюти співробітники відділу відновлювали здобутки українських генетиків, зруйновані у період «лисенківщини», розв'язували низки проблем загальної і молекулярної генетики. Вперше в Україні був розпочатий новий науковий напрямок — «молекулярна онкогематологія».
У 1984-му році здобув науковий ступінь доктора біологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Взаимодействие чужеродных вирусов с клетками многоклеточных организмов». Через три роки обійняв посаду професора у своїй alma mater — Українській сільськогосподарській академії. З 1989-го по 1992-й рік — завідувач кафедри генетики та фізіології рослин.
У 1995-му році здобув вчене звання професора. З 1997-го по 2003-й рік — професор кафедри біології Національного університету «Києво-Могилянська академія».
У 1998-му році, разом з колегами, нагороджений Державною премією України в галузі науки і техніки за цикл наукових досліджень мутагенної дії нуклеїнових кислот та вірусів. У 2000-му році призначений членом-кореспондентом Національної академії наук України.
У 2002—2003 роках — заступник директора з наукової роботи Інституту молекулярної біології та генетики. З 2004-го по 2009-й рік — заступник академіка-секретаря Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології Національної академії наук України, з 2009-го по 2015-й рік — член Відділення. У 2008-му році залишив посаду завідувача відділу молекулярної генетики ІМБГ, був призначений головним науковим співробітником відділу.
Автор понад 300 наукових робіт, декількох запатентованих винаходів. Дослідник широкого кола біологічних питань, зокрема, структурно-функціональної організації генів та генетичних систем, експериментального мутагенезу, експресії бактеріальних генів у клітинах рослин тощо.
Член президії та віце-президент Українського товариства генетиків і селекціонерів імені М. І. Вавилова, член президії Українського біохімічного товариства. Протягом шести каденцій (1992—1996, 2000—2005) — член Вищої атестаційної комісії України. Член редакційних колегій часописів «Biopolymers & Cell», «Cytology and Genetics», «Український біохімічний журнал» тощо.
Науковий керівник та педагог близько 20-ти кандидатів і докторів наук, серед яких Костянтин Почерняєв, Віктор Балацький, Юрій Вагін, Геннадій Телегєєв тощо.
Помер після тривалої хвороби 8-го грудня 2022-го року. Похований у колумбарії Байкового кладовища.
Науковий доробок (частковий) ред.
- 1969 — «Мутагенное действие некоторых вирусов на дрозофилу»: диссертация кандидата биологических наук : 03.00.00. — Киев, 1969. — 145 с. : ил.
- 1981 — «Справочник по биологии» (у співавторстві)
- 1984 — «Взаимодействие чужеродных вирусов с клетками многоклеточных организмов»: диссертация доктора биологических наук : 03.00.15. — Киев, 1984. — 257 с. : ил.
- 1999 — «Мутагенна дія нуклеїнових кислот і вірусів» (у співавторстві)
- 2011 — «Мутагенна дія нуклеїнових кислот і еволюційний процес» (стаття)
- 2013 — «Development of molecular oncohematology in Ukraine» (стаття)
- 2013 — «Молекулярно-генетичні методи в діагностиці гострих лейкемій» (у співавторстві)
- 2013 — «Застосовування наночастинок у біомедицині» (у співавторстві; стаття)