Ліснича Олена Анатоліївна

Олена Анатоліївна Ліснича (7 березня 1957(19570307), Москва) — українська художниця, графік, книжковий ілюстратор.

Ліснича Олена Анатоліївна
Народилася	7 березня 1957(1957-03-07) (66 років) Москва, СРСР
Діяльність	поетка, художниця
Alma mater	Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Вчителі	Карась Йосип Ілліч і Ігуменцев Віктор Миколайович
Членство	Національна спілка художників України

Біографія

Олена Ліснича ниродилася 7 березня 1957 року в Москві. У 1977 році закінчила Харківське державне художнє училище, а у 1982 р. — Харківський художньо-промисловий інститут (викладачі Віктор Ігуменцев, Йосип Карась, Валентин Сизиков).

Відтоді співпрацювала з московськими і харківськими видавництвами. Основні галузі — станкова і книжкова графіка, живопис. З 1984 року учасниця всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставок. Персональні виставки — у Харкові (1992, 2003, 2007—09, 2011, 2014), Джерсі-Сіті (США, 1999), Києві (2002).

Про художницю знято телефільм «Художник Елена Лесничая» (Харківське телебачення, 1997). Деякі роботи зберігаються у Національному музеї «Київська картинна галерея», Харківському художньому музеї та міській художній галереї, Музеї сучасного мистецтва Джерсі-Сіті.

Член Національної спілки художників України з 1992 року. Пише вірші.

Твори

живопис

• «З Новим роком!» (1989),
• «Пошук у тумані», «Двоє» (обидва — 1990),
• «Четверо янголів», «Карнавал» (обидва — 1992),
• «Задумливий король», «Дама» (обидва — 1993),
• «Жіночий портрет» (1995),
• «Мешканці зруйнованого замку» (2002),
• «Автопортрет» (2006),
• «Братання зайців на капустяному полі» (2014).

ілюстрації

• до збірника «Стихотворения и поэмы» С. Єсеніна (Москва, 2008),
• «Вместе», власної «Алоэ» (Харків, 2008).

Література

• Л. Є. Пономарьова. Ліснича Олена Анатоліївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
• Пономарьова Л. Є. Метаморфозы Елены Лесничей : Каталог. — Харків, 2008.
• Минаков С. Заячье одиночество Елены Лесничей // Нова демократія. 2009, 16 січ.
• . city.kharkov.ua. 21 січня 2014. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 24 січня 2021. 
• . Галерея «Art-Kalina». Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 24 січня 2021.