www.wikidata.uk-ua.nina.az

Майк Олдфілд Майкл Ґордон Олдфілд Michael Gordon Oldfield 15 травня 1953 Редінг Велика Британія британський мультиінстру

Майк Олдфілд

Майкл Ґордон Олдфілд (Michael Gordon Oldfield; 15 травня 1953, Редінг, Велика Британія) — британський мультиінструменталіст, вокаліст, композитор, аранжувальник, автор текстів, продюсер.

Майк Олдфілд
англ. Mike Oldfield
Зображення
Майк Олдфілд на концерті «Nokia Night of the Proms» (грудень 2006)
Основна інформація
Дата народження 15 травня 1953(1953-05-15) (70 років)
Місце народження Редінг, Англія
Роки активності 1967 - по теперішній час
Громадянство  Велика Британія
Професії композитор, гітарист, автор пісень, співак, музичний продюсер, музикант, льотчик, ігровий дизайнер
Освіта Elvian Schoold, The Highlands School, Readingd і Emerson Park Schoold
Інструменти бас-гітара, Оркестрові дзвони, електрогітара, бас[d], гітара, клавішні музичні інструменти і Дзвіночки
Жанр Ембієнт, Класична музика, Прогресивний рок, Європоп, Нью-ейдж, Рок-н-рол, Транс)
Колективи The Sallyangied
Лейбл Virgin Records, Warner Music Group, Mercury Records
Нагороди

Grammy Award for Best Instrumental Compositiond (1975)

www.mikeoldfield.com
Цитати у Вікіцитатах
 Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олдфілд.

Біографія Редагувати

Свою музичну кар'єру Майк Олдфілд розпочав 1967 року, акомпануючи на акустичній гітарі старшій сестрі Селлі (Sally), яка співала пісні у стилі фолк і часто виступала у пабах та клубах Редінга поряд з Маріенн Фейтфулл. Майк та Селлі назвали свій дует Sallyangie і за допомогою Террі Кокса (Terry Сох) — ударні та Рея Ворлейфа (Ray Warleigh) — флейта, 1968 року записали альбом «Sallyangie: Children Of The Sun». Проте 1969 року брат та сестра припинили своє творче партнерство і Майк очолив гурт Bareffet.

У травні 1970 року Олдфілда було запрошено до керованої Кевіном Ейерсом формації Kevin Ayers & The Whole World, де він грав на басі та гітарі. Майк взяв участь у запису двох альбомів цього гурту: «Shooting At The Moon» (1970) та «Whatevershebringswesing — No Eggsplantation» (1971), але побічно працював і над власними творами.

Ще восени 1970 року Олдфілд зробив робочу версію напівсимфонічної композиції у двох частинах «Opus One», яка остаточно отримала назву «Tubular Bells». Спочатку демо-плівка з цим твором (який принесе автору справжню популярність та визнання) не зацікавила жодну з британських фонографічних фірм, поки не потрапила до власника мережі музичних крамниць «Virgin» Річарда Бренсона. Бренсон помітив великий потенціал, прихований у цьому творі, і запросив Олдфілда до своєї нової студії «Virgin-Manor». 1973 року на музичному ринку з'явився альбом «Tubular Bells», що став одним з перших видань фонографічної фірми «Virgin Records», яка з часом перетворилась на концерн «Virgin Group». Запропонована на цій платівці 49-хвилинна сюїта являла собою збірку мелодій, що мали свої корені у фолку, року та класичній музиці. Більшість інструментальних партій Олдфілд виконав сам, хоча у студії йому допомагали: Вів Стеншолл (Viv Stansholl), який представляв інструменти, на зразок церемонімейстера; Джон Філд (Jon Field) — флейта; Том Ньюмен (Tom Newman) — гітара; Ліндсей Купер (Lindsay Cooper) — бас; Стів Броутон (Steve Broughton) — ударні; Манді Елліс (Mundy Ellis) — вокал та Селлі Олдфілд — вокал. Фрагменти з «Tubular Bells» були використані у відомому фільмі Вільяма Фрідкіна «The Exorcist» (1973).

На наступному альбомі «Hergest Ridge» Олдфілд спокусився відтворити сільські зачарування та настрій графства Беркшир, що значною мірою вдалося зробити. Однак «Tubular Bells» залишався неперевершеним і багато критиків охрестили «Hergest Ridge» лише «сином» «Tubular Bells», підкреслюючи цим його подібність до опусу Олдфілда. Щоправда «Hergest Ridge» опинилась на вершині британського чарту, але посівши 87 місце в США, вона стала першим і останнім альбомом музиканта в американському чарті.

