Ліло і Стіч (Lilo & Stitch) — анімаційний фільм студії Walt Disney, що був випущений на екрани 21 червня 2002 року. Одержав нагороду Академії кіномистецтва США.
| Ліло і Стіч | |
|---|---|
| Lilo & Stitch | |
| | |
| Жанр | мультфільм |
| Режисер | Ден ДеБлуа, Кріс Сандерс |
| Продюсер | Кларк Спенсер |
| Сценарист | Ден ДеБлуа, Кріс Сандерс |
| Композитор | Алан Сільвестрі |
| Художник | Paul A. Felixd |
| Кінокомпанія | Walt Disney |
| Дистриб'ютор | Walt Disney Studios Motion Pictures |
| Тривалість | 85 хв. |
| Мова | англійська і Гавайська мова |
| Країна | США |
| Рік | 2002 |
| Кошторис | 80 млн. $ |
| Касові збори | 273 144 151 $ і 145 794 338 $ |
| IMDb | ID 0275847 |
| Наступний | Ліло і Стіч 2: Велика проблема Стіча |
| movies.disney.com/lilo-stitch | |
| Ліло і Стіч у Вікісховищі |
Сюжет ред.
Божевільного чужопланетного вченого на ім'я Доктор Джамба Джукіба (озвучує Девід Огден Стайерс) ув'язнено за незаконні генетичні експерименти та створення істот, призначених для руйнації та хаосу. Його найостанніший експеримент, Номер 626: невеличка симпатична синьошкіра чужопланетна істота, що має надзвичайну силу, спритність, кмітливість та жагу до руйнування всього навколо себе. Під час процесу над Доктором Джамбою, Головна Суддя намагалась поспілкуватись з 626-м, але єдиною його відповіддю було брутальне: «міґа на ла квіста», що шокувало суддів та змусило їх здригнутись. Джамба миттєво зауважив: «Я його цьому не вчив!». 626-го було присуджено до довічного заслання на безлюдному астероїді.
Під час транспортування до його місця заслання, 626-й тікає та дістається Землі, опинившись на невеликому острові Гавайського архіпелагу, Кауаї. Замаскувавшись та вдаючи з себе собаку (хоча й вийшло щось більше схоже на панду), 626-й потрапив до маленької дівчинки на ім'я Ліло Пелекаї (озвучує Девія Чейз), що живе зі своєю дев'ятнадцяти чи двадцятирічною сестрою Нані Пелекаї (озвучує Тіа Каррере) після того, як їхні батьки загинули в автомобільній катастрофі. Ліло почувається самотньою та одинокою, аж поки не знаходить собі нового друга у вигляді 626-го, якому вона дає ім'я Стіч (озвучує Кріс Сандерс).
Ліло намагається навчити Стіча поведінці у суспільстві, використовуючи Елвіса Преслі та його музику як взірець найкращої суспільної поведінки. Незважаючи на початкову успішність цих спроб, деструктивні тенденції Стічевої натури подекуди продовжують проявлятись, завдаючи чималих труднощів оточуючим, особливо Нані. Ліло та Нані знаходяться під постійним наглядом працівника соціальної служби, колишнього агента ЦРУ, а нині міжпланетного дипломата Кобри Метелика (озвучує Вінг Реймз), тож Ліло може потрапити до дитячого притулку, якщо умови її життя не буде покращено найближчим часом. Нані намагається облаштувати домашнє оточення Ліло, а для цього хоча б знайти стабільну роботу.
Ситуація для Ліло та Нані ще більше погіршується через постійні спроби Джамби та галактичного агента Пліклі (озвучує Кевін Макдональд) захопити Стіча. А коли їм це не вдається, Джамбу та Пліклі відкликають (хоча вони продовжують діяти на власний розсуд) і відряджають на полювання за Стічем акулоподібного чужопланетянина на ім'я Капітан Ганту (озвучує Кевін Річардсон).
Наприкінці Головна Суддя з'являється на пляжі щоб заарештувати Стіча, але побачивши його досягнення починає сумніватись у доцільності цього. Ліло, на підказку Кобри Метелика, перед'являє їй свого сертифіката про придбання Стіча (того, що вона отримала колись у магазині тварин). Оскільки сертифікат є законним підтвердженням прав власності, Головній Судді не лишається нічого іншого, як звільнити маленьку істоту. Вирок про заслання змінено: Стіч має відбувати його на Землі, під опікою Ліло та Нані.
Через весь фільм проходить думка про сім'ю, що члени родини мають піклуватися одне про одне та допомагати одне одному за будь-яких обставин. Також у фільмі наголошується важливість збереження самобутньої культури мешканців гавайських островів. Фільм нагадує дітям про важливість дотримання правил суспільної поведінки, а дорослим — про особливості дитячої психіки і добро, яке наявне всередині будь-якої дитини.
Виготовлення та реклама ред.
