| «Макінамі» | |
|---|---|
| 巻波 | |
| Служба | |
| Тип/клас | ескадрений міноносець типу «Югумо» |
| Держава прапора | Японія |
| Належність | |
| Корабельня | верф ВМФ у Майдзуру |
| Закладено | 11 квітня 1941 |
| Спущено на воду | 27 грудня 1941 |
| Введено в експлуатацію | 8 серпня 1942 |
| На службі | 1942 – 1943 |
| Загибель | 25 листопада 1943 потоплений в бою у мису Сент-Джордж |
| Ідентифікація | |
| Параметри | |
| Тоннаж | 2077 |
| Довжина | 119,0 м |
| Ширина | 10,8 м |
| Осадка | 3,8 м |
| Технічні дані | |
| Рухова установка | 2 парові турбіни, 3 парові котла |
| Потужність | 52000 к.с. (39 МВт) |
| Швидкість | 35,5 вузла |
| Дальність плавання | 5 000 миль (9 300 км) на швидкості 18 вузлів |
| Екіпаж | 225 |
| Озброєння | |
| Артилерія | 6 (3×2) × 127-мм / 50 калібрів гармат тип 3 |
| Торпедно-мінне озброєння | 8 (2х4) × 610-мм торпедних апаратів, запас 16 торпед 18 глибинних бомб |
| Зенітне озброєння | 4 (2х2) 25-мм гармати |
Макінамі (Makinami, яп. 巻波) – ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який взяв участь у Другій Світовій війні.
Корабель, який відносився до есмінців типу «Югумо», спорудили у 1942 році на верфі ВМФ у Майдзуру.
Невдовзі після завершення Макінамі включили до 31-ї дивізії ескадрених міноносців і 6 – 10 вересня 1942-го він разом зі ще одним есмінцем цого підрозділу супроводив 2 лінкора з Куре на атол Трук у центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів). На той час вже майже місяць тривала важка битва за Гуадалканал і японське командування спрямовувало до регіону підкріплення.
9 вересня 1942-го Макінмі вийшов з Труку для супроводу з’єднання із 2 лінкорів та 5 важких крейсерів, яке у взаємодії з іншим угрупованням (2 авіаносці, легкий авіаносець, 2 лінкора та 3 важкі крейсери) мало патрулювати північніше від Соломонових островів в межах підтримки операцій на Гуадалканалі. На цей раз до якогось зіткнення з супротивником не дійшло (на відміну від аналогічного виходу в кінці серпня, коли відбулась битва при східних Соломонових острова) і 23 вересня японські сили повернулись на Трук.
11 жовтня 1942-го Макінамі та ще 2 есмінці і легкий крейсер вийшли з Труку, щоб супроводжувати загін великих артилерійських кораблів адмірала Кондо, який налічував 2 лінкора та 4 важкі крейсера і мав сприяти доставленню підкріплень на Гуадалканал (проведення 1-го штурмового конвою до Тассафаронга). Невдовзі лінкори під охороною есмінців та легкого крейсера відокремились та попрямували на південь, при цьому в якийсь момент до них приєднались ще 6 есмінців, що вийшли з якірної стоянки Шортленд (прикрита групою невеликих островів Шортленд акваторія біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшого відправлення далі на схід Соломонових островів). У перші години 13 жовтня лінкори провели вдалий обстріл аеродрому Гендерсон-Філд, знищивши понад чотири десятки ворожих літаків. Після цього загін повернувся до інших кораблів Кондо. Втім, вже за пару днів командування вирішило повторити бомбардування, оскільки 15 жовтня унаслідок ударів авіації конвой, який завершував розвантаження на Гуадалканалі, витратив 3 із 6 транспортів. Для цього із сил Кондо виділили 2 важкі крейсери у супроводі 7 есмінців (серед яких був і Макінамі), які в ніч на 16 жовтня знову обстрілювали Гендерсон-Філд (втім, ця операція не мала такого ж успіху, як проведена до того лінкорами). В останній декаді жовтня відбулась битва біля островів Санта-Круз, під час якої все вирішила дуель авіаносців, а надводні сили так і не вступили у бій. 30 жовтня 1942-го кораблі Кондо повернулись на Трук.
3 – 5 листопада 1942-го Макінамі разом зі ще 5 есмінцями охороняли 2 важкі крейсери, що прослідували з Труку до Шортленду, після чого 7 та 10 листопада Макіанамі у складі групи есмінців виходив у транспортні рейси до Гуалканалу.
Невдовзі японці узялись за проведення до Гуадалканалу великого конвою з підкріпленнями, що в підсумку вилилось у вирішальну морську битву біля острова. Макінамі відносився до охорони конвою, який рушив з Шортленду 13 листопада 1942-го , а 14 листопада на підході до Гуалканалу зазнав важких втрат від авіації, що потопила 6 із 11 транспортів (ще один був пошкоджений та повернувся на Шортленд, а 4 судна в ніч на 15 листопада викинулись на берег острова, щоб хоча б таким чином доставити свій вантаж). При цьому Макінамі підбрав понад тисячу осіб з потопленого транспорту «Аризона-Мару» та доправив їх на Шортленд.
24 листопада 1942-го Макінамі супроводив конвой до Мунда у архіпелазі Нью-Джорджія в центральній частині Соломонових островів (на тлі невдалого розвитку подій на Гуадалканалі японці почали облаштування тут нових баз).