Разом з Девідом Бедфордом, колишнім співпрацівником Кевіна Ейерса, Олдфілд зробив оркестрову версію «Tubular Bells», яку 1974 року записав Королівський філармонічний оркестр. На черговому альбомі «Ommadawn» автор блискуче використав волинку, на якій грав Педді Молоні (Paddy Moloney) з гурту The Chieftains, а також запропонував послухати африканських перкусистів з формації Yabula. Платівка продавалася добре, але критики визнали, що інтроспективна музика Олдфілда з кожним новим альбомом стає формальнішою. Проте фірма «Virgin» підмітила стилістичну спільність між всіма трьома лонгплеями і 1976 року на музичний ринок видала комплект з чотирьох альбомів «Boxed», четвертою платівкою у якому була «Collaboration», що пропонувала добірку з побічних робіт музиканта. Також у 1975—1976 роки Олдфілд зробив два великі британські хіт-сингли, записуючи традиційні композиції «In Dulci Jubilo» та «Portsmonth».

У 1977—1976 роках несміливий та замкнутий у собі Олдфілд піддав себе спеціальній терапії, внаслідок чого відбулась повна зміна особистості, яка дозволила Олдфілду відтоді красномовно відбивати нападки у музичній пресі. А до цього він був схожим на «тюфяка» з хіповими манерами, якому особливо гострі атаки діставалися з боку панк-руху, що саме набирав сили. Записаний 1978 року альбом «Incantations» звертав на себе увагу симфонічним розмахом та помітним впливом на його композиції музики диско. Наступною пропозицією виявився концертний лонгплей "Exposed " . Взагалі, до кінця 1970-х років Олдфілд уникав сцени (винятком стало публічне виконання «Tubular Bells» 25 червня 1973 року у лондонському «Queen Elizabeth Hall») і вперше за свою кар'єру вирушив у концертне турне лише в травні 1979 року. Під час цієї подорожі його супроводжували: Піт Лімер (Pete Lemer) — клавішні, Тім Кросс (Tim Cross) — клавішні, Ніко Ремсден (Nico Ramsden) — гітара, Філ Бір (Phil Beer) — гітара, Пекка Пойола (Pekka Pohjola) — бас, Морлен (Moerlen) — ударні, Прайор (Prior) — вокал, а також хор та оркестр під керівництвом Девіда Бедфорда. Саме ці виступи фіксував альбом «Exposed».

Платівки «Platinum», «QE 2» та «Five Miles Out» дещо відволікли автора від його головної музичної течії — Олдфілд почав відшліфовувати своє вміння писати пісні, прагнучи уникати повторів. Поєднавши рок-музику з розважальною, Олдфілд запропонував репертуар з гострішим ніж досі звучанням та з інтенсивнішим ритмом. Подальші альбоми поєднували в собі композиції, розбудовані у формі варіацій на якусь певну музичну тему, та пісні, що легко сприймалися, з використанням мелодійності, характерної для стилю Олдфілда.

Сам Майк співав рідко і для виконання деяких творів запрошував вокалістів. Наприклад, ще на альбомі «Five Miles Out» дебютувала обдарована чистим сопрано співачка Меггі Рейллі (Maggie Reilly), яка співала і в популярному хіті «Moonlight Shadow» з лонгплея «Crises». Також на «Crises» можна було почути колишнього вокаліста гурту Family Роджера Чепмена (Roger Chapman). Після появи на музичному ринку чергового лонгплея «Discovery», де вокальні партії виконали Меггі Рейллі та Баррі Палмер (Barry Palmer), Олдфілд скомпонував музику до фільму Ролана Жоффе «Поля смерті». Під час роботи над альбомом «Island» до музиканта приєдналися Бонні Тайлер (Bonnie Tyler) та Кевін Ейерс.

Попри те, що творчість Олдфілда стала ближчою до музики поп, він перестав належати до «модних» творців, а його композиції музична преса називала анахронічними. Цю думку не зміг змінити й альбом «Earth Moving», на якому виступили Меггі Рейллі, Аніта Хігерленд (Anita Hegerland) та Кріс Томпсон (Chris Thompson). Далі комерційний успіх почав обходити стороною цього музиканта, проте Майк продовжує записувати платівки, які тепло сприймає чимала кількість відданих йому фанів.

