Лівінгстоніт — мінерал, стибієва сульфосіль ртуті.
| Лівінгстоніт | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d] |
| Абревіатура | Lst |
| Хімічна формула | HgSb₄S₈ |
| Nickel-Strunz 10 | 2.JA.05i |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Колір риси | червоний |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Девід Лівінгстон |
| Лівінгстоніт у Вікісховищі |
Опис Редагувати
Формула: — HgSb4S8.
Зовні схожий на антимоніт, але на відміну від нього дає червоно-коричневу рису. Кристалічна структура лівінгстоніту шарувато-стрижнева, складається з щільноупакованих плоских сіток і містить дисульфідних групу [S2] 3 -. В одному типі шарів подвійні ланцюги Sb2S4 пов'язані дисульфідними групами [S2] 3 -, а в іншому — катіонами Hg.
Кристали рідкісні і дрібні, витягнуті по осі b, мають стовпчастий або голчастий псевдотетрагональний вигляд. Агрегати масивні волокнистої і променистої структури, крупнолистуваті і зернисті маси. Мікроскопічно у відбитому світлі спостерігалися двійники з двійникової площиною по подовженню.
Поширення Редагувати
У низькотемпературних гідротермальних родовищах в асоціаціях з кіновар'ю, антимонітом, флюоритом, валентинітом, гіпсом, самородної сіркою. У поверхневих умовах нестійкий, при впливі води і повітря окислюється, заміщаючи вторинними мінералами і / або переходячи в сурм'яні охри.
Первісне місцезнаходження: Уіцуко (Huitzuko), Герреро, Мексика, — зустрічалися кристали до 12 см. Родовище Хайдаркан (Киргизстан) — місце знахідки найбільших у світі скупчень лівінгстоніту.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- Bárcena M. d. l. On livingstonite, a new mineral // American Journal of Science and Arts. Series III — 1874. — Т. 8-108. — С. 145–146.
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лівінгстоніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Лівінгстоніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання Редагувати
- Livingstonite — Webmin [ 2 липня 2014 у Wayback Machine.]