Ляпідевський Анатолій Васильович Анато лій Васи льович Ляпіде вський рос Анатолий Васильевич Ляпидевский 23 березня 1908



			Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Москви»	Медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»
		Медаль «Ветеран праці»	Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»	Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Ляпідевський Анатолій Васильович у Вікісховищі

Життєпис Редагувати

Народився в селі Біла Глина, волосному центрі Медвеженського повіту Ставропольської губернії Російської імперії (нині — адміністративний центр Білоглинського району Краснодарського краю Росії) в родині православного священника. Росіянин. Трудову діяльність розпочав у 1920 році учнем слюсаря, згодом — ковалем. З 1925 року мешкав у місті Єйську, де у 1926 році закінчив 9 класів школи.

У лавах РСЧА з вересня 1926 року. У 1927 році закінчив Ленінградську військово-теоретичну школу ВПС, а у 1928 році — Севастопольську військову школу морських льотчиків. Військову службу проходив у стройовій частині ВПС Балтійського флоту, потім — льотчиком-інструктором Єйської військової школи морських льотчиків. У 1933 році вийшов у запас.

З квітня 1933 року А. В. Ляпідевський — пілот Далекосхідного управління Цивільного Повітряного Флоту (ЦПФ СРСР). Літав з Хабаровська через Татарську протоку в Александровськ-Сахалінський, згодом перевівся на Крайню Північ. У лютому — березні 1934 року брав участь в рятуванні челюскінців. Здійснив 29 пошукових польотів у складних погодних умовах на літакові АНТ-4. 5 березня виявив табір челюскінців, здійснив посадку на крижину і вивіз звідти 12 людей (10 жінок і 2 дітей).

Вдруге призваний до РСЧА у 1935 році. 21 лютого 1931 року капітанові А. В. Ляпідевському присвоєне позачергове звання «полковник».

Обирався членом Центрального Виконавчого комітету (ЦВК СРСР) у 1935—1937 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1946).

У 1939 році закінчив Військово-повітряну академію РСЧА імені М. Є. Жуковського і був призначений заступником начальника Головної інспекції Наркомату авіаційної промисловості. Згодом перейшов у Центральний аерогідродинамічний інститут (ЦАГІ), де працював начальником 8-го відділу (відділ експлуатації, льотних випробувань і доведень). З 1940 року — директор авіаційних заводів № 156, № 166, № 288 (Москва — Омськ). У травні — вересні 1942 року — начальник відділу випробувань НДІ ВПС.

Учасник німецько-радянської війни з вересня 1942 року: до грудня 1942 року — заступник командувача ВПС 19-ї армії з тилу; до вересня 1943 року — помічник начальника і начальник відділу польового ремонту 7-ї повітряної армії Карельського фронту.

У 1943—1945 роках — директор дослідного заводу ОКБ Туполєва. У 1945—1949 роках — головний контролер Міністерства держконтролю СРСР. 5 червня 1946 року А. В. Ляпідевському присвоєне військове звання «генерал-майор авіації». З лютого 1949 року — заступник міністра авіаційної промисловості СРСР, з квітня того ж року — директор авіаційного заводу № 25. У 1954—1961 роках — директор дослідного заводу КБ-25 (нині — ВНДІ автоматики), який випускав обладнання для ядерних боєзапасів і атомних електростанцій.

У березні 1961 року генерал-майор авіації А. В. Ляпідевський вийшов у запас. Працював в ОКБ Мікояна: провідним інженером (1962—1965), провідним конструктором (1965—1971), заступником головного інженера з капітального будівництва (з 1971 року).

Мешкав у Москві, де й помер. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди Редагувати

Постановою ЦВК СРСР від 20 квітня 1934 року за мужність і героїзм, виявлені при рятуванні челюскінців, Ляпідевському Анатолію Васильовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням грамоти ЦВК СРСР. Після введення особливого знаку відзнаки — медалі «Золота Зірка» 4 листопада 1939 року отримав нагороду за № 1.

Нагороджений трьома орденами Леніна (20.04.1934, 04.01.1954, 30.04.1954), орденами Жовтневої революції (22.03.1978), Червоного Прапора (06.05.1946), Трудового Червоного Прапора (11.09.1956), Вітчизняної війни 1-го (16.09.1945) та 2-го (04.08.1943) ступенів, «Знак Пошани» (29.07.1960), двома орденами Червоної Зірки (02.11.1944, 03.11.1944) і медалями.

Вшанування пам'яті Редагувати

Ім'ям Анатолія Ляпідевського названо вулиці в багатьох містах і населених пунктах Російської федерації.

У селі Біла Глина Краснодарського краю встановлено пам'ятник, у місті Єйську і станиці Старощербинівській — погруддя.

У Москві, на фасаді будинку, в якому жив А. В. Ляпідевський, встановлено меморіальну дошку.

Посилання Редагувати

Ляпідевський Анатолій Васильович. // Сайт «Герои страны» (рос.).