Однак 1992 року Олдфілд у співпраці з Тревором Хорном записує альбом «Tubular Bells II» (він присвячений 20-річчю появи першого лонгплея), і ця платівка, як і «Tubular Bells» повертає Олдфілда на вершину британського чарту. 1994 року музикант запропонував чергову роботу — альбом «The Songs Of Distant Earth», яка через рік з'явилась в аудіовізуальній версії на CD-ROM.

В 1999 році Олдфілд випустив два альбоми. Перший Guitars і другий The Millennium Bells.

Як сесійний музикант та продюсер, Олдфілд співпрацював, наприклад, з Ейерсом, Лолом Коксхіллом, Робертом Вайттом, Томом Ньюменом, Брейном Чайковским, гуртами The Edgar Bronghton Bang, Henry Cow, Gong та The Skids.

В 2013 році Virgin EMI Records анонсувало вихід альбому Майка Олдфілда з новим матеріалом, попередній альбом вийшов у 2008 році. Презентований альбом «Man on the Rocks» включає 11 нових треків.

В 2014 році, на виставці відеоігор E3 пісня Майка «Nuclear» грала в трейлері відеогри Metal Gear Solid V: The Phantom Pain.

Альбом Олдфілда, «Return to Ommadawn», був випущений 20 січня 2017 року і досяг позиції 4 в UK Albums Chart.

Дискографія Редагувати

Студійні альбоми:

