Лівшиць Слава Наумівна

Слава Наумівна Лі́вшиць (нар. 20 вересня 1915, Одеса — пом. 23 травня 2004, Київ) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1945 року. Дружина графіка Івана Красного, мати художниці Тетяни Красної, бабуся художниці Марини Оль­хо­вої.

Лівшиць Слава Наумівна
Народження	7 (20) вересня 1915 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	23 травня 2004(2004-05-23) (88 років)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Жанр	пейзаж, портрет і натюрморт
Навчання	Харківський художній інститут (1941) і Київський державний художній інститут (1945)
Діяльність	художниця
Вчитель	Прохоров Семен Маркович, Кокель Олексій Опанасович і Шовкуненко Олексій Олексійович
Працівник	Київський державний художній інститут
Член	Національна спілка художників України
Партія	КПРС
У шлюбі з	Красний Іван Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лівшиць.

Біографія

Народилася 7 [20] вересня 1915(19150920) року в місті Одесі (нині Україна). Проягом 1938–1941 років навчалась у Харківському художньому інституті, де її викладачами зокрема були Семен Прохоров і Олексій Кокель. Член ВКП(б) з 1944 року. 1945 року закінчила Київський художній інститут, де навчалась у майстерні Олексія Шовкуненка.

У 1948 році працювала старшим викладачем рисунка у Київському художньому інституті, потім на творчій роботі. Жила в Києві, в будинку на вулиці Академіка Філатова, № 10, квартира 35 і в будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира 94. Померла в Києві 23 травня 2004 року.

Творчість

Працювала в галузі станкового живопису. Створювала переважно пейзажі, натюрморти, портрети у стилі реалізму. Серед робіт:

• серія «Самарканд» (1941–1945);
• «Агітатор у селі» (1945);
• «Зустріч» (1945);
• «Повернення партизана» (1946);
• «Молодогвардійці слухають Москву» (1947);
• «Молоді новатори» (1949);
• «Мол­дованка» (1954);
• «Листоноша» (1957);
• «Краєвид із Тарасової гори» (1958);
• «Канів. Стара дорога» (1960);
• «Тарасова гора» (1961);
• «Канівська дорога» (1964);
• «Біля самих синіх гір» (1964—1965);
• «Біля самих синіх гір» (1965);
• «Портрет Н. Сиротовської» (1970);
• «Мати» (1972);
• «Федора Петрівна» (1973);
• «Вечоріє» (1974);
• «Андріївський узвіз» (1982);
• «Лесь Курбас» (1990);
• «Вітер» (1993);
• «Вечір» (1994);
• «Бабка» (1994);
• «Міський пей­заж» (1994).

Брала участь у республіканських виставках з 1945 року, всесоюзних — з 1939 року. Персональна виставка пройшла у Каневі у 1999 році.

Окремі картини зберігаються у Національному художньому музеї України у Києві, Національному музеї у Львові.

Примітки

1. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022. 

Література

• Лівшиць Слава Наумівна // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 267.;
• Лівшиць Слава Наумівна // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 134.

• Т. І. Березюк. Лівшиць Слава Наумівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.