Магура Ігор Сильвестрович (22 листопада 1928, м.Київ — 2 квітня 2022, Київ) — доктор біологічних наук, професор, академік НАН України. Син українського археолога Сильвестра Магури.
| Магура Ігор Сильвестрович | |
|---|---|
| Народився | 22 листопада 1928 м.Київ |
| Помер | 2 квітня 2022 (93 роки) м. Київ |
| Місце проживання | Київ, Петербург |
| Країна | СРСР Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | біофізик |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний медичний університет |
| Галузь | фізіологія, біофізика |
| Заклад | Київський національний університет, Інститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України |
| Вчене звання | академік НАН України |
| Науковий ступінь | доктор біологічних наук |
| Науковий керівник | Данило Воронцов |
| Відомі учні | Нана Войтенко |
| Членство | НАН України |
| Батько | Магура Сильвестр Сильвестрович |
| Нагороди |
Коротка біографія Редагувати
- 1953 — закінчив військово-морський факультет 1-го Ленінградського медичного інституту.
- 1953 — старший ординатор госпіталю
- 1955 — переведено до Чорноморського флоту
- 1958 — молодший науковий співробітник відділу електрофізіології Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця АН УРСР.
- 1963 — у відділі загальної фізіології нервової системи.
- 1963 — кандидатська дисертація на тему «Влияние ионной среды и некоторых фармакологических веществ на мембранный потенциал покоя поперечнополосатого мышечного волокна».
- Упродовж 1982-1996 — керівник відділу загальної фізіології НДІ фізіології ім. Петра Богача Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.
- З 1983 обіймав посаду професора кафедри молекулярної фізіології та біофізики Київського відділення Московського фізико-технічного інституту.
Наукова діяльність Редагувати
Основний напрямок наукової діяльності — електрофізіологія. Розробляв проблему нейроімунної взаємодії, зокрема досліджував імуномодулятор інтерферону та вторинні посередники його дії (олігоаденілатів) на нервові клітини, вивчав молекулярні механізми регуляції клітинної збудливості, зокрема пластичність цих процесів і роль калієвих каналів. Один із засновників і ключових лекторів Кафедри молекулярної фізіології та біофізики Київського відділення Московського фізико-технічного інституту, що згодом реорганізовано у Київський академічний університет. Також читав лекції на кафедрах біофізики та медичної радіофізики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в Інституті та кафедрі прикладної фізики НТУУ «КПІ». Був членом спеціалізованої вченої ради Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця за спеціальністю «Фізіологія людини і тварин» та членом редакційної ради міжнародного наукового журналу «Нейрофизиология/Neurophysyology». Має понад 300 наукових праць.
Основні праці Редагувати
- Биофизика. К., 1988 (в співавт.);
- Біофізика. Підручник К., 2001. (в співавт.);
- Вплив кофеїну на електричну реакцію ацинарних клітин підшлункової залози собаки //Фізіологічний журнал 1992.
- Особенности влияния хлорпромазина, трифторперазина на электрические реакции ацинарных клеток поджелудочной железы при стимуляции пентагастрином // «Биоритмы пищеварительной системы и гомеостаз», 1994.
Нагороди Редагувати
- 1983 — Державна премія СРСР в галузі науки і техніки (в співавт.)
- 1992 — Державна премія України в галузі науки і техніки
- 2010 — Премія імені О. О. Богомольця НАН України (спільно з М. Я. Співаком та І. М. Трахтенбергом, за серію праць «Проблеми вродженої імунорезистентності та вікової фізіології і токсикології»)
Джерела Редагувати
- Некролог// Сайт НАН України, 04.04.2022
Література Редагувати
- Вісник НАН України, 2008. № 11.
- Кафедра біофізики і молекулярної фізіології: Вітаємо з 90-літтям академіка НАН України І. С. Магуру [ 26 листопада 2018 у Wayback Machine.]