Див. також Редагувати

  • 5656 Олдфілд — астероїд, названий на честь музиканта.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Montreux Jazz Festival Database
    d:Track:Q99181182
  2. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Майк Олдфілд
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Majkl Gordon Oldfild Michael Gordon Oldfield 15 travnya 1953 Reding Velika Britaniya britanskij multiinstrumentalist vokalist kompozitor aranzhuvalnik avtor tekstiv prodyuser Majk Oldfildangl Mike OldfieldZobrazhennyaMajk Oldfild na koncerti Nokia Night of the Proms gruden 2006 Osnovna informaciyaData narodzhennya 15 travnya 1953 1953 05 15 70 rokiv Misce narodzhennya Reding AngliyaRoki aktivnosti 1967 po teperishnij chasGromadyanstvo Velika BritaniyaProfesiyi kompozitor gitarist avtor pisen spivak muzichnij prodyuser muzikant lotchik igrovij dizajnerOsvita Elvian Schoold The Highlands School Readingd i Emerson Park SchooldInstrumenti bas gitara Orkestrovi dzvoni elektrogitara bas d 1 gitara 1 klavishni muzichni instrumenti i DzvinochkiZhanr Embiyent Klasichna muzika Progresivnij rok Yevropop Nyu ejdzh Rok n rol Trans Kolektivi The SallyangiedLejbl Virgin Records Warner Music Group Mercury RecordsNagorodi Grammy Award for Best Instrumental Compositiond 1975 www mikeoldfield comCitati u Vikicitatah Fajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Oldfild Zmist 1 Biografiya 2 Diskografiya 3 Div takozh 4 Primitki 5 PosilannyaBiografiya RedaguvatiSvoyu muzichnu kar yeru Majk Oldfild rozpochav 1967 roku akompanuyuchi na akustichnij gitari starshij sestri Selli Sally yaka spivala pisni u stili folk i chasto vistupala u pabah ta klubah Redinga poryad z Marienn Fejtfull Majk ta Selli nazvali svij duet Sallyangie i za dopomogoyu Terri Koksa Terry Soh udarni ta Reya Vorlejfa Ray Warleigh flejta 1968 roku zapisali albom Sallyangie Children Of The Sun Prote 1969 roku brat ta sestra pripinili svoye tvorche partnerstvo i Majk ocholiv gurt Bareffet U travni 1970 roku Oldfilda bulo zaprosheno do kerovanoyi Kevinom Ejersom formaciyi Kevin Ayers amp The Whole World de vin grav na basi ta gitari Majk vzyav uchast u zapisu dvoh albomiv cogo gurtu Shooting At The Moon 1970 ta Whatevershebringswesing No Eggsplantation 1971 ale pobichno pracyuvav i nad vlasnimi tvorami She voseni 1970 roku Oldfild zrobiv robochu versiyu napivsimfonichnoyi kompoziciyi u dvoh chastinah Opus One yaka ostatochno otrimala nazvu Tubular Bells Spochatku demo plivka z cim tvorom yakij prinese avtoru spravzhnyu populyarnist ta viznannya ne zacikavila zhodnu z britanskih fonografichnih firm poki ne potrapila do vlasnika merezhi muzichnih kramnic Virgin Richarda Brensona Brenson pomitiv velikij potencial prihovanij u comu tvori i zaprosiv Oldfilda do svoyeyi novoyi studiyi Virgin Manor 1973 roku na muzichnomu rinku z yavivsya albom Tubular Bells sho stav odnim z pershih vidan fonografichnoyi firmi Virgin Records yaka z chasom peretvorilas na koncern Virgin Group Zaproponovana na cij plativci 49 hvilinna syuyita yavlyala soboyu zbirku melodij sho mali svoyi koreni u folku roku ta klasichnij muzici Bilshist instrumentalnih partij Oldfild vikonav sam hocha u studiyi jomu dopomagali Viv Stensholl Viv Stansholl yakij predstavlyav instrumenti na zrazok ceremonimejstera Dzhon Fild Jon Field flejta Tom Nyumen Tom Newman gitara Lindsej Kuper Lindsay Cooper bas Stiv Brouton Steve Broughton udarni Mandi Ellis Mundy Ellis vokal ta Selli Oldfild vokal Fragmenti z Tubular Bells buli vikoristani u vidomomu filmi Vilyama Fridkina The Exorcist 1973 Na nastupnomu albomi Hergest Ridge Oldfild spokusivsya vidtvoriti silski zacharuvannya ta nastrij grafstva Berkshir sho znachnoyu miroyu vdalosya zrobiti Odnak Tubular Bells zalishavsya neperevershenim i bagato kritikiv ohrestili Hergest Ridge lishe sinom Tubular Bells pidkreslyuyuchi cim jogo podibnist do opusu Oldfilda Shopravda Hergest Ridge opinilas na vershini britanskogo chartu ale posivshi 87 misce v SShA vona stala pershim i ostannim albomom muzikanta v amerikanskomu charti Razom z Devidom Bedfordom kolishnim spivpracivnikom Kevina Ejersa Oldfild zrobiv orkestrovu versiyu Tubular Bells yaku 1974 roku zapisav Korolivskij filarmonichnij orkestr Na chergovomu albomi Ommadawn avtor bliskuche vikoristav volinku na yakij grav Peddi Moloni Paddy Moloney z gurtu The Chieftains a takozh zaproponuvav posluhati afrikanskih perkusistiv z formaciyi Yabula Plativka prodavalasya dobre ale kritiki viznali sho introspektivna muzika Oldfilda z kozhnim novim albomom staye formalnishoyu Prote firma Virgin pidmitila stilistichnu spilnist mizh vsima troma longpleyami i 1976 roku na muzichnij rinok vidala komplekt z chotiroh albomiv Boxed chetvertoyu plativkoyu u yakomu bula Collaboration sho proponuvala dobirku z pobichnih robit muzikanta Takozh u 1975 1976 roki Oldfild zrobiv dva veliki britanski hit singli zapisuyuchi tradicijni