30 листопада 1942-го Макінамі разом зі ще 7 есмінцями узяв участь в транспортному рейсі до Гуадалканала. На підході до острова японські кораблі перехопив значно потужніший ворожий загін, який включав 4 важкі крейсери, проте у підсумку японські есмінці провели дуже вдалу торпедну атаку. Втім, саме Макінамі не зміг взяти у ній участь, оскільки цьому заважали прийняті на борт численні діжки з припасами.
3 грудня 1942-го Макінамі у складі групи із 10 есмінців здійснив черговий вихід до Гуадалканалу, при цьому він разом зі ще 2 есмінцями відносився до загону прикриття. В цьому поході Макінамі зазнав незначних пошкоджень унаслідок близьких розривів. А 16 та 21 грудня Макінамі провів ще два транспортні рейси до Мунди.
2 та 10 січня 1943-го Макінамі взяв участь у ще двох транспортних місіях на Гуадалканал, при цьому в першій він виконував функцію прикриття. А наприкінці місяця японське командування розпочало евакуацію своїх сил із зазначеного острова. До операції залучили 20 есмінців, які здійснили цілий ряд групових виходів. Втім, Макінамі взяв участь лише у самому першому, який відбувся 1 лютого. Під час цього рейсу есмінець став ціллю для літаків і втратив хід, оскільки від близьких розривів почалось надходження води до машинних відсіків. Інший есмінець «Фумідзукі» привів Макінамі на буксирі на Шортленд, а 6 – 8 лютого Макінамі зміг самостійно прослідувати на Трук для продовження аварійного ремонту. 24 квітня есімнець прибув до Майдзуру (на оберненому до Японського моря узбережжі Хонсю), де аж до вересня проходив повноцінне відновлення.
У середині вересня 1943-го Макінамі прослідував до Шанхаю, звідки вийшов 24 вересня разом зі ще двома есмінцями для супроводу конвою «Тей №2 Го» (в межах операції «Тей Го» японське командування організувало доставку за Азії значних військових контингентів для підсилення ряду гарнізонів Океанії). Загін пройшов через Трук та 5 жовтня досягнув Рабаула, а 9 жовтня Макінамі повернувся на Трук.
Тим часом на початку жовтня 1943-го американське авіаносне з’єднання нанесло удар по острову Вейк (північніше від Маршаллових островів) без жодної суттєвої реакції зі сторони ворожого флоту. Зате через пару тижнів японці на основі радіоперехоплення вирішили, що готується нова атака на Вейк, і 17 жовтня вислали з Труку до Еніветоку (атол на крайньому північному заході Маршаллових островів) головні сили (3 авіаносці, 6 лінкорів, 8 важких крейсерів та інші кораблі), у охороні яких прямував Макінамі. Цей флот кілька діб безрезультатно очікував ворога, після чого 26 жовтня повернувся на Трук.
Невдовзі Макінамі знову опинився у Рабаулі, лише за чотири сотні кілометрів від якого союзники 1 листопада 1943-го висадили десант на західному узбережжі Бугенвіля. 6 листопада 1943-го Макінамі разом зі ще 6 есмінцями та 2 легкими крейсерами прикривали 4 есмінця транспортної групи, яка доправила японських бійців до району плацдарму союзників (хоча на Бугенвілі знаходився великий японський гарнізон, проте в умовах джунглів оперативно перекинути ці сили до місця ворожої висадки було нелегко). Втім, вже за добу цей незначний загін (біля п’яти сотень осіб) був атакований силами союзників та із важкими втратами відкинутий у джунглі.
11 листопада 1943-го американське авіаносне з’єднання завдало удару по Рабаулу (вже другого протягом тижня), при цьому есмінець «Наганамі», який в цей час перебував неподалік, був поцілений торпедою та втратив здатність самостійно пересуватись, після чого "Макінамі" привів його на буксирі у Рабаул (можливо відзначити, що в подальшому цей корабель проведуть на буксирі аж до Японії, де він буде відновлений до моменту битви за Філіппіни).
19 листопада 1943-го Макінамі здійснив транспортний рейс до острова Гарове (у морі Бісмарка за три сотні кілометрів на захід від Рабаула), а 21 листопада разом зі ще 4 есмінцями виходив з транспортно-евакуаційною місією до Буки (порт на однойменному острові біля північного завершення Бугенвіля), причому Маканамі виконував функцію прикриття.
24 листопада 1943-го Макінамі з 4 іншими есмінцями знову попрямував до Буки. Втім, на цей раз японський загін перехопили американські есмінці та у бою біля мису Сент-Джордж завдали йому важкої поразки. Одна з випущених ворожими кораблями (USS Charles Ausburne, USS Claxton та USS Dyson) торпед уразила Макінамі, після чого його добили артилерією інші есмінці (USS Converse та USS Spance). Лише 28 членів екіпажу змогли врятуватись та досягнути берегу.
Примітки ред.
- . www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 3 грудня 2021.
- Bertke, Donald A.; Smith, Gordon; Kindell, Don (23 грудня 2014). (англ.). Lulu.com. ISBN 978-1-937470-11-1. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 3 грудня 2021.
- . www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 3 грудня 2021.