Перед випуском фільму, Disney Adventures видав комікс, який оповідав про життя Ліло та про історію Стіча у часи, що передують подіям фільму. Деякі моменти коміксу різняться від того, що викладено у фільмі. Мерті Едмондс у коміксі зветься Дженні (наразі невідомо, чи то було помилкою, чи персонажа було переіменовано під час роботи над фільмом). Експеримент 625 у коміксі такий самий, як у пізніше випущеному телесеріалі, але має хутро іншого кольору.
У коміксі експерименти були абсолютно безневинними і нічим не були схожі на Стіча. У коміксах, що були виготовлені після серіалу, було додано нових експериментів, але номерів їм не давали, щоб не вийшло проблем з їхньою послідовністю.
Деякі рекламні постери фільму були такими, що змінюють зображення коли розглядаються під різними кутами зору. На одному зображенні, приміром, Стіч був у вигяді собаки (тобто з двома руками: разом виходить чотири кінцівки), а на іншому він був у його звичній формі експеримента (чотири руки, шість кінцівок).
Ліло і Стіч — один із небагатьох анімаційних фільмів, які використовують акварельні малюнки для зображення заднього плану, причому він є першим таким фільмом Дізнея після «Дамбо» (1941). Через щільний графік виробництва (який до того ж став значно щільнішим із часів «Дамбо»), використання акварелі було досить ризикованим рішенням; один необережний порух пензля міг зруйнувати вже підготовлену картину, а потреба у 1200 задніх планів не дозволяла такого марнування часу. З непрозорою гуашшю та акриловими фарбами, які зараз зазвичай використовуються в індустрії, виправляти помилки малювання набагато простіше, ніж з аквареллю. Використовуючи акварель дізнеєвські художники мали дуже ретельно планувати задні зображення перед початком роботи над ними, тільки так вони могли зменшити кількість помилок. Сандерс та Відділ Задніх Планів студії намагались знайти простіші шляхи отримання яскравого фону для фільму, але врешті вирішили, що альтернативи традиційній акварелі тут немає.
Спочатку планувалось, що один із епізодів наприкінці фільму виглядатиме так: Стіч викрадає Боінг 747 і ширяє на ньому навколо офісних і готельних будівель Гонолулу. Після подій 11 вересня 2001 року, епізод було змінено. У фінальній версії космічний корабель під керуванням Доктора Джамби летить крізь хмари і вузьку долину у той час коли Стіч викрадає бензовоз і їде на ньому до кратера вулкана.
«Ліло і Стіч» мав вийти на екрани саме після пари бізнесово невдалих фільмів Дізнея («Новий вигляд Імператора» та «Атлантида: втрачена імперія»). Тому рекламна кампанія «Ліло і Стіч» була досить незвичайною: всупереч традиціям, відомі персонажі з попередніх фільмів студії були активно задіяні у рекламі, хоча й не з'являлись у фільмі. Такий підхід не тільки допомагав прорекламувати новостворений фільм, але й нагадував глядачам про колишні успіхи Дізнея у ті часи, коли публіка почала було втрачати інтерес до студії.
Пародії та наслідування ред.
Рекламні трейлери цього фільму пародіював трейлери попередніх творів Дізнея: «Красуня та Чудовисько», «Русалонька», «Алладін» та «Король Лев» (два з цих фільмів були анімовані самим Сандерсом). Трейлери починались із справжніх сцен з пародійованих фільмів, потім з'являвся Стіч на порушував хід дії. Найважче було переробити трейлер «Русалоньки», оскільки він був виготовлений не за технологією CAPS, тож усі зміни треба було вносити вручну. Для нових трейлерів було запрошено тих самих акторів, які озвучували й оригінальні фільми; багато хто з них були здивовані дізнавшись, що їхні персонажі мають негативно реагувати на Стіча. Кожний трейлер закінчувався тим, що оригінальний персонаж казав Стічу: «Здобудь собі своє власне кіно.»
Соціальний працівник Кобра Метелик, колишній агент ЦРУ, це безперечно один з таємничих «Людей у чорному» (з міських легенд та кількох популярних фільмів), які потай працюють, щоб запобігти захопленню Землі чужопланетянами та одночасно запевнити людство, що чужопланетян не існує.
Коли Ліло вперше зустріла Кобру Метелика, вона спершу якийсь час позирала на його імпозантну постать, а потім поставила перше запитання: «Ти коли-небудь кого-небудь убивав?». Кобра уник відповіді, пробурмотівши: «ми відхилились від теми». Кобру Метелика озвучив Вінг Реймз, відомий своєю роллю бандитського босса Марселуса Волласа у фільмі 1994 року «Кримінальне чтиво», де через його прямі чи непрямі вказівки було вбито чимало персонажів.
Українськомовне дублювання ред.
| Цей розділ потребує доповнення. |
Примітки ред.
- ↑ Lilo & Stitch — 2002.
- http://www.boxofficemojo.com/movies/?id=lilostitch.htm
- Box Office Mojo — 1999.