kompoziciyi In Dulci Jubilo ta Portsmonth U 1977 1976 rokah nesmilivij ta zamknutij u sobi Oldfild piddav sebe specialnij terapiyi vnaslidok chogo vidbulas povna zmina osobistosti yaka dozvolila Oldfildu vidtodi krasnomovno vidbivati napadki u muzichnij presi A do cogo vin buv shozhim na tyufyaka z hipovimi manerami yakomu osoblivo gostri ataki distavalisya z boku pank ruhu sho same nabirav sili Zapisanij 1978 roku albom Incantations zvertav na sebe uvagu simfonichnim rozmahom ta pomitnim vplivom na jogo kompoziciyi muziki disko Nastupnoyu propoziciyeyu viyavivsya koncertnij longplej Exposed Vzagali do kincya 1970 h rokiv Oldfild unikav sceni vinyatkom stalo publichne vikonannya Tubular Bells 25 chervnya 1973 roku u londonskomu Queen Elizabeth Hall i vpershe za svoyu kar yeru virushiv u koncertne turne lishe v travni 1979 roku Pid chas ciyeyi podorozhi jogo suprovodzhuvali Pit Limer Pete Lemer klavishni Tim Kross Tim Cross klavishni Niko Remsden Nico Ramsden gitara Fil Bir Phil Beer gitara Pekka Pojola Pekka Pohjola bas Morlen Moerlen udarni Prajor Prior vokal a takozh hor ta orkestr pid kerivnictvom Devida Bedforda Same ci vistupi fiksuvav albom Exposed Plativki Platinum QE 2 ta Five Miles Out desho vidvolikli avtora vid jogo golovnoyi muzichnoyi techiyi Oldfild pochav vidshlifovuvati svoye vminnya pisati pisni pragnuchi unikati povtoriv Poyednavshi rok muziku z rozvazhalnoyu Oldfild zaproponuvav repertuar z gostrishim nizh dosi zvuchannyam ta z intensivnishim ritmom Podalshi albomi poyednuvali v sobi kompoziciyi rozbudovani u formi variacij na yakus pevnu muzichnu temu ta pisni sho legko sprijmalisya z vikoristannyam melodijnosti harakternoyi dlya stilyu Oldfilda Sam Majk spivav ridko i dlya vikonannya deyakih tvoriv zaproshuvav vokalistiv Napriklad she na albomi Five Miles Out debyutuvala obdarovana chistim soprano spivachka Meggi Rejlli Maggie Reilly yaka spivala i v populyarnomu hiti Moonlight Shadow z longpleya Crises Takozh na Crises mozhna bulo pochuti kolishnogo vokalista gurtu Family Rodzhera Chepmena Roger Chapman Pislya poyavi na muzichnomu rinku chergovogo longpleya Discovery de vokalni partiyi vikonali Meggi Rejlli ta Barri Palmer Barry Palmer Oldfild skomponuvav muziku do filmu Rolana Zhoffe Polya smerti Pid chas roboti nad albomom Island do muzikanta priyednalisya Bonni Tajler Bonnie Tyler ta Kevin Ejers Popri te sho tvorchist Oldfilda stala blizhchoyu do muziki pop vin perestav nalezhati do modnih tvorciv a jogo kompoziciyi muzichna presa nazivala anahronichnimi Cyu dumku ne zmig zminiti j albom Earth Moving na yakomu vistupili Meggi Rejlli Anita Higerlend Anita Hegerland ta Kris Tompson Chris Thompson Dali komercijnij uspih pochav obhoditi storonoyu cogo muzikanta prote Majk prodovzhuye zapisuvati plativki yaki teplo sprijmaye chimala kilkist viddanih jomu faniv Odnak 1992 roku Oldfild u spivpraci z Trevorom Hornom zapisuye albom Tubular Bells II vin prisvyachenij 20 richchyu poyavi pershogo longpleya i cya plativka yak i Tubular Bells povertaye Oldfilda na vershinu britanskogo chartu 1994 roku muzikant zaproponuvav chergovu robotu albom The Songs Of Distant Earth yaka cherez rik z yavilas v audiovizualnij versiyi na CD ROM V 1999 roci Oldfild vipustiv dva albomi Pershij Guitars i drugij The Millennium Bells Yak sesijnij muzikant ta prodyuser Oldfild spivpracyuvav napriklad z Ejersom Lolom Kokshillom Robertom Vajttom Tomom Nyumenom Brejnom Chajkovskim gurtami The Edgar Bronghton Bang Henry Cow Gong ta The Skids V 2013 roci Virgin EMI Records anonsuvalo vihid albomu Majka Oldfilda z novim materialom poperednij albom vijshov u 2008 roci Prezentovanij albom Man on the Rocks vklyuchaye 11 novih trekiv V 2014 roci na vistavci videoigor E3 pisnya Majka Nuclear grala v trejleri videogri Metal Gear Solid V The Phantom Pain Albom Oldfilda Return to Ommadawn buv vipushenij 20 sichnya 2017 roku i dosyag poziciyi 4 v UK Albums Chart Diskografiya RedaguvatiStudijni albomi 1973 Tubular Bells 1974 Hergest Ridge 1975 Ommadawn 1978 Incantations 1979 Platinum 1980 QE2 1982 Five Miles Out 1983 Crises 1984 Discovery 1984 The Killing Fields 1987 Islands 1989 Earth Moving 1990 Amarok 1991 Heaven s Open 1992 Tubular Bells II 1994 The Songs Of Distant Earth 1996 Voyager 1998 Tubular Bells III 1999 Guitars 1999 The Millennium Bell 2002 Trɜs Lunɑs 2003 Tubular Bells 2003 2005 Light amp Shade 2008 Music of the Spheres 2014 Man on the Rocks 2017 Return to OmmadawnDiv takozh Redaguvati5656 Oldfild asteroyid nazvanij na chest muzikanta 2 Primitki Redaguvati a b Montreux Jazz Festival Database d Track Q99181182 Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 Posilannya RedaguvatiMikeOldfield com Oficijnij sajt Arhivovano 31 travnya 2008 u Wayback Machine angl Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Majk Oldfild Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Majk Oldfild amp oldid 34846587