Лігурі́йська мо́ва — романська мова, якою розмовляють на північному заході Італії в регіоні Лігурія, на півночі Тоскани, в південному П'ємонті (частина провінції Алессандрія), західна частина Емільї-Романьї. В Італії лігурійську мову традиційно зараховують до італійських діалектів.
| Лігурійська мова | |
|---|---|
| Lìguru, Ligure | |
| Поширена в | Італія, Франція |
| Регіон | Лігурія |
| Носії | 500 000 осіб |
| Писемність | латинське письмо |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | Офіційно визнана в Італії (закон 482/1999) |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | roa |
| ISO 639-2 | lij |
| ISO 639-3 | lij |
Поширення
Поза межами Італії діалекти цієї мови поширені на середземноморському узбережжі Франції від італійського кордону до Ніцци, на Корсиці у м. Боніфачо зберігається генуезька говірка лігурійської мови. У Монако поширений монегаський діалект, який має статус мови і зветься монегаською мовою. Лігурійською розмовляють у комунах Карлофорте на о. Сан-П'єтро і Калазетта на о. Сан-Антіокко, що розташовані біля берегів Сардинії. Говірка Карлофорте має назву tabarchino (табаркінська), оскільки її носії переселилися на Сан-П'єтро з о. Табарка біля узбережжя Тунісу, куди, в свою чергу, вони у ранньому середньовіччі переселилися з Лігурії.
Діалекти
Існують такі діалекти лігурійської мови:
- Генуезький (поширений у Генуї, найпоширеніший з діалектів).
- Монегаський (Монако, має статус мови).
- Інтемельський (Санремо і Вентімілья).
- Ментонський (Мантон, Франція, розглядається як перехідний між інтемельською говіркою і окситанською мовою).
- Брідзький (комуна Ла Бріґ, Франція і комуна Бріґа Альта, Італія).
Абетка
Лігурійська абетка складається з:
- 6 голосних — a, e, i, o ,u, y;
- 18 приголосних — b, c, ç, d, f, g, h, l, m, n, p, q, r, s, t, v, x, z.
- Майже всі приголосні можуть мати діакритичні знаки — умлаут(̈), циркумфлекс(̂), акут(́), гравіс(̀).
Посилання
- Jean-Philippe Dalbera, Les parlers des Alpes Maritimes : étude comparative, essai de reconstruction [thèse], Toulouse: Université de Toulouse 2, 1984 [éd. 1994, Londres: Association Internationale d’Études Occitanes]
- Werner Forner, «Le mentonnais entre toutes les chaises ? Regards comparatifs sur quelques mécanismes morphologiques» [Caserio & al. 2001: 11-23]
- Intemelion (revue), n° 1, Sanremo, 1995.