Ліла (санскр. लीला, līlā IAST) — санскритський термін, який в буквальному перекладі означає «гра», «проведення часу». Є важливим філософським поняттям в індуїзмі. Застосовується як в моністичній, так і в дуалістичній філософіях індуїзму.
У школах двайти вайшнавізма, термін «ліла» використовується для позначення духовного блаженства яке приносять трансцендентні діяння або ігри Бога і Його відданих. У вайшнавському філософському тлумаченні, ліли Бога перебувають за межами сприйняття матеріального розуму і почуттів, і маючи цілком духовну природу, не мають нічого спільного з мирськими діяннями і з матеріальним світом. Це божественні діяння, незрозумілі з точки зору мирської логіки.
В адвайті, ліла використовується для опису всієї реальності як результату творчої гри Верховного Абсолюту (Брахмана).
Ліла грає найбільшу роль в традиціях поклоніння Крішні і Шіві.
На Заході, концепція ліли використовувалася такими авторами, як Фрітьоф Капра, Алан Воттс і Роберт Пірсіг.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Philosophies of India, Heinrich Zimmer and Joseph Campbell, Princeton University Press, 1969.
- The Integral Advaitism of Sri Aurobindo, Ram Shanker Misra, Motilal Banarsidass Publishers Pvt Ltd, Delhi, 1998.
- The Domain of Constant Excess: Plural Worship at the Munnesvaram Temples in Sri Lanka, Rohan Bastin, Berghahn Books, 2002.
- Purifying the Earthly Body of God: Religion and Ecology in Hindu India, Lance E. Nelson, State University of New York Press, 1998.
- The Gods at Play: Lila in South Asia, William Sturman Sax, ed., Oxford University Press, 1995, ISBN 0-19-509102-7.
Посилання Редагувати
- A Here-Now glossary entry [ 6 вересня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)